Досліджуються історичні і внутрішньотеоретичні обумовленості визначення питання про істину, а також його змісту і структури в філософії Григорія Сковороди завдяки зверненню до структурного методу текстуального аналізу та його використанню у вивченні такого специфічного типу дискурсу, як філософський. Предметом аналізу автора стає розгортання проблематики істини, а також шляхів її розв'язання на текстуальному просторі сковородинівських праць, і, зокрема, діалогів острозького і бабаївського циклу.

Дисертація присвячена комплексному розгляду проблеми істини, умов і можливостей її пізнання, співвідношення знання та віри, розуму та одкровення в гносеології Григорія Сковороди. Визначаються передумови її позиціювання в діалогах українського мислителя, шляхи її вирішення, а також ідейні взаємозв'язки, що дозволяють включити творчість Г.Сковороди до загального русла історії української філософії і вивчати її у межах єдиного контексту розвитку європейської філософської традиції.

Значне місце відведено аналізу принципів барокового світогляду, які обумовили філософські побудови даного періоду. Подано модель, що екстраполюється на світорозуміння та світовитлумачення епохи бароко в Україні, при цьому увагу зосереджено на відповідності української національної світонастанови і засадничих елементів барокового світогляду. Здійснено аналіз змісту репрезентативних текстів українських мислителів доби бароко, в тому числі й Г.Сковороди, продемонстровано повторюваність ключових тем, а також досліджено єдність філософських творів мислителів бароко в Україні та творів Г.Сковороди з точки зору форми викладу своїх ідей. З'ясовано світоглядно-філософські засади епохи бароко, які знайшли своє відображення у роботах українських мислителів періоду кінця 16-18 ст. і стали відправними у філософській концепції Г.Сковороди, оскільки останню надано як логічне завершення знаменного в історії розвитку філософської думки України періоду.

Дисертацію присвячено дослідженню ідей стоїчної філософії у вченні Григорія Сковороди. На основі компаративного аналізу творів стоїків та українського мислителя проаналізовано осмислення Сковородою етичних теорій античних стоїків. Досліджено зв'язок поняття "істинної людини" у вченні Сковороди зі стоїчним ідеалом людини-мудреця та вплив "природної релігії" стоїків на трактування Бога як Всесвітнього розуму українським мислителем. Розкрито суть вчення Г.Сковороди про "сродну працю" як природну сутність людини та її зв'язок зі стоїчним розумінням щастя людини. З'ясовано соціальну зумовленість зв'язків творчості Сковороди зі стоїчною філософією.

Обгрунтовано думку про пріоритетний внесок Ф.Прокоповича у формулювання філософського принципу збереження матерії та руху.

Прослідковується вплив ідей античної філософії на формування філософської концепції Г.Сковороди. Зроблена спроба проаналізувати трактування українським мислителем Бога, релігії та церкви в житті людини, яке не співпадає з ортодоксально-християнським розумінням, під впливом стоїчної філософії.

Розглядається зв'язок творчості Григорія Сковороди з античною філософією. Прослідковується відображення ідей стоїчної філософії у вченні українського мислителя. Розкрито суть концепції "сродної" праці Г.Сковороди та її зв'язок зі стоїчним розумінням щастя людини.

Шляхом виокремлення міфологічно-фольклорного пласту творів Г.Сковороди визначено місце і роль українського фольклору в процесі національного самовиразу філософа. Проаналізовано твори Сковороди на ідейному та формальному рівнях. З точки зору форми досліджено казкові мотиви і сюжети як найменш вивчений фольклорний жанр у творах письменника. Всебічний аналіз символіки доводить її міфологічно-фольклорне походження. За результатами аналізу укладено міні-словник символів Сковороди. Вперше проведено реконструкцію та дослідження мисленнєвої моделі світу Сковороди через призму народного світобачення українців. Проаналізовано основні категорії даної моделі - космічні (час, простір, колір, число, доля) і соціальні (індивід, соціум, сім'я, праця, навчання). Розглянуто вияв основних рис ментальності українців у творах та характері Г.Сковороди. Це дослідження є доказом глибоко національного характеру творчості Г.Сковороди, закоріненості митця в українську культурну традицію.

Проведене філософське дослідження дозволило визначити принципи, що становлять основу сковородинівського символізму. З'ясовано, що дані принципи засновано на ідеї некласичної онтології. Основою теорії символу Г.С. Сковороди є вчення про дві натури. Це вчення відкриває в бутті мовний вимір. Мовний характер буття означає, що воно отримує певні форми лише у процесі самообгрунтування. Тому умовами буття, що обгрунтовує себе, є, з одного боку, структура, яка визначає можливість втілення буття ("видима натура"); з іншого - метафізичне "ніщо". Дві натури разом становлять символ. Таким чином, за Г.С. Сковородою процес самообгрунтування буття розгортається як буття людини у символі. Логіку даного процесу викладено у вченнях про "Великий світ", серце та "Символічний світ". Множинність станів буття ("Великий світ") створюється онтологічним уявленням (істинним серцем людини) в обрії "Символічного світу".

