Індекс рубрикатора НБУВ: Э29(4УКР)-36-021.5

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено теоретичні та методологічні аспекти формування системи засобів правового регулювання суспільних відносин у релігійній сфері життєдіяльності людини, розкрито його значення у забезпеченні права на свободу совісті та віросповідання. Розглянуто філософсько-методологічні та концептуальні підходи, на яких базувалося науково-теоретичне обгрунтування комплексного формально-нормативного закріплення права на свободу совісті та віросповідання у радянській Україні 1919 - 1929 рр. Розкрито важливе значення у даному процесі диференційованого підходу, використаного для розмежування агресивно-атеїстичних дискримінаційних положень пов'язаної з ним практичної діяльності та жорстких вимог світськості. Охарактеризовано основні етапи відтворення й удосконалення процесу правового регулювання свободи совісті, віросповідання та діяльності релігійних організацій у радянській Україні даного періоду. Зроблено розмежування понять свободи совісті як свободи особистісного самовизначення та творчої самореалізації у системі настанов, координат світоглядного, віросповідного вибору та свободи релігійної дії. Запропоновано визначення свободи совісті як способу реалізації можливостей, втілених у праві на свободу віросповідання (дійсній волі сумління) та праві на свободу релігійної дії (церковній волі).

Проведено компаративний аналіз сучасних відносин між державою та релігійними організаціями в Україні та Польщі. Проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження стосунків між державними та релігійними інституціями. Розглянуто правове регулювання відносин між державою та релігійними організаціями в обох країнах. Висвітлено діяльність суб'єктів державно-конфесійних відносин. З'ясовано, що в якості зазначених суб'єктів держава представлена спеціальними органами на центральному та регіональному рівні, а релігійну складову репрезентують міжконфесійні об'єднання, в тому числі, й громадські консультативно-дорадчі органи. Простежено актуальні зміни в центральних адміністраціях у справах релігій в України та Польщі, які відбувалися впродовж останніх років та були пов'язані з адміністративними реформами у цих країнах. Досліджено актуальні питання у сфері відносин між державою та релігійними організаціями, зокрема питання реституції церковного майна, викладання духовно-моральних предметів у школах та питання, пов'язані з уведенням інституту військового капеланства у Збройних силах обох країн. З'ясовно динаміку зміни та висвітлено сучасний стан релігійної мережі в Україні та Польщі.