Докладно проаналізовано періодику, історіографію спеціальних літературних джерел, досліджено історичні та соціально-культурні умови та шляхи становлення й розвитку класичного танцю в Україні у 1920 - 1930 рр. Розглянуто традиції, тенденції та закономірності образно-смислової трансформації традиційних форм і лексики класичного танцю та канонічної балетної вистави у процесі синтезу з українським народним і професійним хореографічним мистецтвом у зв'язку з впливом західноєвропейської й особливо російської класичних хореографічних шкіл. Висвітлено процес становлення професійної хореографічної освіти в Україні. З'ясовано, що визначальний вплив на її розвиток мали російська (петербурзька та московська) хореографічні школи, а також західноєвропейська, що спричинило вирішальний пріоритет класичного танцю, естетики класичної хореографії для хореографічної культури України дослідженого періоду.

Розкрито методичні засади викладання класичного танцю з аналізом методики виконання основних рухів та вправ. Наведено критерії оцінки навичок студентів для підсумкового контролю.

Раскрыты методические основы преподавания классического танца с анализом методики выполнения основных движений и упражнений. Приведены критерии оценки навыков студентов для итогового контроля.

Показано розвиток музикальності, виховання розуміння нерозривного зв'язку класичного танцю з музикою. В зв'язку з цим одним із першочергових завдань є музичне оформлення уроку класичного танцю, яке здійснюється за двома принципами: імпровізаційним із використанням музичної літератури. Зазначено, що завдання викладача і концертмейстера під час творчої співпраці знаходити ті шляхи, які б сприяли розвитку музикальності студентів, формували у них свідоме розуміння тісного й нерозривного взаємозв'язку музики та хореографії. Розглянуто методичні засади викладання класичного танцю з аналізом методики виконання базових рухів і вправ і включено приклади уроків для кожного року навчання.

Розглянуто неокласику як один із чинників прогресивного розвитку хореографічної культури, основними прикладами якої є опуси неокласичного стилю, створені у співдружності двох видатних митців XX ст. композитора І. Стравінського та хореографа Дж. Баланчіна. Виявлено ознаки змін лексики танцю та виконавської техніки в неокласичних інноваціях Дж. Баланчіна. Запропоновано підхід до засад сучасного пластичного мислення балетмейстерів неокласичного напряму. Творчість Баланчіна висвітлено з урахуванням формування його індивідуальних та загальнокультурних стильових особливостей у різні творчі періоди (Петрограді, трупі Дягілєва та США), а також загальних закономірностей трансформації виражальних засобів класичного танцю в хореографічній культурі XX ст. Зазначено, що видозміни художніх ідеалів класичного мистецтва відбувалися у творчості Баланчіна через ускладнення їх лексичними новаціями та сучасними виражальними засобами, спорідненими з естетикою музичного мистецтва, зокрема творчістю І. Стравінського. Визначено принципи підходу Дж. Баланчіна до відображення музики в танці як у споріднених ланках художньої культури, відмінності його творчого почерку від балетмейстерів неокласичного напряму.

Мета роботи - експериментально обгрунтувати методику вдосконалення технічної підготовки спортсменів акробатичного рок-н-ролу засобами класичного танцю на етапі попередньої базової підготовки. Використано наступні методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; педагогічне тестування; метод експертних оцінок; методи математичної статистики. Проведено експертне оцінювання 12 спортивних пар (12 партнерів і 12 партнерок) до та після дослідження. На основі оцінної шкали (Правила ВРРК, 2017 р.) отримано оцінні результати виконання змагальної програми. Визначено динаміку рівня технічної майстерності виконання змагальних програм окремо кожною спортивною парою спортсменів. Встановлено, що застосування засобів класичного танцю суттєво впливає на рівень технічної підготовленості спортсменів в акробатичному рок-н-ролі.

Проаналізовано спеціальні фізичні вправи для усунення дефектів під час виконання класичного танцю. Встановлено, що поряд із регулярними вправами з класичного екзерсису вправи для розвитку танцювального кроку, покращення розгорнутості, розтягування м'язів стегна та зміцнення м'язів спини, що забезпечують правильну поставу, розвитку фізичних якостей для покращення якості стрибків і рухливості хребетного стовпа відіграють дуже важливу роль під час вдосконалення техніки класичного танцю, впливаючи і на формування пластичної виразності та емоційної чуйності стосовно музичного матеріалу.

Здійснено загальний аналіз окремих актуальних (станом на початок 2018 року) тенденцій розвитку хореографічного мистецтва в нашій країні й на світовому рівні. Надано визначення сутності хореографії. Проаналізований класичний танець як мейнстрім хореографічного мистецтва минулого, а також сучасний танець, що отримав розвиток упродовж ХХ ст. Розглянуто зміни у хореографії на початку ХХI ст. Обгрунтовано особливості й вказані причини динамічного поширення комерційної хореографії. Виявлено роль науково-технічного прогресу в розвитку сучасного танцю. Вказано характерні особливості хореографії постмодерну у світі та в Україні.