Проведено історико-філософський аналіз української духовної культури XVII - XVIII ст. на підставі сучасних перспектив української ранньомодерної культури, методів і підходів до історії філософії, філософії культури та політичної філософії. Розглянуто питання єдності церков і віротерпимості ранньомодерної доби. Увагу приділено церковним реформам XVII ст. у перспективі становлення модерності, історії просвітництва у контексті ранньомодерних релігійно-політичних перетворень, стратегіям дослідження бароко, релігійній легітимації абсолютизму та становленню модерності.

Проведен историко-философский анализ украинской духовной культуры XVII - XVIII ст. на основе современных перспектив украинской раннемодерной культуры, современных методов и подходов к истории философии, философии культуры и политической философии. Рассмотрены вопросы единства церквей и веротерпимости раннемодерной эпохи. Внимание уделено церковным реформам XVII в. в перспективе становления модерности, истории просвещения в контексте раннемодерных религиозно-политических преобразований, стратегиям исследования барокко, религиозной легитимизации абсолютизма и становлению модерности.

Розглянуто особливості філософських засад українського богослов'я XVII - XVIII ст. Проаналізовано тенденцію відходу тогочасної православної філософської думки в Україні від попередньої ортодоксально-візантійської традиції християнізованого неоплатонізму - ареопагітизму в напрямку переорієнтації на західноєвропейську схоластику, неосхоластику та філософський раціоналізм Нового часу.

Проведено історико-філософське дослідження духовної культури України XVII - першої половиини XVIII ст. як цілісного історико-культурного феномену, вираженого в ідеях, що її структурують та забезпечують її цілісність. На підставі аналізу концептів, які дозволяють розкрити суть української ранньомодерної духовної культури - конфесіалізації, бароко, раннього просвітництва, а також теолого-політичних і політичних теорій, розуміння історії та історичного часу, статусу знання в житті людини та суспільства у творах українських церковних інтелектуалів XVII - першої половини XVIII ст. Визначено інтелектуальний статус української ранньомодерної філософської думки. Розкрито її роль в ураїнській ранньомодерній історії та культурі та місце у загальноєвропейському контексті. Доведено, що в цей період в Україні, як інших країнах Європи відбуваються процеси, корелятивні модернізації на її ранніх етапах, зокрема, показано, що релігійно-політичні перетворення цього періоду призводять до появи прошарку церковних інтелектуалів, у творах яких висвітлено інтелектуальні інструменти, узгоджене та свідоме задіяння яких має стати основою європейського модерну.

Розглянуто становлення та діяльність козацтва як соціокультурного феномену. Показано відображення цієї діяльності в різноманітних літературних пам'ятках, поетичних творах, фольклорі, літописній літературі. Особливу увагу приділено висвітленню філософської думки в Києво-Могилянській академії, а також розглянуто філософію Г. Сковороди.