Впервые рассмотрен большой этап истории исполнительства на трубе в Киеве с середины прошлого столетия до сегодняшнего времени. Представлены интересные биографические факты из жизни выдающихся музыкантов-трубачей прошлого, а также молодого поколения трубачей, живущих и работающих в настоящее время. Дан анализ и творческая оценка исполнительства известных музыкантов, выявлена творческая преемственность поколений киевской школы исполнительства на трубе и др.

Викладено оригінальну методичну концепцію вдосконалення окремих компонентів виконавського апарату духовика, науково-теоретичні підходи до питання звукоутворення. Розкрито музично-акустичні засади звукотвірного процесу гри на трубі, анатомо-фізіологічні передумови. Описано анатомію та фізіологію м'язової системи обличчя, дихальної системи. Розглянуто традиційні методи формування звукотвірних компонентів виконавського апарату трубача. Висвітлено методику формування амбушура трубача на основі базингу. Наведено спеціальні вправи для освоєння та реалізації базингової методики.

Представлена оригинальная методическая концепция усовершенствования отдельных компонентов исполнительского аппарата духовика, изложены научно-теоретические подходы к вопросу звукообразования на трубе. Раскрыты музыкально-акустические основы звукотворческого процесса на трубе, анатомо-физиологические предпосылки. Описаны анатомия и физиология мышечной системы лица, дыхательной системы. Рассмотрены традиционные методы формирования звукотворческих компонентов исполнительского аппарата трубача. Освещена методика формирования амбушура трубача на основе базинга. Приведены специальные упражнения с целью освоения и реализации базинговой методики.

Висвітлено життєвий і творчий шлях В.Т.Посвалюка - яскравого представника мистецтва духовної музики ХХ ст., засновника та Президента Гільдії трубачів-професіоналів України. Наведено покажчик його друкованих праць.

Освещен жизненный и творческий путь В.Т.Посвалюка - выдающегося представителя искусства духовной музыки ХХ в., основателя и Президента Гильдии трубачей-профессионалов Украины. Приведен указатель его печатных трудов.

Розглянуто багатогранну творчу, педагогічну й організаторську діяльність відомого українського трубача В.Т.Посвалюка - кандидата мистецтвознавства, проректора з наукової роботи, завідувача кафедри мідних духових і ударних інструментів Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, професора, заслуженого артиста України, Президента української гільдії трубачів-професіоналів. Наведено покажчик основних публікацій вченого та літературних джерел про нього.

Рассмотрена многогранная творческая, педагогическая и организаторская деятельность известного украинского трубача В.Т.Посвалюка - кандидата искусствоведения, проректора по научной работе, заведующего кафедрой медных духовых и ударных инструментов Национальной музыкальной академии Украины им. П.И.Чайковского, профессора, заслуженного артиста Украины, Президента украинской гильдии трубачей-профессионалов. Приведен указатель основных публикаций ученого и литературных источников о нем.

Проаналізовано шляхи і передумови формування київської школи трубачів в історичному аспекті, розглянуто питання її становлення та розвитку, основні етапи загальної еволюції функцій і різновидів труби. Висвітлено діяльність оркестрів Київського військового корпусу, "братств" та "цехів" - перших осередків фахового духового виконавства і музичного зібрання в Україні наприкінці XVII - XIX ст. Охарактеризовано діяльність музичних навчальних закладів Києва, внесок виконавців і педагогів, українських, російських та зарубіжних композиторів у створення концертного та педагогічного репертуару

Проанализированы пути и предпосылки формирования киевской школы трубачей в историческом аспекте, рассмотрены вопросы её становления и развития, основные этапы общей эволюции функций и разновидностей трубы. Освещена деятельность оркестров Киевского военного корпуса, "братств" и "цехов" - первых центров профессионального духового исполнительства и музыкального собрания в Украине конца XVII - XIX ст. Охарактеризована деятельность музыкальных учебных заведений Киева, раскрыт вклад исполнителей и педагогов, украинских, российских и зарубежных композиторов в создание концертного и педагогического репертуара.

