Зазначено, що ікона "Торжество Православ'я" зображує історичний момент перемоги партії іконофілів над іконоборцями у 843 р. Це свято припадає на першу неділю Великого посту. Ікону розділено на два реєстри. У верхньому реєстрі зображені офіційні особи описаних подій - імператриця Феодора з малолітнім імператором Михаїлом, патріарх Мефодій та кілька монахів. У нижньому ж можна побачити провідників монашого спротиву - св. Феодора Студіть та св. Феофілакта, мученицю Феодосію, а також поряд з ними соратників монахів та монахинь.

Проанализировано изображение иконы "Торжество Православия", на которой отражён исторический момент победы партии иконофилов над иконоборцами в 843 г. Этот праздник отмечается в первое воскресенье Большого поста. Икона разделена на два регистра. В верхнем регистре изображены официальные лица описанных событий - императрица Феодора с малолетним императором Михаилом, патриарх Мефодий и несколько монахов. В нижнем же можно увидеть проводников сопротивления монахов - св. Феодора Студите и св. Феофилакта, мученицу Феодосию, а также рядом с ними соратников монахов и монахинь.

The subject is the Triumph of Orthodoxy; this refers to the Restoration of the Holy Images in 843, at the end of Iconoclasm. This icon is the fiast icon for the Sunday of Orthodoxy, the first Sunday in Lent. It represents famous icons and iconophiles.The panel is divided horizontally into two registers. The central representation at the top is one of the most renowned icons of Constantinople, the icon of the Mother of God Hodegetria and the Empress Theodora with her young son the Emperor Michael IIIand Patriarch Methodios. In the lower register consists of eleven of figures martyrs and confessors.

Вперше в Україні на підставі узагальнення богословської, історичної, мистецтвознавчої літератури висвітлено місце ікони в іконостасі, розкрито її походження та розвиток. Розглянуто ікону як художній і духовний феномен. Розкрито генезу українського іконопису, представлено ікони, пов'язані з літургією. Розглянуто вимоги до написання ікони, зокрема, наслідування західноєвропейського мистецтва після ренесансного періоду, використання металевих окладів (золотих, срібних).

Великий обсяг проведеної науково-дослідної і практичної роботи наочно показує як органічно пов'язані консерваційні заходи, покликані зберегти пам'ятку, з чисто реставраційними, які мають на увазі максимальне відновлення втрачених фрагментів, що дають ілюзію цілісності твору.

Большой объем проведенной научно-исследовательской и практической работы наглядно демонстрирует как органично связываются консервативные меры, призванные сохранить памятку, с чисто реставрационными, которые максимально возобновляют потерянные фрагменты, что представляют иллюзию целостности произведения.

The large size of the carried out research and development and practical operation visually demonstrates as the conservative measures called to save a monument, with only restoration are bound which have maximum renewing of the lost fragments, which give illusion of a wholeness of product, but do not argue with the author on reliability.

Розглянуто ікону як символ взаємодії мистецтва і релігії, питання діагностики сформованості музично-естетичного смаку педагогів. Висвітлено проблеми вокалізації в навчальному хорі. Проаналізовано розвиток сприймання синтезованого музичного образу на заняттях з диригування, роль емоційних та інтелектуальних факторів у формуванні творчої диригентської діяльності вчителя музики. Вивчено вплив творчої уяви на розвиток пам'яті музиканта. Визначено специфіку підготовки вихователя позашкільного закладу до формування якостей творчої особистості.

Рассмотрены икона как символ взаимодействия искусства и религии, вопросы диагностики сформированности музыкально-эстетического вкуса педагогов. Освещены проблемы вокализации в учебном хоре. Проанализированы развитие восприятия синтезированного музыкального образа на занятиях по дирижированию, роль эмоциональных и интеллектуальных факторов в формировании творческой дирижерской деятельности учителя музыки. Изучено влияние творческого представления на развитие памяти музыканта. Определена специфика подготовки воспитателя внешкольного заведения к формированию качеств творческой личности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю224.2 + Э37-575.1

Рубрики:

Позначення. Сигнал. Знак. Символ

Християнство

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано іконографічний устрій унікальної ікони на сюжет "Покрови", яка належить зібранню Чернігівського художнього музею та представляє традицію українського новочасного художнього примітиву.

