Опубліковано матеріали з історії вивчення і каталогізації музейних збірок волинського іконопису, питань іконографії, богослов'я, атрибуції та реставрації ікони, зокрема, розглянуто іконостас як образне вираження літургійного життя церкви, іконопис за часів Київської Русі, чудотворні ікони Волині та їх значення. Оглянуто колекції волинських ікон у зібранні Національного Києво-Печерського заповідника, Волинського краєзнавчого музею. Досліджено пам'ятки культової архітектури Волині, історію їх вивчення, охорони, збереження і реставрації.

Наведено результати досліджень документальних й історичних джерел, матеріалів численних науково-пошукових подорожей по рідному краю щодо чудотворних ікон Волині та Полісся: чудотворного образу Богородиці у Волинському храмі, чудотворної ікони Божої Матері Почаївської, чудотворних образів глибокого Полісся та ін.

Зазначено, що празничний ряд є цілісним утворенням завдяки наявності у кожному його елементі літургійної символіки та взаємопроникненню тем, що зближує його з гімнографічними творами. Оригінальність та змістовність празничного ряду Сорочинського іконостасу роблять його особливим національним явищем у східнохристиянській іконографії ХVIII ст.

Отмечено, что праздничний ряд остался целостным образованием благодаря проникновению каждого его элемента литургийной символикой и взаимопроникновению тем, которая сближает его с гимнографическими произведениями. Оригинальность и содержательность праздничного ряда Сорочинского иконостаса делают его особым национальным вкладом в восточнохристианскую иконографию XVIII ст.

Festala line has remained integral education due to permeation of his each element liturgy by symbolics and interosculation by what pulls together it with hymn by products. Originality and richness of content of a celebratory line Sorochinskiy of an iconostas do by his special national contribution in east-Christian iconography XVIII centuries.

Запропоновано атрибуційну інтерпретацію давньоукраїнського живописного "Покрову", досліджено проблеми взаємин іконографії, символіки, контекстуальності давньоукраїнських "Покровів" і традиції художнього примітива.

Предложена атрибуционная интерпретация староукраинского живописного "Покрова", исследованы проблемы взаимоотношений иконографии, символики, контекстуальности староукраинских "Покровов" и традиции художественного примитива.

In article the interpretation, meant by attribution, of old Ukrainian painted "Intercession" is submitted, the basic argument connected with a problem of mutual relations of old Ukrainian "Intercession's" iconography, symbolics, of old Ukrainian "Intercession's" context's aspects with primitive art's tradition, is stated.

Наведено результати досліджень унікальної пам'ятки східнохристиянського малярства у широкому контексті іконопису православного Сходу та католицького Заходу VII - XIV ст. Холмської ікони Богородиці, знайденої у вересні 2000 р.

Розглянуто специфіку контекстуально-концептуальної метаморфози, що відповідає перекладу образної структури художнього оригіналу (його роль відіграє відома реліквія українського мистецтва) на "мову" більш пізнього римейку.

Рассмотрена специфика контекстуально-концептуальной метаморфозы, соответствующей переводу образной структуры художественного оригинала (в его роли выступает известная реликвия украинского искусства) на "язык" позднего римейка.

In article the specificity of contextual and conceptual metamorphosis, which corresponds to translation of art original's figurative structure on more late remake's "language", is considered (Ukrainian art's known relic in role of this original is meant).

Проаналізовано проблему своєрідного "подвоєння" ("тиражування") іконографії відомої раритетної пам'ятки староукраїнського живопису ("Покрови" із Переяслава) на ранніх етапах його побутування. Локалізовано опорні моменти його іконографічної "диверсифікованості".

Проанализирована проблема своеобразного "удвоения" ("тиражирование") иконографии известного раритетного памятника староукраинской живописи ("Покрова" из Переяслава) на ранних этапах его существования. Локализованы опорные моменты его иконографической "диверсификации".

The problem of peculiar "doubling" ("circulation") of iconography of old Ukrainian painting's known rare monument (it's "Intercession" from Pereyaslav) at its existence's early stages is analysed; its iconographic "diversification's" basic moments arelocated.

Розглянуто унікальний пам'ятник пізнього українського культового живопису, який за характеристиками відповідає специфіці художнього примітива. Запропоновано обгрунтування його атрибуційної інтерпретації й аргументацію висновків щодо його місця, серед подібних раритетів.

Рассмотрен уникальный памятник поздней украинской культовой живописи, который по ряду характеристик отвечает специфике художественного примитива. Предложены обоснование его атрибуционной интерпретации и аргументация, касающаяся выводов о месте, занимаемом им среди подобных раритетов.

The unique monument of late Ukrainian cult painting, which adequate on a number of characteristics to primitive art's specificity, is considered. The substantiation of its attribution's interpretation and also the argument of conclusions about its place in a line of similar rarities, are offered.

