Висвітлено життєвий і творчий шлях М.Бубера - відомого єврейського філософа, релігієзнавця, педагога та літературознавця, перекладача Біблії, збирача, видавця й інтерпретатора хасидських оповідань, які є яскравим елементом світових літературних джерел. Особливу увагу приділено педагогічним поглядам педагога, зокрема педагогіці діалогу.

Освещен жизненный и творческий путь М.Бубера - известного еврейского философа, религиеведа, педагога и литературоведа, переводчика Библии, коллекционера, издателя и интерпретатора хасидских рассказов, занимающих достойное место среди мировых литературных источников. Особое внимание уделено педагогическим взглядам педагога, в частности педагогике диалога.

Висвітлено релігійні та філософські аспекти проблеми діалогу, базуючись на матеріалах творчості М.Бубера та М.Бахтіна. З'ясовано походження поняття "діалог" і трансформацію його смислового навантаження. Розглянуто методологічні засади проблеми діалогу у західноєвропейській філософській традиції доби античності та всього історичного періоду до початку XX ст. Установлено, що до кінця XIX - початку XX ст. поняття "діалог" застосовувалось переважно до мовленнєвої поведінки, відігравало роль літературного жанру та мало інформативний характер. Показано, що тільки на початку XX ст. одержала розвиток теорія діалогу, діалогічності. Поняття "діалог" грунтувалось на фундаментальному принципі зв'язку людини з іншими людьми, світом, Богом. Зазначено, що свого вищого розвитку діалогічний принцип набув у творчості М.Бубера та М.Бахтіна. Показано, що характерною особливістю "релігійного" діалогу є його вертикальний зріз і наявність у діалозі Третьої онтологічної координати - Бога, "філософський" діалог відбувається у лінійній площині в міжлюдській сфері. Наголошено, що головними принципами діалогу є визнання рівноправності та наявності інших людей, відкритість людини для діалогу, народження нового сенсу у позиціях суб'єктів діалогу. Проаналізовано значення діалогу для міжрелігійної сфери. Доведено, що "міжрелігійний" діалог відбувається на формальному рівні.

Проаналізовано категорію віри у філософських побудовах М. Бубера та Л. Шестова. Доведено, що гносеологічні позиції філософів мають схильність до розгляду віри не тільки як релігійної формули, а й як одного з важливих способів пізнання, яке людиною може сприйматись як пізнання містичне.