Розглянуто історичний шлях розвитку виконавства на трубі в різних регіонах України протягом XVI - XX ст., зокрема, становлення та розвиток відомих київської, одеської, львівської, харківської, донецької шкіл. Охарактеризовано процес становлення національних традицій гри на духових інструментах у так званих "братствах" або "цехах" - перших осередках фахового духового виконавства в Україні, кріпацьких капеліях, духових оркестрах у панських маєтках країни кінця XVII - XIX ст. Проаналізовано діяльність музичних навчальних закладів української держави, узагальнено сучасний репертуар трубачів і висвітлено досвід аудіо- та відеозаписів українських трубачів.

Рассмотрены исторический путь развития исполнительства на трубе в разных регионах Украины на протяжении XVI - XX вв., в частности, становление и развитие известных киевской, одесской, львовской, харьковской, донецкой школ. Охарактеризован процесс становления национальных традиций игры на духовых инструментах в так называемых "братствах" или "цехах" - первых центрах профессионального духового исполнительства в Украине, крепостных капелиях, духовых оркестрах у панских имениях страны конца XVII - XIX вв. Проанализирована деятельность музыкальных учебных заведений украинского государства, обобщен современный репертуар трубачей и освещен опыт аудио- и видеозаписей украинских трубачей.

Здійснено комплексний аналіз високохудожньої концертної літератури з метою її актуалізації для труби як сольного інструмента з широкою амплітудою виразових можливостей. Уперше в українському музикознавстві висвітлено взаємозв'язок дослідженого жанру та основних етапів еволюції труби як оркестрового інструмента, вивчено формування виконавських джерел, а також вдосконалення моделей інструмента. Запропоновано стильову типологію жанру в європейській музичній культурі, здійснено музикознавче дослідження 38-ми концертів, розглянуто проблеми їх інтерпретації.

Висвітлено образно-смислову специфіку використання тембру труби в симфонічних партитурах Б. Лятошинського та С. Людкевича. Визначено передумови символіки тембру труби у цих композиторів на підставі яких розглянуто трактування інструменту у фольклорних традиціях і у творчості митців XVIII - XIX ст. Відзначено, що в симфоніях, симфонічних поемах, увертюрах, сюїтах Б. Лятошинського та С. Людкевича даний музичний інструмент мав тлумачення, відповідне до індивідуальних образних концепцій кожного твору та зумовлене індивідуальними особливостями стилю кожного композитора. Висвітлено своєрідність перевтілення тембру труби у творчості Б. Лятошинського та С. Людкевича та з'ясовано певні розбіжності у їх трактуванні, зокрема, для Б. Лятошинського переважальною визначено експресивну образність, тяжіння до втілення колосальної напруги конфліктів, що вимагало майстерного тембрового висвітлення, динамізації розвитку за допомогою посилення ролі мідних духових інструментів, введення їх навіть на початкових етапах розвитку тем, особливо активних, напористих головних партій, а у С. Людкевича, незважаючи на пізньоромантичний орієнтир його стильової домінанти, відзначено більш обережне, спокійне використання мідної групи, "приберігання" її сильної яскравої звучності, передусім для кульмінаційних зон розвитку.

Досліджено основні етапи становлення та розвитку національної школи мистецтва гри на трубі, визначено її регіональні особливості. Вперше узагальнено досвід одеської, львівської, харківської та донецької шкіл виконавства на трубі з урахуванням новітніх досягнень київської школи, представники якої працюють у кращих оркестрах України, близького та далекого зарубіжжя. Розкрито сутність поняття школи мистецтва гри на трубі як складної ієрархічної системи на різних, але взаємопов'язаних рівнях: загальному (українська або національна школа), особливому (регіональні школи), окремому (школи певних видатних особистостей). До регіональних виконавських шкіл віднесено київську (уособлює центральний регіон), а також львівську, одеську, харківську (відповідно західний, південний та східний регіони). Висвітлено здобутки окремих осередків розвитку духовного виконавства та педагогіки в Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, які ще не набули статусу виконавських шкіл та умовно доповнюють південно-східний регіон. Проаналізовано діяльність українских музикантів у сучасний період. Особливу увагу приділено вивченню їх творчих міжнародних зв'язків, діяльності громадської організації "Гільдія трубачів-професіоналів". Зроблено огляд і порівняльний аналіз здобутків усіх відомих вітчизняних і зарубіжних шкіл мистецтва гри на трубі середини XIX - XXI ст. Розглянуто репертуар сучасних трубачів, проблеми аудіо- та відеографії, організації та проведення конкурсів музикантів-духовиків, проаналізовано їх науково-дослідну роботу, зокрема, у сфері вивчення джазу.

