З'ясовано, що як суб'єкт соціального вчення, Українська Греко-Католицька Церква безпосередньо охоплює релігійний і моральний аспекти суспільної проблематики, формулює фундаментальні соціальні засади, здатні упорядкувати суспільне буття.

Здійснено комплексне вивчення історичного розвитку та сучасного стану соціального вчення українського греко-католицизму в контексті його впливу на вітчизняне суспільство як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях (на прикладі Станіславівської єпархії (Івано-Франківської митрополії Української греко-католицької церкви (УГКЦ)). Відтворено систему антропологічних і соціальних поглядів християнської теології як загальної змістовної бази українського греко-католицького соціального вчення. Проаналізовано соціальне вчення українського греко-католицизму. Як систему практичної модернізації ставлення цієї християнської конфесії до соціальних "викликів часу". Показано наявність соціальної дії на регіональному рівні (на території Івано-Франківської митрополії УГКЦ), власних потенціальних можливостей та специфічних методів імплікації у практику.

Проаналізовано вплив соціальної доктрини (СД) Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на суспільно-політичні процеси в Україні. Розглянуто політичні аспекти СД як богословсько-антропологічну систему, затверджену в офіційних документах УГКЦ. Досліджено становлення соціально-політичного вчення УГКЦ в контексті суспільно-політичних трансформацій в Україні, осмислення нею природи держави і політичної влади, позицію Церкви щодо демократії як політичного режиму і форми правління, актуальних суспільних та громадсько-політичних проблем. Досліджено механізм впливу Церкви на суспільство та політичний процес через СД і навпаки - суспільно-політичних перетворень на СД, який спричиняє модифікацію СД відповідно до вимог часу. Встановлено, що під впливом соціальних змін сума цих модифікацій трансформує СД УГКЦ у соціально-політичну.