Проанализирован иконографический строй уникальной иконы на сюжет "Покрова", принадлежащей собранию Черниговского художественного музея и представляющей плодотворную традицию украинского нововременного художественного примитива.

"Intercession", attribution, primitive

Досліджено явище іконоборства у духовному житті Київської Русі та Московської держави. Розглянуто витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. Зазначено - до головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї. Розглянуто аспект засилля обрядовір'я та фанатичні зловживання стосовно ікон, зростання власного вільнодумства, а також нерозуміння богословського вчення про ікони. Здійснено релігієзнавчий аналіз іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців у період Київської Русі синкретизувалися з місцевими віруваннями та носили здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання "догори ногами" ікон). Згодом практичне іконоборство набуло більш фанатичних розмірів, мало прояв в антицерковних виступах єретиків Московської держави (XIV - XVI с.). Значну увагу приділено еволюційному характеру явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єритичних рухів стригольників і жидовілих. Установлено, що аргументація іконоборства на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною до попередніх і сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять "поклоніння" та "шанування"; заперечення, взаємопов'язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва.

Доведено, що теорія символічного тлумачення ікони, запропонована П.Флоренським, є найбільш розробленою, зважаючи на її осмисленість та обгрунтованість у контексті православної естетики та історії естетичної думки у цілому. Зазначено, що його іконологічні пошуки були серцевиною концепції конкретної метафізики. Встановлено, що витоки іконології П.Флоренського - у творчому осмисленні ним богословських інтерпретацій образу та символу представниками святоотцівської традиції. Досліджено, що його теорія в її конкретних положеннях є за своєю сутністю православною. Розглянуто утвердження П.Флоренським унікальності іконопису, його довершеності та переваги над усіма видами мистецтв, виділення релігійного мистецтва, ототожненого з іконописом, а також чітке змістовне відмежування мистецтва іконопису від світського мистецтва.

Досліджено основоположні принципи вчення про ікони богослова і мислителя VIII ст. - Йоана Дамаскина, котрий на основі текстів Святого Письма та творінь попередніх Отців Церкви показав підстави для вшанування та поклоніння іконам. З'ясовано факт появи зображень у старозавітні часи через нестримне бажання людства уявляти Бога у чуттєвому вигляді. Сформульовано узагальнення основоположних принципів вчення про ікони Йоана Дамаскина у його праці "Три захисних слова проти тих, котрі зневажають святі ікони". Перше "Слово" містить правильне розуміння Бога і показує відмінність між шануванням Бога та шануванням ідолів, що мало місце у старозавітні часи. Друге "Слово" розкриває істинне вчення про Пресвяту Трійцю: правильне розуміння Пресвятої Трійці дає підстави для правильного зображення Бога у священних зображеннях. Третє "Слово" пояснює суть та зміст священного зображення, пояснено проблему - поклоніння іконам. У питаннях шанування та поклоніння іконам продемонстровано аспект віри, як найбільшого достоїнства християнства.

Зазначено, що ідея Вищої Духовності яскраво розкривається саме у Православній іконографії, вбираючи в себе "динаміку космоісторичної еволюції". Дослідження сприйняття ікони водночас являють собою у експерименті своєчасний індикатор, тобто показник духовного стану як самого суб'єкта та його установок, так і у сукупності і духовності нашого суспільства.

Досліджено розуміння догмату іконошанування як софіологічного аспекту у концепції філософа і богослова Сергія Булгакова. Здійснено аналіз систематичного викладу богословсько-філософського вчення про ікони у праці "Ікона та іконошанування. Догматичний нарис". На підставі дослідження постанов Сьомого Вселенського Собору (787 р.) Сергій Булгаков будує свою концепцію софіологічного розуміння ікони, звертаючи увагу на догматичні підстави іконошанування.

