Освещены актуальные проблемы и различные аспекты интенсивно развивающего нового направления науки - синергетики. Показана инновационная природа синергетического подхода и его роль как интегратора науки. Раскрыта сущность инноваций, исследованы проблемы возникновения и внедрения нововведений в различные социальные системы. Установлен механизм самоорганизации синергетической теории и ее становящегося понятийного аппарата. Проведен сравнительный анализ моделей синергетики и истории развития науки, теории саморазвивающихся систем и ее понятийного аппарата на основе использования новейших приемов современной методологии.

Розглянуто інтеграцію та диференціацію як єдиний процес розвитку науки. Проаналізовано найпростіші системні моделі наукового знання - компонування та декомпонування. Зв'язки між інтеграцією та диференціацією представлено через подвійне системне моделювання (запропоноване А. Уйомовим).

Проаналізовано тенденції до єдності природничого та соціогуманітарного знання на сучасному етапі розвитку наукового пізнання. Висвітлено різноманітні підходи щодо питання співвідношення цих знань. Виявлено проблеми єдності природничих і соціогуманітарних наук. Показано можливості їх вирішення у контексті постнекласичної науки. Значну увагу приділено міждисциплінарності та взаємодії різних дисциплін у комплексних дослідженнях, що зумовлює можливість досягнення єдності природничого та соціогуманітарного знання. Зазначено, що в сучасній філософії науки методологічна єдність взаємопов'язується не з єдиним методологічним взірцем, а з взаємодоповнюваністю методів. На підставі аналізу моделей наукового знання, що претендують на універсальність, виявлено спільні риси у структурі даних знань. Відзначено, що тенденція до єдності природничих і соціогуманітарних наук поглиблюється у постнекласичній науці.

Розглянуто методологічні можливості синергетичної парадигми в поглибленні предметного поля соціального пізнання. Ідеї та принципи синергетики, нового міждисциплінарного наукового напрямку, представлено в їх історичному та загальнотеоретичному аспектах. Запропоновано новий панорамний підхід щодо вивчення соціосинергетичних інтерпретацій, існуюючих у вітчизняних, російських і західних дослідженнях. Здійснено реконструкцію самоорганізаційної динаміки в соціальному середовищі, на базі якої уточнено зміст ігрових явищ, міфологічних соціальних спільностей на підставі опису проявів соціосамоорганізаційної тектоніки та дії самоорганізаційних механізмів соціальної зміни. Розглянуто основні теоретичні ідеї І.Пригожина та визначено їх ефективність для сучасного гуманітарного пізнання. З'ясовано роль синергетики як загальнонаукової програми. Проаналізовано соціосинергетичні параметри комунікативного середовища сучасної науки. Відзначено, що необхідність формування нової методології дослідження суспільства в синергетичному контексті обумовлює недостатня ефективність традиційних підходів (зокрема, формаційного) щодо визначення адекватних причин переходу на якісно інший рівень соціуму за умов нестабільного існування. Доведено, що використання соціосинергетичної методології у дослідженні соціуму дозволяє визначити нові соціальні стратегії та орієнтири суспільного розвитку.

Розкрито сутність, історичні різновиди, світоглядні та методологічні засади інтегративних тенденцій, когнітивно-ціннісний потенціал інтеграції та міждисциплінарного синтезу наукового знання. Показано, що незважаючи на жорсткі критерії науковості, розроблені класичною методологією, від самого початку робляться кроки до взаємозближення "двох культур" - природничо- та гуманітарно-наукової. Проаналізовано специфіку некласичних і постнекласичних форм інтеграції в науковій сфері. Доведено, що послаблення критеріїв науковості надає можливість гуманітарним наукам утвердити свій теоретичний статус. Обгрунтовано тезу про можливість інтеграції наукового та позанаукового знання з урахуванням обмежень, які захищають істинно наукове знання від не-науки.

Проаналізовано генезу методологічної свідомості нелінійної науки, що спричинилася до радикального переосмислення фундаментальних концептів науки доби Модерну. Аргументовано, що парадигма нелінійного мислення є методологічною базою міждисциплінарних досліджень. Розкрито світоглядне значення парадигми нелінійності, на базі якої проведено визначення світоглядних орієнтирів сучасного розвитку методології природознавства. Висвітлено роль комп'ютерних засобів дослідження світу нелінійних систем, зокрема, вплив Grid-технологій на сучасний розвиток е-науки (електронної науки). Показано значення культури нелінійного мислення для розвитку соціогуманітарних наук, зокрема, через висвітлення креативного значення концепції самоорганізованої критичності.

