Исследован процесс становления и развития философии воспитания Западной цивилизации, сформировавшейся в XVIII веке. Изучена педагогическая интерпретация философской антропологии английских, французских и немецких просветителей. Рассмотрены аксиологические, методологические и герменевтические аспекты их философско-педагогических концепций. Определены статус, предназначение и функции философии воспитания. Освещены социально-исторические особенности исследуемого периода и характер педагогических традиций Западной цивилизации в эпоху Просвещения.

Розглянуто основну ідею філософії Просвітництва. Розкрито сутність світоглядів найвідоміших філософів даної епохи: Шарля Луї де Монтеск'є, Франсуа Марі Аруе Вольтера, Жана Жака Руссо, Жюльєна Офре де Ламетрі, Дені Дідро, Поля Гольбаха - Пауля Дітріха Тірі, Клода Адріана Гельвеція. Визначено характерні риси і проблеми філософії Просвітництва.

Проаналізовано погляди західноєвропейських просвітителів XVIII ст. щодо фізичного виховання та розвитку людини. Підкреслено, що піклування про здоров'я та фізіологічний розвиток розглядалось філософами епохи Просвітництва як засіб духовного становлення людини.

Проанализированы взгляды западноевропейских просветителей XVIII ст., касающиеся физического воспитания и развития человека. Подчеркнуто, что забота о здоровье и физическом развитии рассматривалась мыслителями эпохи Просвещения как средство духовного становления личности.

In the article it is analysed the ideas of west-europian enlighteners of XVIII century about physical education and development of individual. It is underlined that the care about health and physical development was considered by philosophers of the Enlightenment era as the means of moral development of individual.

Висвітлено особливості філософії виховання як форми педагогічного теоретизування, визначено функції філософії у структурі педагогічного знання, а також наведено класифікацію філософсько-педагогічних концепцій. На підставі нових методологічних підходів здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку філософії виховання західної цивілізації в епоху Просвітництва. Подано педагогічну інтерпретацію філософської антропології англійських, французьких і німецьких просвітників. Розглянуто аксіологічні, методологічні та герменевтичні аспекти їх філософсько-педагогічної системи. Проведено порівняльний аналіз розвитку філософії виховання західноєвропейського Просвітництва та української філософсько-педагогічної думки XVII - XVIII ст. Розкрито значення ідей просвітників з метою розробки концептуальних засад реформування сучасної вітчизняної освіти.

Здійснено історико-філософське дослідження антропологічного змісту виховання у філософії Нового часу (XVII - середина XVIII ст.). Охарактеризовано поняття виховання та показано його місце в системі філософії Нового часу. Розкрито специфіку педагогічно-виховних концепцій мислителів класичної новочасної філософії. Визначено особливості філософії виховання у просвітницькій парадигмі пізнання. Проаналізовано філософські основи педагогічно-виховних концепцій у контексті основних ідей філософії Нового часу. Виявлено специфіку визначення виховання як засобу розвитку особистості, а також його вплив на процес становлення суспільних відносин. Визначено вплив виховання на розвиток суспільства та потреби суспільства в розвитку виховання. Проаналізовано основні положення теорії виховання філософів періоду французького Просвітництва через визначення їх розуміння сутності природи людини.

Досліджено зв'язок особливостей глобальних проблем людства з організацією сучасної соціально-економічної системи. З'ясовуються культурні, соціально-філософські, етичні корені патології сучасної моделі світоустрою. Осмислюється концептуалізація ідей альтернативної світоглядної моделі, так званого "Нового Просвітництва, представленої науковцями Римського клубу. Відстежується синергія ідей "Нового Просвітництва" з "Новим Гуманізмом" А. Печеї, характером концепцій "ноосферного розвитку", "стійкого розвитку", глобального екологічного розвитку.