Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)3-304 + Э372.27-503.11 + Э372.27-341.4

Рубрики:

Література

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27-503.11 + Щ318.9

Рубрики:

Українська Православна Церква

Церковна музика

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-71 + Э372.27-503.11

Рубрики:

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж60955 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано науковий доробок М.Возняка - дослідника духовної музично-поетичної лірики доби бароко. Оцінено його внесок у поглиблення джерелознавчої бази досліджень духовних кантів, запропоновано певні корективи до висновків дослідника. Відзначено наукову цінність "Матеріалів до історії української пісні і вірша" М.Возняка.

Проанализировано научное наследие М.Возняка - исследователя духовной музыкально-поэтической лирики эпохи барокко. Оценён его вклад в углубление источниковедческой базы исследований духовных кантов, предложены определённые коррективы к выводам исследователя. Отмечена научная ценность "Материалов к истории украинской песни и стиха" М.Возняка.

Класифіковано напрямки розвитку богослужебного співу (БС) в музичній культурі Чернігівщини: концертна діяльність, музична освіта, Братський хоровий рух та музично-просвітницька діяльність. Встановлено зв'язки між сприйняттям та усвідомленням БС представниками різних суспільних верств. Визначено місце і роль співу в загальнокультурному процесі. Охарактеризовано Братський хоровий рух Чернігівщини. Введено імена видатних регентів-організаторів та керівників провідних храмових хорів Чернігова й губернії: М.Ступницького, Г.Іванцова, П.Зеленецького, Л.Тополя та ін.

Розглянуто Києво-Печерський розспів як цілісний феномен богослужбово-співочої культури України, що сприяло зібранню багатого, однак розпорошеного й різнопланового матеріалу релігійно-співацького ужитку. Охарактеризовано важливий пласт хорової культури України, пов'язаний з багатовіковими традиціями чернецького співу. Розкрито суть розспіву в історичному, теоретичному і практичному аспектах. Виявлено цілісність джерел (ірмологіонів) з їх етапами фіксації богослужбово-співочої практики Києво-Печерського монастиря. Проаналізовано розспів зі світоглядних позицій, властивих його творцям, що дозволяє оптимально осмислити розспів і традиційне для України природне середовище його створення. Висвітлено методику аналізу за допомогою залучення інструментарію богослов'я. Досліджено сутність літургійної функціональності розспіву в контексті містерії храмового дійства.

Досліджено новий джерельний матеріал - маловідомий рукописний комплект Михайлівського Золотоверхого монастиря, що містить 73 партесні твори (50 з них знайдено вперше) і близько 70-ти хорових концертів. Здійснено археографічний опис рукописного комплекту монастиря. Складено інципітний каталог новознайдених партесних концертів. Виявлено записи концертів, створених у 1750 - 1760 рр. Запропоновано робочий варіант опису комплекту партесних рукописів. Наведено поняття "рукопис суміжного складу". Переглянуто етапність розвитку партесного співу в Україні, виділено етап 1750 - 1760 рр., визначений як перехідний. Досліджено перехідні процеси в галузі поліфонії, гармонії та музичної форми партесних творів зазначеного періоду.

Охарактеризовано вплив літургійної молитви на поетичну мову бароко середини XVII ст. Змодельовано інваріантну одиницю мовного рівня - текстему літургійної молитви, розрізнено її вертикальну та горизонтальну структуру. Встановлено продуктивні для текстотворення барокової поезії семантичну модель літургійної молитви, кореферентні лексико-граматичні засоби номінації образів Ісуса Христа, Богородиці, святих, вірянина, кореферентні лексико-граматичні засоби апеляції для вираження молитовного прохання, покаяння, славлення та подяки, а також розгалужену систему співзвучних та семантичних повторів. Визначено неоднорідність впливу літургійної молитви на мову барокової поезії, що виявилася у трьох типах текстотворення - перенесенні, трансформації та інновації.

Розширено уявлення про мовні особливості жанру молитви в українській літературі XIX - початку XXI ст. Системно проаналізовано особливості лексики, фразеології та синтаксису, притаманні цьому жанру. Виявлено спільні та відмінні риси канонічної та віршованої молитви, здійснено періодизацію віршів-молитов. Визначено співвідношення питомих і запозичених елементів. Виявлено широке поєднання в поезіях-молитвах ознак релігійного та художнього стилів української мови, простежено взаємне збагаченння цих слів. Викладено концептуальні положення, що поглиблюють теорію стилістики і розуміння природи мовних ознак релігійного та художнього стилів мовлення: релігійної лексики, біблійної фразеології, поетичного синтаксису тощо.

Розглянуто унікальну нотну колекцію регента Луцького Свято-Троїцького кафедрального собору отця В. Ганжука як структурну модель канону церковних піснеспівів православної церкви в Україні. Визначено шляхи формування, ареал побутування, елементи багаторівневої структури та мовно-стильовий код канону церковних піснеспівів православної церкви в Україні, його відношення щодо позаканонічного середовища, реалізацію функцій ідентифікації, комунікації та визначення межі. Зазначено, що канону церковних піснеспівів православної церкви в Україні властиво: поєднання ознак "канону знизу" та "канону зверху", у разі переважання останнього; тяжіння щодо структурної замкнутості, за наявності елементів локально-динамічних і глобально-трансформаційних процесів; значне кількісне домінування російських піснеспівів як вияв російської культурної експансії в Україні та свідчення штучності цього канону в українському культурному просторі.

Проаналізовано Стовповий розспів як один зі стародавніх розспівів української Православної церкви. Розглянуто появу стовпового розспіву в Київській Русі, досліджено структуру невменної нотації та її еволюцію до початку XVII ст. Проаналізовано співочі рукописи XII ст., що зберегли грецькі тексти окремих піснеспівів, зокрема Благовіщенський кондакор та Типографський статут із кондакарем. Визначено особливості побудови стародавніх піснеспівів та їх нотації.

Розглянуто вплив православної традиції на історію церковного співу в Україні у ХI - ХVIII ст. та становлення й розвиток церковної музики як складової духовної культури українського православ'я. Висвітлено роль вітчизняної православної музики в утвердженні самобутності української Церкви у становленні культурної ідентичності нації, зокрема, збереженні національної пам'яті.

У роботі вперше проведено комплексний аналіз формування та діяльності українських церковних музичних осередків кінця XVI — XVIII ст. Запропоновано новий міждисциплінарний вектор дослідження української церковної музики з використанням джерел і методології в галузі історії, літературознавства та мистецтвознавства. Розкрито специфіку діяльності музичних осередків на Лівобережжі та Слобожанщині і форми побутування церковно-музичних центрів на землях Правобережжя та Західної України. Реконструйовано діяльність музичних осередків при Київській митрополичій кафедрі та Переяславській архієрейській резиденції. Досліджено вплив української духовної музики на російську культуру, особливості діяльності українських церковних півчих і композиторів в столичних містах та архієрейських резиденціях Російської імперії. Доведено, що найпотужнішою за кількістю видань музичного змісту була друкарня Києво- Печерської лаври; важливою особливістю Почаївського осередку було започаткування друку пісень паралітургійного характеру, які виходили як самостійними збірками, так і додатками до різних видань релігійного спрямування.