Розглянуто педагогічні ідеї, методи та прийоми навчання сценічного мистецтва видатних театральних діячів минулого та сучасності: К. Станіславського, В. Немировича-Данченка, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, П. Саксаганського, В. Василька, Є Вахтангова, М. Чехова, Л. Курбаса, Г. Юри, А. Попова, Г. Товстоногова, С. Данченка. Висвітлено мінімум теоретичних знань з режисури та майстерності актора, необхідний для усвідомленого виконання студентами практичних вправ у процесі тренінгу. Запропоновано методи виховання уваги та спостережливості, творчої уяви та фантазії, образно-метафоричного та творчого мислення, композиційних здібностей, літературно-художньої інтуїції, розвитку сценічного спілкування, м'язової волі, пластичної виразності актора, емоційної пам'яті, характерності, темпоритму, наведено рекомендації щодо розв'язання нестандартних задач.

Рассмотрены педагогические идеи, методы и приемы обучения сценическому искусству выдающихся театральных деятелей прошлого и современности: К. Станиславского, В. Немировича-Данченка, И. Карпенка-Карого, М. Кропивницкого, А. Саксаганского, В. Василька, Е. Вахтангова, М. Чехова, Л. Курбаса, Г. Юры, А. Попова, Г. Товстоногова, С. Данченка. Изложен минимум теоретических знаний по режиссуре и мастерству актера, необходимый для осознанного выполнения студентами практических заданий тренинга. Рассмотрены методы развития внимания и наблюдательности, творческого воображения и фантазии, образно-метафорического и творческого мышления, композиционных способностей, литературно-художественной интуиции, сценического общения, мышечной воли, пластической выразительности актера, эмоциональной памяти, характерности, темпоритма, обоснованы рекомендации по решению нестандартных задач.

Досліджено теоретичні аспекти, присвячені формуванню вокально-виконавської майстерності актора драматичного театру, визначено функцію вокально-сценічної творчості актора в контексті сучасної режисури. Розкрито сутність і специфіку вокально-акторської майстерності, виявлено специфічні особливості розвитку вокально-виконавських здібностей актора драматичного театру у процесі вокально-сценічної діяльності. Запропоновано та теоретично обгрунтовано визначення "акторсько-вокального діалогу", визначено значущість особистісно-акторської функції в процесі вокально-сценічної діяльності. Введено поняття "актор, що співає", "вокальна тема ролі", "вокально-акторська майстерність", розроблено модель створення вокально-сценічного образу.

Запропоновано новий підхід, що базується на уявленнях про бісексуальну природу психології та психіки людини, розвинутих у працях з філософії, психології, соціології та медицини О. Вейнінгером, В.В. Розановим, І.С. Коном та іншими дослідниками. Зазначено, що творам, створеним жінками-кінорежисерами, поряд з виключно жіночими рисами, такими як підвищене емоційне забарвлення твору, його сентиментальність, образність, також притаманні риси, характерні чоловічому кінематографічному твору - дослідження віддалених філософських і соціальних проблем, цілісність, сувора логічність і послідовність сюжетної лінії. Проведено аналіз кінотворів у тендерному аспекті, який дозволяє віднайти в них невідомі особливості та деталі, природа яких, за розглядання в традиційному для кінознавства ключі, залишаються без пояснень. Встановлено, що існує реальна необхідність в створенні нового методу аналізу - гендерного, що дозволяє відкрити новий вимір у багатовимірному просторі, в якому є твори людського духу.

Представлено розробку моделі проявів творчості в процесі політичного мислення актора в контексті структурно-стратегіальної парадигми творчості.

Розглянуто процес внутрішнього перевтілення як процес переживання сценічної ролі (на прикладі Джильди, героїні опери Дж.Верді "Ріголетто"). Висвітлено психологічний портрет героїні. Констатовано високий драматизм даної опери.

Рассмотрен процесс внутреннего перевоплощения как процесс переживания сценической роли (на примере Джильды, героини оперы Дж.Верди "Риголетто"). Освещен психологический портрет героини. Констатирован высокий драматизм данной оперы.

The article deals with the process of internal transformation as process of experience of a scenic role (on example by Jilda, heroines of opera J.Verdi "Rigoletto"). The psychological portrait of the heroine is covered. The high dramatic nature of thegiven opera is ascertained.

Обґрунтовано творчий процес артиста у рамках синергетичної концепції автопоезісу живих систем. На прикладі аналізу феноменології іманентного творчого процесу артиста мюзиклу, вперше розроблено музикознавчі аспекти проблеми автопоезісу артиста: представлено системну природу процесу професійної та особистісної самоорганізації артиста, визначено артистичний алгоритм творчості артиста мюзиклу як іманентний музично-інтонаційний процес, в основі якого лежать генетично зумовлені природні особистісні здібності.