Уперше в українському богослов’ї здійснено цілісний аналіз новозавітного богослов’я учнівства в дискурсі двох новозавітних моделей: учнівство в контексті стосунків Ісуса і учнів та учнівство апостола Павла. Здійснено аналіз та синтез новозавітних текстів, використовуючи герменевтику учнівства. Визначено основні теоретичні положення концепції учнівства з перспективою практичного застосування. Виявлено, що сучасні євангельські чинні та новоутворені практики учнівства не відповідають новозавітній ідеальній моделі учнівства, оскільки втілюють тільки деякі теоретичні і практичні аспекти новозавітного учнівства, або функціонують поза еклезіологічною спільнотою. Єдина можливість виконати новозавітний ідеал - інтегрувати всі сучасні практики в одне цілісне явище. Запропоновано перспективу відновлення новозавітного учнівства з еклезіологічного погляду, а також програму втілення цілісного учнівства як сучасну спробу відновити новозавітне учнівство в контексті еклезії, яке здатне трансформувати суспільство, враховуючи особливості постмодерну, глобалізації та постсекуляризації.