На підставі опрацювання значного масиву опублікованих та архівних джерел центральних і регіональних (зокрема, київських і полтавських) архівосховищ і музейних збірок розглянуто історію спорудження унікальної мистецької пам'ятки України першої половини XVIII ст. - Спасо-Преображенської церкви та іконостаса на Полтавщині у с. Великі Сорочинці. Визначено стилістичні ознаки іконостаса. Висвітлено вплив рококо на композицію, декор та іконопис пам'ятки. У новому ракурсі охарактеризовано художнє життя в Україні (Лівобережжя) даного періоду.

На основе обобщения значительного массива опубликованных и архивных источников центральных и региональных (в частности, киевских и полтавских) архивных хранилищ и музейных сборников рассмотрена история сооружения Спассо-Преображенской церкви и иконостаса на Полтавщине в с. Большие Сорочинцы - уникального художественного памятника Украины первой половины XVIII ст. Определены стилистические признаки иконостаса. Освещено влияние рококо на композицию, декор и иконопись памятки. В новом ракурсе охарактеризована художественная жизнь на Украине (Левобережье) в данный период.

Рассмотрена эвристическая проблематика, сопряженная с уникальной староукраинской иконой, "парафразирующей" сюжет "Покрова" и содержащей портретные изображения выдающихся современников XVII в., в том числе, как предполагается, Иннокентия Гизеля.

Висвітлено евристичну проблематику, сполучену з унікальною давньоукраїнською іконою, що "парафразує" сюжет "Покрови" та містить портретні зображення видатних сучасників XVII ст., у тому числі, як припускається, Інокентія Гізеля.

Article is devoted to a heuristic problematics, connecting with a unique old-Ukrainian icon, which "paraphrases" a plot of "Intercession" and contains the portraits of XVII century's outstanding contemporaries, including, as it's supposed, Innoсent Gizel's portrait.

Проаналізовано окремі етапи творчості О.А.Тарасевича, зокрема характерні особливості роботи майстра над графічною інтерпретацією ікони Холмської Богородиці.

Проанализированы отдельные этапы творчества А.А.Тарасевича, в частности, характерные особенности мастера над графической интерпретацией иконы Холмской Богоматери.

The article concerns some of the stages of Oleksandr Antoniy Tarasevych creative work. The artist's specific approach to graphic treating of the Virgin icon from Kholm is analyzed.

Викладено питання, пов'язані з джерелами іконотворчості у Церкві Христовій. Висвітлено труднощі Вселенської Церкви в процесі утверждення сакральних зображень, зокрема ікони як візуальної частини богослов'я. Описано особливості поступового переходу від символічних образів до антропологічних, до утвердження іконостасу як особливої передвівтарної частини інтер'єру храму, за умов якого здійснюються містично-літургійне й євхаристичне дійства.

Изложены вопросы, связанные с источниками иконотворчества в Церкви Христовой. Освещены трудности Всемирной Церкви при утверждении сакральных изображений, в частности, иконы как визуальной части богословия. Описаны особенности постепенного перехода от символических образов к антропологическим, к утверждению иконостаса как особенной предалтарной части интерьера храма, при котором осуществляются мистически-литургическое и евхаристическое действия.

Висвітлено історичний шлях української ікони. Особливу увагу приділено положенням Богословії, які мали безпосереднє відношення до історії української ікони, зокрема, вчення про Боговтілення - існову іконології й іконографії в усіх країнах візантійської традиції. Наведено порівняльний аналіз спільного та відмінного в історії української ікони стосовно ікон Візантії, Балкан, Московського царства й інших країн. Зазначено, що Україна - єдина послідовниця візантійської традиції, яка ще у середні віка вибрала стильову концепцію ікони та розвиває її до сьогодення. Описано українську ікону візантійського стилю (пізнє середньовіччя, XIV - XV ст.), стильового ренесансно-барокового синтезу (перша половина XVII ст.), барокового стилю (друга половина XVII - XVIII ст.), стилю романтизму та класицизму (ХІХ ст.).

Освещен исторический путь украинской иконы (УИ). Особое внимание уделено положениям Богословия, которые имели непосредственное отношение к истории УИ, в частности, учение о Боговоплощении - основа иконологии и иконографии во всех странах византийской традиции. Приведен сравнительный анализ в истории УИ общих и различных признаков икон Византии, Балкан, Московского царства и других стран. Украина - единственная приемственница византийской традиции, которая в средние века выбрала стилевую концепцию иконы и развивает ее до настоящего времени. Описаны УИ византийского стиля (позднее средневековье XIV - XV вв.), стилевого ренессансно-бароккового синтеза (первая половина XVII в.), бароккового стиля (вторая половина XVII - XVIII вв.), стиля романтизма и классицизма (ХІХ в.).