Досліджено основоположні принципи вчення про ікони богослова і мислителя VIII ст. - Феодора Студита, котрий на основі текстів Святого Письма та творінь попередніх Отців Церкви показав підстави для вшанування та поклоніння іконам. На підставі аналізу праці "Три спростування іконоборства" та декількох листів догматичного змісту сформульовано узагальнення основоположних принципів вчення про ікони Феодора Студита.

Здійснено емпіричне дослідження сприйняття ікони як сакрального об’єкту, яке не залежить від соціального рівня реципієнта. За допомогою проведеного серед молоді м. Одеса експерименту з’ясовано роль сприйняття чи неприйняття ікони у формуванні особистості та духовної культури в цілому. Виявлено психологічні фактори сприйняття ікони – культового об’єкта православних християн – сучасними школярами-старшокласниками з урахуванням гендерного підходу. Розроблено механізм для вивчення соціальної перцепції сакрального мистецтва, зокрема ікони. За результатами аналізу одержаних даних зроблено висновки, що соціальна перцепція ікони демонструє ставлення сучасного суспільства до сакрального, а вивчення сприйняття ікони допомагає визначити психологічні установки особистості та її морально-ціннісні орієнтири. Для розв’язання проблеми введення до шкільної програми духовно-морального компоненту рекомендовано вивчення дітьми в межах факультативу предмету «Основи православ’я та іконографія».

Осуществлено эмпирическое исследование восприятия иконы как сакрального объекта, которое не зависит от социального уровня реципиента. С помощью проведенного среди молодежи г. Одесса эксперимента выяснена роль восприятия или неприятия иконы в формировании личности и духовной культуры в целом. Выявлены психологические факторы восприятия иконы – культового объекта православных христиан – современными школьниками-старшеклассниками с учетом гендерного подхода. Разработан механизм для изучения социальной перцепции сакрального искусства, в частности иконы. По результатам анализа полученных данных сделаны выводы, что социальная перцепция иконы демонстрирует отношение современного общества к сакральному, а изучение восприятия иконы помогает определить психологические установки личности и ее морально-ценностные ориентиры. Для решения проблемы введения в школьную программу духовно-нравственного компонента рекомендовано изучение детьми в рамках факультатива предмета «Основы православия и иконография».

The empirical research of social perception of an icon by youth is carried out. The psychological peculiarities of perception of a canonical icon from a gender perspective are defined. The approaches to investigation of social perception of sacral art i.e. an icon have been developing. Study materials and conclusions can be useful for solving a problem of implementation of spiritually-moral component into the school curriculum, in particular, studying of a subject called "Foundations of the Orthodox and iconography" as an elective course by children. The obtained results confirmed our hypothesis. The social perception of an icon demonstrates the attitude towards the sacral of modern society.

Приділено увагу іконографічній традиції Холмської ікони Богородиці. Розкрито роль холмського владики Максиміліана в поширенні культу Богородиці Холмської. Висвітлено історію Холма до середини XIV ст., наприкінці XVІІІ - на початку XXІ ст., від нової Західної Галичини до Третьої Речі Посполитої.

Проаналізовано особливості формування ранньохристиянського символізму і візантійського мистецтва у доіконоборський період. Ікону розглянуто, як складову середньовічної естетики та християнської теорії пізнання. Визначено, що ікона у візантійському суспільстві набула високої популярності завдяки тому, що виконувала посередницьку функцію між віруючим і первообразом, однак з часом святі образи починають використовувати в інших цілях, що призвело до маргіналізації культу ікон та змусило світську владу втрутитися у релігійну сферу.

Проаналізовано вплив античної та ранньохристиянської філософської спадщини на формування складників ідейно-інтелектуальної аргументації іконоборців та захисників ікон. У дослідженні ставиться під сумнів твердження, що дискурс довкола легітимності ушанування ікон став можливий виключно через конфлікт античного та християнського світогляду. Визначено, що сліди неоплатонівської філософії присутні, як в доказовій базі іконоборців так і в теорії образу на яку опиралися православні захисники ікон.