Робота присвячена виявленню сакрально-символічного значення в декоративних елементах християнського мистецтва. Здійснено аналіз питання зародження, формуванні та становлення християнського мистецтва виникнення та розвитку ікони й іконостасу, декоративно-прикладних елементів церковної інфраструктури на прикладі церковного шиття та вишивки, розпису купола, надкупольних елементів, декоративно-ужиткових складових церковного мистецтва на українських просторах. Проаналізовано особливості українського декоративного мистецтва на прикладі ікони, монументально-декоративних елементів (скульптури), розкрито питання поєднання образотворчого та декоративного мистецтва в українському православному храмі,

Досліджено специфіку та логіку появи і співіснування об'єктивно-раціоналістичної і суб'єктивно-емоційної домінант становлення людського духу, а також ролі мистецтва у налагодженні продуктивного діялогу між цими системами. Обгрунтовано життєву потребу для людини гармонійного поєднання свідомого і позасвідомого аспектів психіки. У прадавні часи цю місію виконував археміт через ритуал. З розвитком індивідуалізму її перебрали на себе інтимна релігійність, мистецтво й есеїстична філософія. Системотвірним стрижнем у цій тріяді стало саме мистецтво - завдяки здатності поєднувати універсальне й конкретно-чуттєве, злиттю ігрового, естетичного, пізнавального й виховного. Надмета мистецтва - привести індивіда у стан вищости, піднести його над часом, епохою, наблизити до позачасових рушійних сил буття; створювати інше життя, прориватися через "цей світ" до світу іншого, до вільного і прекрасного космосу. Але й мистецтво внутрішньо опозиційне (внутрішньо суперечлива людина нічого однополюсного не створює). Генетична, родова першозернина мистецтва - дводольна, епіко-лірична, раціонально-романтична. Епос передбачає об'єктивізм, споглядання, інтенцію чистого пізнання, лірика ж - суб'єктивізм, хотіння. Тому в мистецтві виявляється романтично-реалістична, візіонерсько-психологічна дихотомія. У психологічних творах трансформується суспільно-побутова реальність, розгортаються типові психологічні ситуації. Візіонерські виринають з глибин колективного позасвідомого, з містичних обширів. Психологічні твори можуть швидко набувати популярности, оскільки вони поверхово актуальні, порушують знайомі теми, легко сприймаються, але їх, зазвичай, так само швидко забувають. Візіонерські ж твори сучасники сприймають не завжди, нерідко вважають їх дивними, незрозумілими чи й хворобливими, але з часом їхня висока духовна вартість пояснюється, вони набувають статусу геніяльних, безсмертних. У такій подвійній системі координат - і слабина, і перевага мистецтва. Слабиною, пласкою одноплощинністю її роблять бездарні митці, якось нівелюють талановиті, а перетворюють на перевагу - геніяльні.

Висвітлено поняття аналітичної філософії та філософії. Розкрито основні тези пізнього Вітґентштайна, питання переосмислення явища мови в аналітичній філософії. Встановлено екзистенційну проблематику у вступних параграфах «Буття і часу». Розглянуто деякі зауваги щодо системного підходу до історико-філософського дослідження Гегелевої філософії. Звернено увагу на критику принципу фактуальності Квентіна Меясу.

Монографія є одним з небагатьох україномовних видань, що присвячені формуванню організаційно-економічних передумов для господарської діяльності сучасного українського репертуарного театру в межах ринкової економіки. Звернено увагу на концептуальні уявлення про організаційно-економічні передумови діяльності сучасного українського репертуарного театру в межах ринкової економіки. Досліджено економічний внесок театрів у життєдіяльність соціуму. Наведено концептуальні засади індустріалізації театральної галузі за умов підприємництва. Визначено організаційно-економічні передумови для підприємництва в репертуарному театрі. Проаналізовано організаційно-економічні форми підприємництва у репертуарному театрі, законодавчо-нормативне підгрунтя для підприємництва в сучасній українській театральній справі. Розглянуто досвід підприємництва в закордонних репертуарних театрах з метою використання в сучасній українській театральній галузі. Проаналізовано можливі прояви підприємництва в сучасному українському репертуарному театрі. Обгрунтовано життєздатні форми підприємництва у сучасному репертуарному театрі як суб’єкта креативної діяльності.

Зазначено, що в даний час спостерігається підвищений інтерес до церемоніальної культури в цілому та до етикету як компонента церемоніалу. Розкрито причини такого інтересу, зокрема це їх особлива роль у процесах комунікації в суспільстві, нове розуміння самих процесів комунікації та поведінки. Визначено саме поняття церемоніалу, як свого роду культурного послання від однієї соціальної групи людей іншої. Визначено основну ідею поведінки, внутрішній сенс світського церемоніалу, які закладено у церковних ритуалах, а зовнішні форми поведінки - запозичено із традицій повсякденного світського життя. Проведено комплексне дослідження комунікативних функцій дипломатичного церемоніалу в міжнародному спілкуванні на основі аналізу та узагальнення нових фактів із залученням архівних матеріалів та інших джерел, введених вперше у науковий обіг. Розглянуто мистецтво з погляду комунікативного чинника дипломатичного церемоніалу. Запроваджено в обіг, вперше, такий термін, як "дипломатична контркультура". Визначено особливе місце формуванню дипломатичного церемоніалу на території України, зокрема церемонії інаугурації українського Президента як чинника публічної дипломатії.

Колективна монографія є науковим виданням матеріалів Міжнародної конференції «Сучасний синтез мистецтв як діалог культур» та матеріалів книги «Українська народна естетика», 1996 р., яка стала бібліографічною рідкістю. Книга розрахована на етнографів, істориків, культурологів, краєзнавців, музеєзнавців, викладачів, аспірантів та студентів вищих навчальних закладів.