Проаналізовано творчість Г.Сковороди (1722 - 1794 рр.) на тлі старожитнього українського письменства та як найвищий злет української духовної традиції доби пізнього бароко, наведено сім етюдів про нього.

Проанализировано творчество Г.Сковороды (1722 - 1794 гг.) на фоне старожитнего украинского письменства и как наивысший взлет украинской духовной традиции эпохи позднего барокко, представлены семь этюдов о нем.

Висвітлено життєвий і творчий шлях Г.Сковороди, його місце серед української та зарубіжної літературно-філософської громадськості. На підставі західноєвропейських поглядів учених у галузі педагогіки, філософії та релігії розглянуто духовний і філософський світогляд українського філософа. Проаналізовано ідейно-стилістичні елементи в творах письменника.

Освещен жизненный и творческий путь Г.Сковороды, его место среди украинской и зарубежной литературно-философской общественности. С учетом западноевропейских взглядов ученых в области педагогики, философии и религии рассмотрено духовное и философское мировоззрение украинского философа. Проанализированы идейно-стилистические элементы в произведениях писателя.

Розглянуто методи тлумачення біблійних текстів Г.Сковородою та Б.Спінозою (алегоричний та раціональний відповідно), порівняно філософсько-теософський кордоцентризм Сковороди з філософією індійської йоги. Висловлено думку про те, що Г.Сковорода є майстерним містиком, а його філософсько-теософська система - містичною. Незважаючи на типологічну спорідненість з такими релігійно-містичними системами, як індійська йога та візантійський ісихазм, філософсько-теософський кордоцентризм Г.Сковороди є самобутнім і унікальним явищем української культури та філософії.

Досліджено й осмислено соціально-філософські аспекти концепції "Сродної" праці Г.Сковороди, як однієї з найважливіших передумов досягнення людиною щастя, реалізації людського способу життєдіяльності, самоствердження, самопізнання. Необхідність самопізнання зумовлено потребою усвідомлення змісту, напрямку та мети своєї діяльності, бажанням проникнути у таємниці природи і закономірності суспільного буття. "Сродну" працю представлено як основу діяльності, спрямованої на користь суспільства, що є визначальним фактором для відродження національних коренів та морального закону "всередині нас". Розкрито сутнісні особливості "сродності" та форми її вияву - здібності, нахили, що дозволяє визначити її ("сродність") як внутрішній стимул, потребу у виявленні та реалізації своїх сутнісних сил. "Сродна" праця допомагає людині знайти форми індивідуального вираження своїх думок і почуттів. Уміння виплекати свій задум і втілити його на відповідному матеріалі шляхом засередженості та напруженості душевних сил, бажання вираження вселюдського у кожному одиничному вияві є лейтмотивом становлення особистості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Укр)462-503

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У контексті сучасності висвітлено ідею "внутрішньої" людини у філософії Г.Сковороди.

Проаналізовано творчу спадщину визначного українського філософа Г.Сковороди в контексті суспільно-політичних реальностей другої половини XVIII ст., висвітлено його концепцію духовного визволення української суспільної еліти.

Проанализировано творческое наследие известного украинского философа Г.Сковороды в контексте общественно-политических реальностей второй половины XVIII ст., освещена его концепция духовного освобождения украинской общественной элиты.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4УКР)46

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж20611 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У хронологічному вигляді наведено перелік найвідоміших видань творів Г.Сковороди (1722 - 1794) та праць про українського філософа, що з'явилися впродовж ХІХ - ХХ ст. у світі, зокрема Європі й Америці.

В хронологическом виде приведен перечень наиболее значимых изданий произведений Г.Сковороды (1722 - 1794) и трудов про украинского философа, которые появились на протяжении ХІХ - ХХ вв. в мире, в частности, Европе и Америке.

Висвітлено життєвий та творчий шлях С.Климовського - поета та філософа XVIII ст. Простежено шлях поширення у світі його популярної пісні "Їхав козак за Дунай", що стала народною та ввійшла в музичну культуру націй світу.

Освещен жизненный и творческий путь С.Климовского - поэта и философа XVIII ст. Прослежен путь распространения в мире его популярной песни "Ехал казак за Дунай", которая стала народной и вошла в музыкальную культуру наций мира.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Укр)46 + Ш5(4Укр)4-4

Рубрики:

Історія філософії

Література

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