Розглянуто прогресивні методи моделювання виконавської акмедіяльності скрипаля в контексті формування його виконавської культури.

Увагу приділено вивченню програмних творів українських композиторів для скрипки соло та для скрипки і фортепіано - від циклів і концертних п'єс до дитячих мініатюр. Виявлено тенденції та окреслено модуси програмної скрипкової музики українських композиторів. Уперше з'ясовано тенденції програмної творчості українських композиторів для скрипки в діахронічно-еволюційному векторі послідовного розгляду та в контексті відповідних соціокультурних обставин. Здійснено типологію модусів програмної скрипкової музики з урахуванням стильової своєрідності та жанрової поетики на національних зразках. Виконано аналіз окремих творів вказаної інструментальної царини, зокрема незаслужено забутих, нещодавно опублікованих і таких, що перебувають у рукописах (включаючи зразки дитячого репертуару). Набуло подальшого розвитку підсумування основних зарубіжних та українських науково-теоретичних надбань стосовно проблематики інструментальної програмної музики. Висвітлено творче застосування принципу програмності в українській інструментальній творчості. Доповнено історичний дискурс загальноєвропейської скрипкової програмної музики. Запропоновано методику аналізу, яка ґрунтується на міждисциплінарному підході та розумінні програмності як принципу композиторського мислення, заснованого на приблизній або точній конкретизації образного змісту в інструментальному творі через його назву (або розширене пояснення, епіграф тощо) з метою психологічної підготовки реципієнта до його сприймання.