Розглянуто питання виникнення та становлення християнського віровчення, зокрема, християнської антропології. Проаналізовано механізм зародження віровчення християнської релігії, згідно з яким процес зародження та оформлення її віровчення відбувався переважно під впливом філософії Платона.

Освещены вопросы возникновения и становления христианского вероучения, в частности христинской антропологии. Проанализирован механизм зарождения вероучения христианской религии, согласно которому процесс зарождения и оформления ее вероучения происходил в основном под влиянием философии Платона.

Досліджено культурно-онтологічні основи "надії" в історико-філософській рефлексії від епохи античності до сьогодення. Здійснено аналіз проблеми "надії" у контексті онтогносеологічного, культурно-аксіологічного, екзистенційного вимірів. Висвітлено конструктивні аспекти даної проблеми шляхом побудови протиріччя надія - добро та надія - зло у філософській рефлексії Сократа, Платона, Сенеки, апостола Павла, Августина Блаженного, Іоанна Златоуста, Р.Декарта, Б.Паскаля, А.Камю та Г.Марселя. Проведено розмежування даної проблематики за трьома основними рівнями, а саме: символом надії, образом надії, феноменом надії. Зроблено аналіз фундаментальних проблем християнської антропології й онтології. Виявлено екзистенційні й аксіологічні аспекти питань надії та відчаю.

Визначено основні тенденції вивчення творчості І.Гезеля в наукових працях XIX - першої половини XX ст. та проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження його філософії у сучасній літературі. Висвітлено основні положення натурфілософської концепції І.Гізеля у контексті парадигми "Бог - світ - людина" у аспекті гуманістичних і барокових тенденцій, які визначили домінування пантеїстичних і деїстичних елементів у тлумачені співвідношення Бога і природи, людини та Всесвіту. Визначено та систематизовано категорії, на яких базується формування поняття "внутрішня людина" у філософії І.Гізеля, а саме: "істина", "віра", "воля", "свобода", "щастя". Відтворено своєрідне розуміння І.Гізелем людини як "диспозиційного чинника" та "ноуменальної цілісності", згідно якого суть людини розглядається через спонукальність, яка дає змогу досягти єдності душі та тіла та визначає її неповторну духовну індивідуальність. Систематизовано нові тенденції трактування етичних норм християнської моралі у релігійно-філософському вченні І.Гізеля, за якою людина розглядається як індивідуальність, що поєднує духовні цінності, визначені божою мудрістю, та власний розум і волю. Виокремлено концепцію "громадянського гуманізму", що становить оригінальне бачення смислових факторів буття людини І.Гізелем, яке базується на усвідомленні значимості й неповторності людської індивідуальності не лише перед Богом, а й перед суспільством, а це призводить до вдосконалення

Розкрито особливості християнського осмислення феномена людини в контексті суспільних та культурних змін ХХ - ХХІ ст. Показано своєрідність підходів традиційних конфесій християнства до вирішення ключових антропологічних проблем. З'ясовано сучасні особливості розуміння людини на прикладах новітніх релігійних рухів. Приділено увагу аналізу інваріантів розуміння людини як образу та подоби Бога.

На примере картографического образа библейского рая рассмотрены принципы, которыми руководствовались средневековые картографы в своей работе, дана оценка их умения графически объяснять пространственно-временные связи, а также свои умозрительные теории. Подчеркнута необходимость пересмотра наработок средневековой картографии путем раскрытия ее рациональных смыслов.

Висвітлено філософські аспекти творчості І. Франка - віру в спасіння як основний догмат християнства. У контексті екзистенціалізму розглянуто тему митця й слова в творчому доробку письменника. Висвітлено визначені ним стрижні духовної культури українців. Відповідно до цього духовний досвід людства має бути зверненим до загальнолюдських ідей. Тема розглянутої І. Франком моральності як догми християнського вчення випливає з міркування про сенс буття людини.

Рассмотрены философские аспекты творчества И. Франко, вера в спасение как основной догмат христианства. В контексте экзистанциализма рассмотрена тема поэта и слова в творческом наследии писателя. Им определены стержни духовной культуры украинцев. Согласно этому духовный опыт человечества должен быть обращен к общечеловеческим идеям. Тема рассматриваемой И. Франко моральности, как догмы христианского учения, следует из размышлений о смысле бытия человека.

This article highlights the philosophical aspects in Ivan Franko's creation, faith in the rescue as the main point of Christianity. Through the existential view the theme of a poet and a word in Franko's creation are depicted. He distinguished the point of the spiritual culture of Ukrainian people. According to it spiritual experience of the mankind must appeal to the whole human ideas. The subject of Ivan Franko's morality as the point of Christian study goes from the thoughts of the man's being.

Рассмотрена проблема соотношения философии и теологии в антропологии К. Ранера. Обоснован экзистенциальный подход к пониманию его антропологии. Раскрыты ключевые понятия учения К. Ранера. Изучены антропологические аспекты отношений человека и Бога. Охарактеризован трансцендентальный подход к сотериологии. Проанализированы особенности понимания эсхатологии и танатологии К. Ранером.

Комплексно розглянуто та проаналізовано закономірності розвитку та ключові питання християнської антропології XX - XXI ст. В процесі вивчення питання використано історико-філософський та порівняльний методи дослідження уявлень щодо людини в різноманітті течій сучасного християнства. Наведено особливості філософського, релігієзнавчого та богословського підходів щодо їх аналізу. Розглянуто коло дослідницьких інтересів в контексті західного, російського й українського релігієзнавства. Висвітлено закономірності осмислення сутності людини й особливостей її інтерпретацій в течіях традиційних конфесій у контексті суперечливих історико-культурних подій XX ст. Розкрито загальну логіку розвитку сучасної християнської антропології - від догматизованої метафізичної теології до появи різних форм сучасної антропології, в яких по-різному поєднувалися віровчення, містика та філософія. Вивчено тенденції розвитку та трансформації осмислення основоположних понять християнської антропології відповідно до суспільних запитів початку XXI ст. Визначено вплив гносеологічних теорій та методологічних підходів сучасної філософії на загальне оновлення християнської теології в антропологічному ключі. Проаналізовано концептуальні положення, які становлять суть сучасної православної, католицької та протестантської антропології. Визначено основоположні вектори їх розвитку. Проаналізовано зміст понять "образ та подоба Бога", "свобода вибору", "любов" в їх антропологічному контексті. Розглянуто головні сутнісні характеристики сучасної християнської антропології та можливості її впливу на подолання антропологічної та духовної кризи сучасного суспільства.