Проведено теоретичну реконструкцію та презентацію таких концептів, як нелінійність, нестійкість, нерівноважність, нестабільність, відкритість, складність. Досліджено евристичний потенціал синергетичних концептів у мережевому, соціально-економічному, освітньому контекстах. Визначено складнісний нелінійний характер мереж як об'єктів сучасного наукового пізнання, доведено обмеженість системного та переваги синергетичного підходів до пізнання мереж. Визначено у соціально-економічному середовищі можливі атрактори - інноваційно-підприємницький і кримінально-тіньовий, проаналізовано середовищетвірну роль держави. Конституйовано освіту як середовище особистісного самовибудовування, проаналізовано трансформації в основі як перехід до нелінійного складнісного мислення, здійснення практики свободи.

Здійснено демаркацію понять від дисциплінарності до трансдисциплінарності. Встановлено що трансдисциплінарні дослідження складних комплексних проблем це здійснення міждисциплінарних дій, сенс і значення яких в межах окремої дисципліни не існує без вирішення дослідницьких задач іншої дисципліни. Складні комплексні проблеми мають методологічне значення, оскільки виявляють засади об'єднання представників різних дисциплін у групу трансдисциплінарних дослідників. Складна комплексна проблема характеризується необхідністю відмовитися від використання звичних, стандартних методів і звернутися до пошуку нових пізнавальних засобів і прийомів, від устояних поглядів до нових поглядів, висуванням нових дослідницьких програм і виникає на стику декількох областей. Трансдисциплінарні дослідження виникають як можливість розв'язання складних комплексних проблем, які неможливо розв'язати ні в дисциплінарних межах ні в міждисциплінарних.

Зазначено, що диференціація та інтеграція пізнання є діалектичними протилежностями у науці в усі часи, проте значення кожної з них завжди є різним. У добу науково-технічної революції особливо важливою стала роль інтеграції. У наш час обидві ці тенденції пізнання світу характеризують не лише науку як таку, але й її соціально-практичне застосування.

Визначено, що тенденцією сучасного наукового пізнання є інтеграційні процеси в науці і освіті. Обгрунтовано необхідність розширення наукового простору довкола сфери освіти. Встановлено, що в Україні В.О. Огнев'юком було започатковано новий напрям цілісного пізнання освіти, який отримав назву "освітологія". Зазначено, що інтеграційні процеси та надбання синергетики дали поштовх до становлення нових міждисциплінарних наукових напрямів.

Определено, что тенденцией современного научного познания становятся интеграционные процессы в науке и образовании. Обоснована необходимость расширения научного пространства вокруг сферы образования. Установлено, что в Украине В.А. Огневьюком было начато новое направление целостного познания образования, получивший название "образованиеведение". Отмечено, что интеграционные процессы и достояние синергетики дали толчок становлению новых междисциплинарных научных направлений.

Determined that the trend of modern scientific knowledge are the integration processes in science and education. The necessity of expanding scientific field around the sphere of education. Found that in Ukraine, VA Ognevyuk started a new trend holistic understanding of education, called "osvitologiya." It is noted that the integration processes and synergetic asset boosted the formation of new interdisciplinary research directions.

Рассмотрена синергетика в ее историческом становлении и представлено многообразие в мировой и отечественной науке подходов к пониманию этого трансдисциплинарного научного направления. Проведен анализ основных принципов синергетики и ее функций в современной культуре. Синергетика как картина мира, методология и наука является предметом специального анализа. Соотношение синергетики и философии проясняется в контексте рассмотрения синергетики как феномена постнеклассической науки.

Historical development of Synergetics and great variety of the аррroaches existed in the world and Russian science to understanding of this interdisciplinary scientific direction is examined in the article. рresents analysis of the main synergetic principles, its role in the contemporary am Synergetics as a picture of the World, methodology and science is a SBH special analysis. Correlation between Synergetics and Philosophy could be understood only if Synergetics is considered as a phenomenon of postrwe sical science.