Розглянуто історичні, теоретичні, методологічні та естетичні питання трубного виконавства. З'ясовано роль труби в мистецько-культурних соціумах різних епох, проаналізовано традиційні та сучасні підходи до проблем звуковидобування. Експериментально досліджено ергономічний аспект базингу, визначено його художньо-виразовий потенціал у композиторській і виконавській творчості, запропоновано методику формування та вдосконалення амбушура трубача тощо.

Рассмотрены исторические, теоретические, методологические и эстетические вопросы трубного исполнительства. Выяснена роль трубы в художественно-культурных социумах различных эпох, проанализированы традиционные и современные подходы к проблемам звукоизвлечения. Экспериментально исследован эргономический аспект базинга, определен его художественно-виразительный потенциал в композиторском и исполнительском творчестве, предложена методика формирования и усовершенствования амбушура трубача и т.д.

Висвітлено джерела, передумови та шляхи формування професійних виконавських і педагогічних традицій шкіл виконавства на трубі. Проаналізовано еволюцію методики виховання трубача, зокрема в Україні. Розкрито напрями вирішення проблем виконавської та педагогічної діяльності музикантів. Увагу приділено теоретико-методичним засадам діяльності відомих педагогів - представників різних виконавських шкіл гри на трубі.

Освещены источники, предпосылки и пути формирования профессиональных исполнительских и педагогических традиций школ исполнительства на трубе. Проанализирована эволюция методики воспитания трубача, в частности в Украине. Раскрыты направления решения проблем исполнительской и педагогической деятельности музыкантов. Уделено внимание теоретико-методическим основам деятельности известных педагогов - представителей разных исполнительских школ игры на трубе.

Висвітлено життєвий і творчий шлях Т.О. Докшицера (1921 - 2005) - відомого українського музиканта, трубача-віртуоза, професора, диригента та науковця. Наведено відомості про ніжинський період життя та творчі здобутки музиканта, його концертну та педагогічну діяльність. Розглянуто музично-педагогічну систему Т.О. Докшицера, спрямовану на виховання професійного виконавця, наведено рекомендації щодо використання його методичних розробок, концертно-виконавського та музично-інтерпретаторського досвіду у сучасних навчальних музичних закладах.

Освещен жизненный и творческий путь Т.А. Докшицера (1921 - 2005) - известного украинского музыканта, трубача-виртуоза, профессора, дирежера и научного деятеля. Даны сведения о неженском периоде жизни и творческих достижениях музыканта, его концертной и педагогической деятельности. Рассмотрена музыкально-педагогическая система Т.А. Докшицера, направленная на воспитание профессионального исполнителя, даны рекомендации по использованию его методических разработок и концертно-исполнительского и музыкально-интерпретаторского опыта в современных учебных музыкальных заведениях.

Висвітлено історичні та теоретичні аспекти гри на трубі. Розглянуто питання теорії та методики постановки виконавського апарату трубача, функції та взаємодію його складових у процесі гри на трубі. На основі передових науково-теоретичних концепцій і практичних засад запропоновано нові методи формування та вдосконалення виконавського апарату трубача.

