Розглядається боротьба російського абсолютизму проти автономних прав Української православної церкви. Широко представлена діяльність державних, політичних, церковних діячів (П.О.Рум'янцева, Д.Апостола, С.Миславського та інших), яка певною мірою торкалася проблем церковного життя в Україні. Висвітлюється участь українського духовенства в роботі законодавчої комісії 1767-1774 рр., а також процес здійснення секуляризаційної реформи в Україні, тобто позбавлення національної церкви матеріальної бази, а також перетворення духовенства в слухняний апарат самодержавства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(2)5-55 + Э372.240.92(4УКР)-35-021.5

Рубрики:

Історія

Руська православна церква за межами Росії

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено комплексне дослідження історії та розколу українського православ'я на Півдні України у 1921 - 1930 рр. Визначено місце у даному процесі радянських органів влади та більшовицької партії. Виявлено, що на етапі становлення у 1920 - 1921 рр. українські парафії (основа майбутньої Української Автокефальної Православної Церкви - УАПЦ) мали певну популярність. Обгрунтовано тезу про наявність у південному регіоні значної кількості віруючих та священнослужителів, які підтримували ідею українізації церкви, але не відокремлювали її від офіційної Російської православної церкви (РПЦ). Встановлено вплив на популярність і поширення парафій УАПЦ таких факторів, як недостатня підготовка духовенства, наявність у регіоні єпископа РПЦ, дії радянських владних структур. Відтворено загальну картину розвитку "обновленського руху" в регіоні протягом 1922 - 1930 рр. Підтверджено тезу попередніх дослідників щодо провідної ролі у процесі розколу православної церкви органів державної влади, насамперед ВУНК - ДПУ - ОДПУ, рішення та плани дій яких визначали ЦК КП(б)У.