Установлено генетичні витоки образів-адекватів гендерних начал в українській літературі. Виявлено їх первинну суть, зокрема, понятійне, естетичне, функціональне наповнення репрезентатів фемінного та маскулінного у східних, західних, давньоукраїнській міфологіях. Висвітлено процеси акумуляції однотипних образів, створення мегаобразів - традиційних гендерних парадигм, формування засад гендерної інтенсивності - специфіки взаємодії найдревнішої пари опозиції. Виокремлено стилістичні та тематичні функції гендерних мікрообразів української літератури (у творах Т.Г.Шевченка, М.В.Гоголя, М.М.Коцюбинського, І.Я.Франка, Лесі Українки, представників Розстріляного відродження, Л.В.Костенко, О.Забужко). Досліджено специфіку взаємодії східних і західних буттєвих і аксіологічних концепцій у гендерному ракурсі. Доведено, що семантико-символічне наповнення чинників парадигм фемінного та маскулінного корелюється з традиційно визначеними у філософії, культурології, літературі рисами східного та західного. Вагомою значеннєво-естетичною функцією образів-адекватів гендерних начал є об'єктивація у поетиці художніх творів української літератури взаємодії східної та західної традицій: того, що вибудовано на засадах філософсько-релігійних вчень Сходу та Заходу, передає концептуальні ідеї цих культурних регіонів, зберігає сутнісні елементи східного та західного мислення, узагальнює наслідки руху свідомості. Установлено, що саме гендерна специфіка формує та закріплює естетично зміст, внутрішню семантику образів, яка полягає у репрезентації східної та західної традицій. Гендерна інтенсивність у фактурі тексту не лише виявляє духовну спорідненість нашої нації

Здійснено нову інтерпретацію повісті "Тіні забутих предків" на базі концепції міфологічного символізму, засадничим принципом якої є теорія символічних форм німецького вченого Е.Кассірера, що уможливлює осмислення міфопоетики повісті на рівні форм споглядання (простору, часу, числа, на рівні форм життя, тобто визначення суб'єктивної дійсності у міфологічній свідомості дешифрує специфіку міфологічного імпресіонізму, у межах якого розглянуто тотемічний символізм як засіб індивідуалізації героїв. Відзначено, що самобутність модерної поетики повісті "Тіні забутих предків" залежить від суміжних видів мистецтва, а саме: образотворчого (символіки колористичного нюансування), музики (динамічної організації тексту засобами евфонії та евритмії) і кінематографу (на рівні структури), - і детермінує її синестезійну природу.

Розглянуто питання розвитку франкознавства, європейської практики створення літературних персональних енциклопедій і створення "Франківської енциклопедії" зокрема. Вміщено статті про письменників, літературознавців, фольклористів, мовознавців, висвітлено їх зв'язок з І. Франком. Подано інформацію про літераторів XIX ст., які писали двома мовами (українською та польською), адже І. Франко видавав і досліджував переважно їх україномовні твори, розглядав їх у контексті українського літературного процесу, українсько-польських літературних, культурних та історичних відносин, обговорював мовні особливості їх україномовних творів, їх художній рівень, зв'язок з українським фольклором тощо. Комплексно розкрито творчі й особисті взаємини І. Франка з конкретною особою, зміст їх листування, суть відгуків один про одного, літературно-художні й естетичні зв'язки, наявність рукописів того чи іншого автора у Франковому архіві, книжок - у Франковій бібліотеці в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка.