Досліджено роль органа в музичній культурі Європи XIX - початку XX ст. Проаналізовано стан вивчення проблеми феномену органної музики у контексті європейської музичної культури. Запропоновано нові оцінні положення для системного дослідження європейської органної культури, яку розглянуто як феномен, що має особливі специфічні властивості та специфічні інтонаційні комплекси. Виявлено та визначено поняття органної концертної концепції як явища, що еволюціонувало від окремих виявів до сформованої системи засобів музичної виразності та як нову музично-естетичну категорію. Простежено й аргументовано еволюцію органної концертної концепції від етапу зародження до остаточного формування, відзначено шляхи її розвитку у сучасній органній музиці. Розроблено методику аналізу органної музики у контексті нових оцінних положень з обов'язковим урахуванням основних традиційних тенденцій європейських органних шкіл, досягнень органобудування й органної виконавської практики. Проаналізовано процес секуляризації даної музики, кроскультурні взаємини академічної та народної музики.

Досліджено особливості формування традицій органного музикування на Поділлі. Розглянуто специфіку концертного використання літургійних органів. Охарактеризовано фестивалі органної музики як важливий чинник формування і розвитку традицій культури органного виконавства.

Присвячено дослідженню української органної музики другої половини ХХ – початку ХХІ століття в аспекті проблеми жанрових взаємодій. Проаналізовано твори українських композиторів для органа, у яких втілені жанри літургійного, паралітургійного та позалітургійного походження. Виокремлені механізми формування, побутування та оновлення традицій європейської органної музики; запропонована типологія методів відтворення європейських жанрових моделей в українській органній музиці (екстраполяція, інтерференція, вкраплення).