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ146.56-3 + Э372.27-575.1

Рубрики:

Іконопис

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж62291 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання православного іконопису XVI - XVIII ст. Холмщини та Підляшшя - земель, на яких позначилося протистояння культур Заходу та Сходу, католицизму та православ'я. Досліджено маловідомі ікони, які зберігаються в музеях даного регіону у контексті української іконописної традиції. Доведено особливу цінність і самобутність культурного середовища Холмсько-Підляського регіону. Визначено стильові зміни в іконописі церков на землях польсько-українського кордону в XVI -XVIII ст., та його місце в іконописних традиціях України. Розроблено комплексний підхід до наукового вивчення іконопису зазначеного регіону, що базується на історичному, теоретичному та практичному матеріалі. Висвітлено принцип систематизації за найбільш поширеними у православному іконописі іконографічними схемами, оскільки саме вони забезпечують збереження змісту ікони, унаочнюють глибинну структуру твору.

Дисертацію присвячено осмисленню особливостей співвіднесення двох планів естетичної свідомості - візуального та вербального, іконопису і словесності - в культурі України XVI - XVIII століть. Простежено еволюцію світоглядних і художньоестетичних завад українського іконописного мистецтва на прикладах полемічної словесності. Розглянуто український іконографічний канон стилю бароко як посередник між релігійною словесністю (канонічними та апокрифічними Євангеліями) та живописом (іконою). Значну увагу приділено естетичним аспектам взаємодії вербального та візуального планів літургії. З цією метою розкрито символіку літургії як сакрально-естетичного феномена, проаналізовано її смисл та значення для української спільноти XVI - XVIII ст. Розглянуто іконостас як образне вираження літургії, а також усієї православної художньо-релігійної культури, що через свій зв'язок із божественним як досконалим, стає естетично та богословськи всеохоплюючим. Досліджено проблему взаємодії сакрального слова й образу в системі літургійного дійства.

Досліджено іконостасний ансамбль церкви Успіння Богородиці з Наконечного (60-ті рр. ХVІ ст.) в контексті розвитку українського іконопису другої половини XVI ст. Розглянуто стилістично пов'язану з цим іконостасом групу ікон, визначено їх стилістичний напрям. Проаналізовано Успенський іконостас в аспекті художньо-стильових, стилістичних, іконографічних і конструктивно-типологічних особливостей. На конкретному іконографічному матеріалі простежено шлях формування кожного іконостасного ряду у ХVІ ст. Зроблено висновок, що наконечненський іконостас є пам'яткою, яка синтезує основні характеристики іконопису досліджуваного періоду. Розширено фактологічну базу для подальшого вивчення іконопису XVI ст.

Розглянуто іконостаси та вівтарі церков Західного Поділля другої половини XVIII ст. у контексті національних традицій і західноєвропейських новацій. Вперше досліджено іконостаси та вівтарі церков як комплексне мистецьке явище, їх конструктивні зміни та художнє вирішення, спричинені латинізаційними та стильовими впливами. Систематизовано та розглянуто в порівняльному контексті іконостасні ансамблі та пристінні вівтарі. Встановлено належність ряду іконостасів і окремих ікон руці одного майстра або одній малярській майстерні. Визначено основні особливості оздоблення іконостасів і вівтарів церков як композицій, створених за задумом єдиного цілісного сакрального простору, що поєднує в собі різні види сакрального мистецтва - і образотворчого, і декоративного.

Досліджено розвиток провідних тенденцій і явищ сакрального мистецтва Галичини в XVII ст. в контексті образної системи іконостаса Успенської церкви у Львові (1620 - 1638). Зібрано та систематизовано значну кількість як уже відомих, так і недосліджених пам'яток цього періоду. Іконостас львівської іконописної школи проаналізовано в аспекті еволюції іконографічних, символічних і конструктивно-типологічних особливостей. Зазначено, що опрацьована у львівському середовищі основа нового стилю розвинулася і в інших мистецьких центрах Галичини - Кам'янці-Бузькій, Рогатині, Судовій Вишні та Жовкві. Доведено, що львівський іконостас є пам'яткою, в якій найвиразніше проступають нові тенденції, що розвивалися та були актуальними впродовж XVII ст.

Вперше у вітчизняному релігієзнавстві запропоновано цілісний концептуальний підхід до української ікони як феномену східнохристиянської традиції. Уточнено та розширено зміст поняття "ікона" - воно включає не тільки здійснені відповідно до певних канонів художні чи скульптурні зображення Ісуса Христа, Богоматері, апостолів та святих, але створених за образом Бога людину та світ. Проаналізовано основні релігійні, соціокультурні витоки української ікони. Висвітлено, що українська ікона постала в результаті, по-перше, розвитку традицій візантійсько-руського іконопису; по-друге, синтезу християнських, язичницьких та єретичних вчень та уявлень, які панували не тільки в простонародді, але й середовищі освіченого православного кліру і, по-третє, соціокультурних умов буття українського народу на межі XVI - XVII ст., по-четверте, впливу світоглядних та естетичних уявлень латинізованої європейської культури. Підкреслено, що українська ікона явище синкретичне - вона постала як результат органічного поєднання релігійних уявлень східного християнства, релігійної та світської західноєвропейської культури, а також окремих ідей язичницького світогляду українського простонароддя.