Досліджено особливості трансформації міфологічних символів у християнському культі. Проаналізовано сприйняття часу і простору в християнській культовій традиції, що дозволяє виявити характерну для міфологічної свідомості неоднорідність та ієрархічність їх поглядів. Поряд з цим встановлено, що в процесі трансформації символіки часу та простору відбувся перехід від циклічної моделі часу до лінійної та послабилася залежність святості дії від місця. Обгрунтовано, що конкретно-чуттєва образність сприйняття міфологічної символіки є характерною як для архаїчної релігійної свідомості, так і для свідомості християнської. Зазначено, що, на відміну від пантеїзму архаїчних вірувань, у християнстві немає неподільної єдності людини й природи. Досліджено міфологічну основу символіки жертвоприношення в християнській Літургії та визначено в ній принципово нове явище - подолання сприйняття ритуалу жертви як фатальної даності.