Вперше висвітлено деякі методологічні аспекти вивчення релігійно-філософських процесів у Києві початку XX ст. Зазначено, що аналіз цих процесів потребує передусім глибокого осмислення київської духовно-академічної та університетської філософської традиції та всебічного дослідження пам'яток публічного релігійно-філософського дискурсу.

Досліджено особливості проявів інтересу до арістотелізму у філософських курсах Києво-Могилянської академії. Простежено поступове зацікавлення ідеями Арістотеля в Київській Русі, формування раціоналістичної традиції в українській духовній культурі. Визначено причини звернення професорів Києво-Могилянської академії до філософії Арістотеля, проаналізовано прояви схоластизованого арістотелізму та простежено його трансформацію в арістотелізм ренесансний і постренесансний.

Розкрито сутність та запропоновано підходи до аналізу та протидії маніпулятивним актам, що здійснюються за допомогою засобів масової інформації у сфері релігійно-політичних відносин на теренах України. Надано ряд пропозицій вирішення проблеми в контексті нормативного підходу.

Комплексно досліджено питання православного контексту повсякденного релігійного життя в сучасному українському суспільстві. Обгрунтовано інтерпретацію повсякденності українського православного вірянина як об'єктивної дійсності, поля розгортання феномена релігії, сфери соціальної екзистенції віруючої особи та складової її життєвого світу, яка має спільний комунікативний простір, забезпечує соціалізацію, відтворює спільнотну й індивідуальну форми релігійності. Встановлено, що повсякденне життя українського православного вірянина є сферою взаємодії соціального й надприродного світів, яка охоплює буденну свідомість, повсякденні практики, відносини та комунікації в релігійній громаді. Повсякденність вірянина виявляється у ментальних структурах буденної свідомості, конфесійній ідентичності, зберіганні та трансляції релігійної традиції, що об'єктивує релігійний досвід за посередництвом релігійних практик. Визначено, що розрив спадкоємності у трансляції православної традиції, екзистенційні виклики сучасності зумовлюють особливості православного релігієвибору, конфесійної належності, ідентичності українських вірян православних юрисдикцій. Встановлено, що крім мови богослужіння і бачення цивілізаційного вибору України повсякденність православних вірян різної юрисдикційної належності має однотипні риси.