Розглянуто питання становлення та розвитку національної драматургії, розкрито основи української драми. Проаналізовано діяльність театру в Галичині у різні періоди, значну увагу приділено питанням зарубіжної драматургії.

Рассмотрены вопросы становления и развития национальной драматургии, раскрыты основы украинской драмы. Проанализирована деятельность театра в Галиции в разные периоды, значительное внимание уделено вопросам зарубежной драматургии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-304.5 + Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено літературно-мистецьке життя Галичини наприкінці XIX - у першій половині XX ст. Висвітлено еволюцію форм естетичного мислення митців у контексті трансформації національної свідомості. Значну увагу приділено етапам формування та розвитку національної культурної та мистецької спадщини Галичини як складових націотворчих процесів. Проаналізовано роль національного чинника, світоглядну основу творчості галицьких митців та її відтворення на рівні "портретних" характеристик. Розглянуто стильову еволюцію, процес поширення романтизму, який одержав розвиток наприкінці XIX - у першій третині XX ст. у літературі та мистецтві, зокрема, у художніх зразках І.Франка, поетів-"молодомузівців" та С.Людкевича. Доведено, що романтичний стиль виявив себе як особливий спосіб функціонування мистецтва, сформований естетичними завданнями доби й активно сприяв створенню мистецьких шкіл.

Вперше в українському літературознавстві створено теоретичний і практичний проект психоісторії української літератури на базі синтезу класичного психоаналізу й традиційної герменевтики, аналітичної психології, метафізики, семіології, психопоетики, феноменології, структуралізму, компаративістики та гендерного підходу. Розкрито сутність категорії психоісторичності на базі структурно-генетичного аналізу художнього твору, згідно з яким текст і літературний процес функціонують у цілісній кодовій структурі, позначеній іменами Батька та Матері. Обгрунтовано теорію коду як концептуальну ідею для розуміння механізмів розгортання літературного процесу та форм його деформації за умов колоніалізму. Розроблено класифікацію новітньої української літератури. У психоісторію української літератури закладено базові засади психосемантики - пошуки втраченої національної мужності, цілісним проявом якої є головне герменевтичне коло - "архетип Котляревського - архетип Шевченка" як основа психологічної динаміки. Виявлено, що головне герменевтичне коло передбачає структуризацію історії української літератури як спільності національних кіл, об'єднаних єдиною метафізичною метою, що визначає код історії української літератури. Доведено, що модерністську епоху формує деконструкція класичних національних кіл і меланхолійний суб'єкт творчості. Встановлено, що найбільш проблематичним етапом психоісторії є перехідна епоха, з яким пов'язана історична розв'язка як спосіб залучення до оновленого літературного процесу.

Досліджено процес становлення та розвитку соціально-педагогічної діяльності українських письменників у період 1870 - 1890 рр. З'ясовано, що позитивний досвід культурного, духовного, національного відродження української нації, консолідації інтелектуальних і творчих сил України за сучасних умов набуває особливої актуальності та може бути використаний для подолання соціальних ризиків підростаючого покоління.

Акцентовано увагу на потребі об'єктивного наукового вивчення діяльності Українського драматичного театру ім. І. Франка. Розглянуто історію становлення та розвитку творчого колективу театру в 1920-х рр. XX ст., визначено місце реалістичної драми на театральній сцені франківців. Підкреслено, що в результаті колективного творчого пошуку сформувався реалістичний театр нового типу.

Розглянуто метро-ритмічні, артикуляційні, штрихові та інші художньо-виразові аспекти партії фортепіано у камерно-вокальних творах Віталія Кирейка на слова Т. Шевченка, Лесі Українки та і. Франка. Визначено жанрові різновиди аналізованих композицій та їхній вплив на характер і виразові можливості фортепіанної партії цих творів. Охарактеризовано специфічні властивості індивідуального камерно-вокального стилю В. Кирейка, і те, які він проявляється в сфері фортепіанної партії його романсів. Окреслено рівень вимог, якими повинен оволодіти концертмейстер у процесі виконання камерно-вокальних творів Віталія Кирейка.