Здійснено аналіз сучасного стану, актуальних проблем і перспектив дослідження однієї з найважливіших галузей історико-філософського українознавства - історії філософії ХІХ - початку ХХ ст.

Висвітлено внесок наддніпрянських священників у розвиток української культури та просвіти рідного народу, зокрема, діяльність визначного українського теолога, філософа та педагога - Миколи Івановича Сагарди. Значну увагу приділено його працям: "Изъяснение главы II первого соборного послания св.Апостола Іоанна", "К житию св.Ефима Печерского, еп.Переяславского", "Значения дня сошествия св.Духа в истории церкви Христовой", "Русская православная миссия в Китае" тощо.

Розглянуто релігійно-філософські погляди Памфіла Юркевича - яскравого представника української філософії доби романтизму, продовжувача розбудови релігійно-філософської антропології, започаткованої Г.Сковородою. Релігійно-філософська антропологія П.Юркевича є основою психоаналітичної парадигми людського буття та релігійного екзистенціалізму та персоналізму.

Здійснено цілісне дослідження історико-філософської спадщини філософів Київської духовної академії та Університету Св.Володимира. Визначено поняття та функції академічної філософії. Висвітлено специфіку та основні етапи становлення академічної філософії у київській регіональній субкультурі. З'ясовано особливості розвитку академічної філософії у Києві періоду ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано функціонування історико-філософського знання в київській духовно-академічній та університетській традиції. Розглянуто науково значущі результати історико-філософських студій київських академічних філософів, що сприяли становленню вітчизняної історико-філософської науки як самостійної дисципліни.

Досліджено ідейну боротьбу в Галичині у 1870-ті рр., діяльність і творчість центральної постаті у цій боротьбі О.Терлецького (1850 - 1902 рр.) Відзначено прогресивну історичну роль народовців 1860 - першої половини 1870-х рр. та спростовано негативну оцінку їх діяльності у радянській літературі. Висвітлено антиукраїнську діяльність москвофілів - прибічників панславізму, агентури російського імперіалізму серед українців. Досліджено формування світогляду О.Терлецького - від ортодоксального народовця до радикального націонал-демократа у суспільно-політичній сфері та у філософії - від гегельянця до позитивіста. Виявлено впливи Г.Т.Бокля, Е.Геккеля, К.В.Негелі, В.Федоровича на філософські погляди О.Терлецького. Висвітлено критику мислителем соціал-дарвіністів. На думку О.Терлецького, розв'язання всіх аспектів загальнолюдських проблем, зокрема, українського питання, необхідно здійснювати на наукових засадах.

Досліджено відображення ідеї соціальної справедливості у творчості представників української філософії другої половини XIX - початку XX ст. у контексті особливостей світової методології дослідження зазначеної ідеї та на підставі визнання втілення в українській філософії другої половини XIX - початку XX ст. особливостей трактування справедливості в історичній українській традиції філософування. Виділено чотири групи мислителів, які аналізували ідею соціальної справедливості, а саме: професійно-академічних філософів, професійних правознавців, дослідників економічних теорій (всі три групи вчених належать до представників Київського університету св. Володимира) та соціально-політичні мислителі, які представляли течію філософської публіцистики. Виокремлено змістові напрямки, які розкривають етико-правові та політико-економічні сторони соціальної справедливості як протилежні. Доведено, що розділення поглядів грунтуються на причинах світоглядного, історичного, історико-філософського характеру. Відзначено відмінність в орієнтирах філософування та спільність у трактуванні ідеї соціальної справедливості.

Проаналізовано документи та матеріали архівних фондів, які містять невідомі широкому загалу відомості про життєвий і творчий шлях відомого у ХІХ ст. педагога, викладача вищої школи та громадського діяча С. Гогоцького. Структуровано джерельну базу дослідження. Визначено напрями творчої діяльності С. Гогоцького, зокрема науково-викладацький, організаційно-адміністративний, освітньо-благодійницький. Констатовано, що його багаторічна діяльність як талановитого вченого, педагога, громадсько-освітнього діяча мала вагоме значення для розвитку університетської педагогічної науки та навчальної дисципліни, її методики та методології, піднесення середньої та вищої жіночої освіти.

Проанализированы документы и материалы архивных фондов, которые содержат неизвестные широкой публике сведения о жизненном и творческом пути известного в ХІХ в. педагога, преподавателя высшей школы и общественного деятеля С. Гогоцкого. Структурирована источниковая база исследования. Определены направления творческой деятельности С. Гогоцкого, в частности научно-преподавательское, организационно-административное, образовательно-благотворительное. Констатировано, что его многолетняя деятельность как талантливого ученого, педагога, общественно-просветительского деятеля имела весомое значение для развития университетской педагогической науки и учебной дисциплины, ее методики и методологии, повышения уровня среднего и высшего женского образования.

Analyzed the documents and materials archives, which contain unknown to the general public information about the life and work of the famous in the nineteenth century teacher, high school teacher and public figure Gogotskiy Sylvester. Structured source base of the study. The directions of creativity Gogotskiy C., in particular research and teaching, organizational, administrative, educational and charitable. Stated that its long-term activity as a talented scholar, teacher, social educational worker had much importance for the development of university pedagogy and academic discipline, its methods and methodologies, improve secondary and higher education for women.

Вперше здійснено раціональну реконструкцію філософсько-методологічних основ правового вчення Б. Кістяківського в контексті вітчизняної та зарубіжної філософії, визначено їх місце у розвитку вітчизняної філософської думки. Вперше неокантіанство розглядається як філософський напрямок, на основі якого сформовані світоглядні засади Б. Кістяківського. Обгрунтовано тезу, що неокантіанство є найбільш ефективною методологією дослідження суспільних процесів та явищ. Встановлено, що вихідним пунктом наукового дослідження вченого слід вважати саме трансцендентальну теорію вартостей Баденської школи неокантіанства. Показано, що на її основі Б. Кістяківський формує для себе уявлення про сутність правової держави, в якій люди об'єднуються у політичну спільноту, і у якій значення та змісти здобуваються колективним досвідом. Здійснено грунтовний аналіз філософсько-правових ідей Б. Кістяківського. Доведено, що вагомий вплив на формування філософсько-правової концепції вченого мала співпраця з такими відомими представниками філософської думки, як Г. Зіммель, В. Віндельбанд, М. Вебер. Поглиблено уявлення про зв'язок соціально-політичних поглядів Б. Кістяківського, П. Куліша, М. Драгоманова та І. Франка.

Проаналізовано бачення взаємодії серця та розуму відомого українського філософа і педагога П. Юркевича. Стверджується, що П. Юркевич є творцем аксіосфери, яка відповідала тодішнім європейським стандартам співжиття та є актуальною тепер. Наголошується на ціннісній складовій філософської рефлексії П. Юркевича і важливості концепту душі як носія ціннісних основ розвитку духовності людини у суспільстві. Концепт душі тлумачиться як взаємодія серця та розуму. Така взаємодія необхідна для встановлення гармонійних відношень між людиною та людиною, людиною та суспільством, людиною та Богом. Адже серце - це своєрідний ціннісний фільтр, а розум виконує роль інструменту інтенціональної активності у сфері цінностей, причетність до якої уможливлює справжній розвиток суспільства. Зазначено, що така рефлексія базується на ціннісно-ідеалістичних здобутках континентальної філософії, зокрема німецького ідеалізму та романтизму. Використано репрезентацію, інтерпретацію та аналіз як операції пізнання, за допомогою яких вдалося відтворити цілісну картину аксіосфери П. Юркевича та довести її значущість для формування ціннісних пріоритетів для сучасної доби.