У календарному порядку наведено стислий життєпис святих Київської Русі. Розглянуто, переважно, святих середньовічної України - домонгольського й монгольського завоювань, а також (цілком науково обгрунтовано) і тих святих, які чинили християнські подвиги в межах Київської Русі - України ХІІІ ст.

Доведено, що в історії українського образотворчого мистецтва ілюстрації Л. Тарасевича до "Києво-Печерського патерика" є явищем надзвичайного значення, зокрема, за рівнем художнього та технічного виконання, новаторським підходом до вирішення складних завдань, поставлених майстрові епохою становлення та розвитку нових для української культури напрямів, пов'язаних з мистецтвом доби бароко.

Розкрито роль світла і темряви в сакральному полі Києво-Печерського Патерика. Висвітлено семантичний спектр функцій аксіоконструктів світла і темряви в духовно-смисловій площині агіографічного наративу. Зроблено висновок про те, що включення символічно-знакових елементів світла і темряви до тексту Патерика сприяло інтеграції поетики міфу до теологічної сфери.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4РОС)42-203 + Э372.27-574.3

Рубрики:

Історія філософії

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: ДС50521 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено бачення печалі та сліз як важливий компонент системи відчуттів чернечої спільноти найвідомішої православної обителі українського середньовіччя і поширюваної через текст Патерика поза межами Києво-Печерського монастиря, в її органічному зв'язку з християнською і давньоруською традицією загалом. Розглянуто й узагальнено особливості розуміння печалі та сліз у східнохристиянській традиції, представленій у текстах єгипетського та палестинського монашества. Встановлено та систематизовано обставини нерадісних емоцій, згадані в Патерику, у порівнянні з перекладними й оригінальними текстами Русі, у тому числі печерської традиції. Виявлено оцінки та ментальні установки печерської спільноти щодо нерадісних емоцій, у компаративному аналізі зі східнохристиянською та давньоруською традиціями. Встановлено, що для печерської спільноти актуальними були ситуації прояву скорботи та сліз, пов'язані з християнськими, монашеськими та загальнолюдськими цінностями, а також із тими, що належали до категорії неістинних. Оціночне ставлення до нерадісних емоцій за різних обставин і ментальні установки щодо скорботи і плачу співвідносилися зі справою спасіння. Виявлений на основі аналізу Патерика та інших джерел печерської традиції погляд на нерадісні емоції в цілому узгоджується з тим, що представлений у перекладних та оригінальних текстах Русі, тобто система відчуттів печерської спільноти та інших емоційних спільнот українського середньовіччя були тісно пов'язаними зі східнохристиянською традицією, під впливом якої вони формувалися.

Зазначено, що "Києво-Печерський патерик" - пам'ятка українського середньовіччя, не лише літературного, але й культурного, мистецького, духовного. Як чернеча пам'ятка "Патерик" тісно взаємодіє з Біблією: патерикові персонажі часто наслідують біблійних, автори "Патерика" "запозичують" і актуалізують ті теми й ідеї зі Святого Письма, які стають смисловими центрами патерикових "Слів". Такі змістові взаємодії, з одного боку, супроводжуються частими цитуваннями Книги Книг, відсиланнями до біблійних епізодів, сюжетів, а з іншого - стають можливими через наявність у "Патерику" фрагментів Святого Письма. Завдяки багатоплановій взаємодії Біблії та "Києво-Печерського патерика" виникає особливий змістовий текст - інтертекст. Велика кількість фрагментів із різних книг Святого Письма у "Патерику" свідчить про багаторівневу взаємодію двох текстів, а відтак і про багатоплановість самого давньоукраїнського твору. Біблійні вкраплення тонко вмонтовано в текстову тканину "Слів", де ці вкраплення є літературними моделями, філософськими, моральними й етичними основами.