Дисертацію присвячено розв'язанню проблеми функціонального використання поняття "трагічне" як засобу естетичного аналізу художніх явищ. Досліджено динаміку формування і трансформації "трагічного" у контексті моністичного та нігілістичного способів мислення, представлених класичною і некласичною традиціями. Основну увагу приділено розробці методологічних засад використання поняття "трагічне" у дослідженні композиційно-структурних та змістових особливостей художніх творів, що репрезентують нігілістичний спосіб мислення.

Дисертацію присвячено новим поглядам на трагічне як наскрізну тему культури, що стосується усіх галузей людського буття, усіх сфер діяльності особистості, але набуває етичної та естетичної самоцінності в релігійній ("літургічній") та художній сферах, які є історично близькими та постійно взаємозумовленими. Подана тема звернена до діалогу особистісного та історичного в культурі - як протилежних, але однаково необхідних, антиномічних сторін людського досвіду. Досліджено різні типи авторських поетик в музиці як різних способів діалогу "свого - чужого": прийняття - ототожнення, з одного боку, уникання - очуднення (відсторонення), з іншого.

Досліджено трагедійний у філософсько-естетичному та художньому дискурсі естетики постмодернізм. З'ясовано основні тенденції естетичного досвіду, проаналізовано особливості естетики внутрішньої людини, яка складається в трагічних обставинах. Проаналізовано принцип аналізу єдності війни та миру як цілісного естетичного простору в діяльності та мистецтві, зображення краси й істини життя людини в класичних зразках літератури та мистецтва в руслі естетики вічності. Розглянуто естетичні погляди представників різних епох, щодо різноманітних форм їх втілення, акцентовано увагу на дослідженні теоретичного становлення естетики війни та миру, та виявлено тенденції, які сприяли тлумаченню героїчного як типу духовності, що у взаємозв'язку сприяло концептуалізації зазначеної проблеми в естетичній теорії.

З філософсько-українознавчих засад досліджено феномен поетичного діаріушу й повсякденного буття визначного поета ХХ ст. - Володимира Свідзінського. Окремо окреслено сутність світоглядно-буттєвого контексту епохи, в якій був змушений творити митець. Визначено закономірності специфіки духовно-філософського впливу поета на вітчизняну естетику й світобачення.