На основі дослідження історико-філософських джерел з'ясовано дійсну роль скептицизму як типу філософського мислення, а також органічно пов'язаного з ним інакодумання в інтелектуальному розвитку в Європі. Доведено їх деструктивно-конструктивну функцію, що сприяла прогресу філософської думки, нарощуванню наукових знань. Об'єктивно та зважено проаналізовано трансформацію змісту специфічних скептичних ідей у контексті духовно-світоглядних домінант релігійно-церковного комплексу, сприяння скептичного філософствування та формуванню принципів свободи совісті, рівності релігій, права на іновірство, міжконфесійної толерантності.