Систематизированы результаты исследований отдельной проблемной акустической лаборатории Президиума Национальной академии наук Украины за период 1989 - 1995 гг. Тема исследования - физическая природа феномена тембра звучания старинных "итальянских" скрипок. Предложен оригинальный метод формантного анализа спектрально-сложных сигналов широкодиапазонных колебательных систем. Голографическим методом получены моды колебаний в корпусе скрипки и альта с напряженными струнами. Выявлены и сформулированы физические особенности "итальянского" тембра звучания кремонских скрипок и разработан "эталон" такого тембра. Результаты исследования обобщены для широкого класса колебательных систем и прошли успешную публичную и профессиональную апробацию.

Зроблено спробу скласти цілісну картину розгортання процесу оркестровки як перекладення музичного твору від окремих музичних знаків та знакових комплексів до виявлення глибинного художнього змісту твору у контексті загальносвітових художніх цінностей. Досліджено закономірності та запропоновано ідею щодо логічних взаємозв'язків і засобів оркестровки, що функціонують на практичному та теоретичному рівнях. Проблему перекладення й оркестровки розглянуто у певних аспектах, а саме: специфіки індивідуально-творчої діяльності, засобів виявлення музичного змісту, методики пізнання типу мислення, втілення особистих якостей творчого потенціалу та професіоналізму перекладача. Визначено принцип "інтонаційного моделювання", що узагальнює здатність мислення відображати ступінь тембрових відчуттів і відтворення певного емоційного стану, а також функцію нотно-знакової фіксації у системі тембрових співвідношень від окремого епізоду до загальної картини розвитку тембрової драматургії.

Народно-оркестровий тембр подано як історичну категорію, змінювану у часі, відповідно до умов використання оркестрів обох напрямків, яка поєднує власне колористичні ознаки звучання окремих інструментів, груп чи їх мікстувань та локальні темброві особливості, зумовлені використовуваним реєстром, динамікою й артикуляцією. На підставі цього виведено основні закономірності у тембровій еволюції народно-оркестрової музики в Україні, визначено характерні особливості в інструментуваннях для оркестрів зі струнно-щипковою та струнно-смичковою основами. Досліджено взаємовплив тембру, фактури та форми, а також характерні методи вибору тембрових еквівалентів під час перекладання з партитур інших складів чи оркестрування клавірів.

Розглянуто проблему функціонування тембру як важливого чинника композиційної та драматургічної логіки. На підставі вивчення деяких інструментальних творів українських композиторів, написаних за останню чверть XX ст. (О.Іщенка, М.Ковалінаса, Г.Ляшенка, С.Луньова, В.Рунчака, Є.Станковича, Л.Юріної), розглянуто особливу функційність тембрового чинника, зокрема, модальність, пов'язану з сонористикою, як з психологічною установкою, передумовою вибору оригінальної за темброво-інструментальними якостями мови. На підставі налізу музичного матеріалу відзначено принципову діалектичну сполучність тембрової модальності з іншими принципами організації звукового матеріалу, її дієву стилетвірну, виражальну та формотвірну сутність.

Вперше розглянуто звуко-тембральні уявлення з позицій художньо-виконавського процесу в фортепіанному навчанні майбутніх вчителів музики України та Китаю на основі компаративістського підходу. Розкрито сутність звуко-тембральних уявлень та розроблено їх компоненту структуру. Обгрунтовано та подано інноваційні технології їх розвитку в ракурсі засвоєння демпферно-акустичних можливостей інструменту у художньо-образному контексті та стильовій проекції. Розроблено методику формування звуко-тембральних уявлень майбутніх вчителів музики України та Китаю, що базується на інноваційно-технологічному, синестезійному, полімодальному, компетентністному підходах; на методичних принципах: поєднання фізіологічних, перцептивних та образних відчуттів виконавського процесу; врахування тембральної диференціації фактури твору; інструментального "портретування"; симфонізму; рефлексії звукового абстрагування; синестезії сприйняття й уявлення художніх образів. Уточнено сутність навичок та умінь педалізації, стильові аспекти тембральної драматургії фортепіанного виконавства, поняття "тембральне мислення", "тембрально-виконавська компетенція". Набула подальшого розвитку ідея інтеграції та міжпредметних зв'язків в їх проекції на художню інтерпретацію фортепіанних творів, актуальність вдосконалення фортепіанної підготовки майбутнього вчителя як педагогічного резерву в формуванні художньої культури школярів.

Проаналізовано вібрато музичних звуків. Наведено відомості про історію аналізу вібрато. Описано методику виділення вібрато з музичного звуку. Основну увагу приділено екстракції частотного вібрато. Наведено спектри та часові функції амплітудного та частотного вібрато для ряду співочих голосів виконавців різних музичних жанрів. Проведено порівняльний аналіз ілюстративного ряду голосів. Зроблено висновок про доцільність такого аналізу параметрів музичного звуку в процесі навчання співаків та інструменталістів.

Наведено методику розрахунку відстані між спектрами музичних творів в оркестровому виконанні, осередненими на тривалому часовому інтервалі. На прикладі вибірки музичних творів різних жанрів показано, що такі характеристики відображають ступінь тембрової подібності музики, що виконується. Одержані результати можуть служити об'єктивною опорою у процесі обговорення подібності узагальненого звучання різних музичних творів.

Досліджено використання модерних і джазових стильових тенденцій у творах сучасних композиторів для голосу. Розглянуто приклади вокальних творів та інструментальних композицій з голосом М. Скорика, І. Карабиця, О. Козаренка, С. Азарової з позицій модернізації музичної мови. Охарактеризовано, як сучасні українські композитори трактують унікальний тембр людського голосу та гнучкість підходів щодо його використання.

Обґрунтовано системність проявів тембрової семантики альта у творчості харківських композиторів 1960 – 2000-х років. Вперше в українському музикознавстві здійснено розробку комплексу питань, пов’язаних з відтворенням альтового тембру у його різноманітних жанрових репрезентаціях – концерті, струнному квартеті, сонаті. На тлі широких стилістичних узагальнень та аналізу стану розробки проблеми окреслено специфіку творів за участі альта, представлених харківськими майстрами різних генерацій. Запропоновано дефініції, що постають як базові для розкриття змісту заявленої теми – "темброве амплуа інструмента", "концертно-альтовий стиль". Запропоновано оригінальні класифікації жанрових моделей, що слугують константами індивідуально-стильових рішень у творах, які аналізуються. Доведено, що відібрані для вивчення твори є показовими щодо розкриття тембрової семантики альта у її різних індивідуально-авторських трактуваннях. Відзначено суттєвість внеску харківських композиторів не лише до вітчизняного, але й до світового альтового мистецтва.