Обгрунтовано тлумачення концерту для мідних духових інструментів як своєрідного цілісного явища, на рівні особливого жанру, самодостатньої галузі. Виявлено загальноісторичні передумови виникнення вітчизняного концерту для мідних духових іструментів. Охарактеризовано особливості формування й розвитку творчості українських композиторів для мідних духових інструментів у ХХ ст. та з'ясовано причини історично пізньої появи в українській музичній культурі професійних зразків концертного жанру в зазначеній галузі. Відтворено еволюцію жанру концерту для мідних духових інструментів упродовж другої половини ХХ ст. та здійснено періодизацію історії названого жанру. Проаналізовано ряд концертних творів для мідних духових інструментів українських композиторів. Виявлено основні напрями жанрово-стильової модифікації, що характеризують розвиток сучасного концерту для мідних духових іструментів і визначають його специфіку.

Досліджено українське та китайське духове виконавське та композиторське мистецтво в порівняльному аспекті. Хронологічний діапазон дослідження включає тривалий історичний період - від епохи пізнього палеоліту (40 - 15 тис. років до н. е.) до початку XXI ст. включно. Розглянуто передумови виникнення та подальші процеси формування та розвитку трубного виконавства в Україні та Китаї, виявлено їх специфіку на кожному історичному етапі. Висвітлено виконавство на первісних музичних інструментах архаїчної доби, пізніших народних інструментах типу труби, що передували її утвердженню та поширенню в названих національних музичних культурах, власне, трубне, переважно академічне, виконавство. Вивчення цього матеріалу стало основою здійснення спостережень компаративного характеру - виявлення аналогічних аспектів і безпосередніх контактів указаних процесів у межах української та китайської музичних традицій. Розкрито українську та китайську композиторську творчість для труби (соло, у складі ансамблю, з оркестром), показано процеси жанрово-стильової еволюції названої галузі композиторського мистецтва в Україні та Китаї. Названі процеси також висвітлено в порівняльному аспекті, зокрема, в контексті спільного для різних культур процесу становлення національних композиторських шкіл, що, однак, перебігав у них з певними часовими розбіжностями.

Дисертацію присвячено творчій діяльності видатного представника української школи гри на трубі, заслуженого артиста УРСР, професора М. Бердиєва. Вперше розглянуто творчість видатного майстра у поєднанні трьох її складових - виконавської, педагогічної, композиторської. Визначено характерні ознаки стилю М. Бердиєва у контексті становлення та розвитку виконавської школи кафедри духових та ударних інструментів Київської консерваторії (НМАУ) ім. П. І Чайковського. Здійснено періодизацію етапів життєвого та творчого шляху видатного музиканта. Розглянуто й охарактеризовано особливості кожної зі сфер діяльності М. Бердиєва - виконавця, педагога-методиста, композитора. Вперше в українському музикознавстві проаналізовано його твори різних жанрів. Відзначено, що творчість митця в усіх її складових є вагомим внеском у розвиток українського та світового виконавства на трубі другої половини XX ст., а її вивчення та практичне застосування є одним з актуальних завдань сучасного українського музикознавства, педагогіки і виконавства.

Досліджено нетрадиційні прийоми гри на трубі і їх розвиток в історії виконавства на духових інструментах. Класифіковано види нетрадиційної техніки та її використання в художньому репертуарі для труби. Висвітлено витоки появи перманентного дихання, мікрохроматики, театралізації виконавського процесу у мистецтві гри давньогрецьких авлетистів та етапи їх розвитку в наступні історичні періоди. Розкрито технологічні особливості виконання на трубі мікрохроматики, мультифонного звуковидобування, перманентного дихання, використання препарованого інструмента, застосування електронного синтезу звуку і комп'ютерної аудіовізуалізації та елементів театралізації у виконавському процесі. Проаналізовано художні та технологічні аспекти використання нетрадиційних прийомів гри на трубі у творах А. Хаби, П. Булеза, К. Штокхаузена, А. Жоліве, Е. Денисова, В. Рунчака, Т. Мимбаєва, Д. Баустеда, К.Х. Грубера, Р. Еріксона, Ф. Тічелі, М. Пауелла, С. Пеллмана, Р. Моріла, М. Спасова, П. Хембрі та інших композиторів. Характеризується нетрадиційна техніка гри Д. Еліса, М. Блау, М. Штокхаузена, С. Накарякова, Н. Маалуфа, І. Маалуфа, Р. Мехти.