На підставі архівних джерел зі книгосховищ Львова, Києва, Кракова, Санкт-Петербурга, давньої періодики, епістолярної спадщини визначних філософів висвітлено основні етапи життя та педагогічно-освітянську діяльність визначного та досі мало вивченого українського філософа П.Д.Лодія (1764 - 1829). Проаналізовано праці вченого з філософії, логіки й юриспруденції.

На основе архивных источников из книгохранилищ Львова, Киева, Кракова и Санкт-Петербурга, периодических изданий и эпистолярного наследия выдающихся философов данного периода освещены основные этапы жизни и педагогико-образовательная деятельность выдающего и до настоящего времени мало изученного украинского философа П.Д.Лодия (1764 - 1829). Проанализированы труды ученого по философии, логике и юриспруденции.

Висвітлено специфіку становлення та утвердження української культурно-філософської ідентичності на основі Кирило-Мефодіївської традиції в українській духовній культурі протягом IX - першої половини XIX ст. Досліджено особливості її прояву в епоху княжої Русі у процесі утвердження християнської релігії та морально-етичного характеру світосприйняття та філософування, відображеного у перекладних і писемних пам'ятках. Зазначено, що у період першого культурно-національного відродження (XVI - XVII ст.) Кирило-Мефодіївська традиція сприяла формуванню етнічно-національної самосвідомості на основі збереження мови та власної культури, про що свідчить діяльність Острозького осередку, Івана Вишенського, поява перших граматик і словників слов'янської мови. Досліджено прояви основної духовної культурної традиції України в XVIII - XIX ст. у процесі утвердження національної ідеї у діяльності "Руської трійці", Кирило-Мефодіївського товариства, творчості І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Костомарова та П.Куліша.

Проаналізовано твори представників вітчизняної філософії та розглянуто динаміку та специфіку розуміння раціонально незбагненних явищ. Доведено, що актуалізація тем про значущість духовної сутності людини та пошуки шляхів наближення до Бога в загальному контексті творів І. Вишенського, П. Могили, К. Саковича сприяла поширенню граней осмислення ірраціональної проблематики в українській філософії. Виявлено, що у вченні про "внутрішню людину" Г. Сковороди та у "філософії серця" П. Юркевича ідея осягнення таємничого займає вагоме місце. Зазначено, що ірраціональний досвід як окрема ланка в українській історико-філософській спадщині передбачає особливе ставлення до світу та відкриває нові аспекти історико-філософських пошуків вітчизняних діячів XVI - XIX ст.

Показано, що ісихазм як релігійно-філософська течія, будучи продовженням християнського неоплатонізму, остаточно оформився у Візантійській імперії у XIV ст. Ця течія систематизувала й трансформувала неоплатоністські погляди Отців Церкви - Василія Великого, Григорія Ниського, Діонісія Ареопагіта, а також Симеона Нового Богослова. Зазначено, що ідеологія ісихазму набула поширення на українських землях у кінці XIV - на початку XV ст. у результаті "другого південнослов'янського впливу". Помітну роль у продовженні та розвитку ісихастської традиції в Україні відіграли Острозький та Дерманський релігійно-культурні центри, які діяли наприкінці XVI - на початку XVII ст. Проаналізовано погляди авторів - адептів ісихазму, діяльність яких була пов'язана з цими релігійно-культурними центрами: Василя Суразького, Івана Вишенського і Віталія Дубенського. Розглянуто діяльність "практикуючих ісихастів" - Ісакія Борисковича, Іова Княгиницького та Іова Желіза (Почаївського). Показано, що хоча Острозький релігійно-культурний центр почав згортати свою діяльність після смерті князя Василя-Костянтина Острозького в 1609 р., а близько 1636 р. взагалі був ліквідований, його традиції, в т. ч. й традиції ісихазму, було продовжено. Представниками цього напрямку в ХVІІ - ХVІІІ ст. можна вважати Ісайю Копинського, Афанасія Филиповича, Паїсія Величковського. Зауважено, що цю лінію також представляв Григорій Сковорода, який під впливом Просвітництва трансформував ісихастські уявлення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4УКР)4/5 + Ю3(4БОЛ)4/5

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: ДС49472 Пошук видання у каталогах НБУВ