Розглянуто поетонімію художніх творів на історичну тематику, яка функціонує за умов художньої дійсності. Проаналізовано "зону реальності", що має певне відношення до осіб і об'єктів, які існували у часи історії України, зображені митцями, і мали наймення, омонімічні поетонімам. Виявлено семантико-стилістичні властивості та функції поетонімів-історизмів, їх роль у формуванні поетонімосфери історичних оповідей. Здійснено спробу зіставити та у порівняльному аспекті проаналізувати окремі репрезентативні одиниці поетоніміконів українських, російських, польських і французьких історичних оповідей, хронотопи яких стосуються реалій української історії. Проаналізовано онімні одиниці, які відображають структурно-стилістичні особливості власних назв у історичній оповіді. Зазначено, що різноманітність форм іменування не суперечать стану онімної системи мови зображуваних часів і подій. Це уможливлює певні підстави для віднесення всіх досліджених творів до тих, у яких очевидний принаймні "ономастичний" реалізм. Семантика та конотативна аура кожного з досліджених поетонімів суттєво доповнюється контекстуальними характеристиками.

Розглянуто особливості концептуалізації простору на матеріалі фантастичних романів В. Винниченка "Сонячна машина", В. Обручева "Плутонія", Г. Уеллса "Машина часу", Ж. Верна "П'ять тижнів на повітряній кулі". Запропоновано методику аналізу концепту ПРОСТІР за текстовими асоціативно-смисловими полями, що надає змогу дослідити реалізацію просторової семантики й окремі аспекти сприйняття простору в мовній свідомості авторів як представників культур свого часу. Простір розглянуто як частину загальної моделі світу, як створене художніми засобами навколишнє середовище, репрезентоване в макроструктурі концепту.

Системно досліджено категорію уточнення в англійській, українській та польській мовах на матеріалі текстів художньої прози. Серед основних результатів дослідження виокремлено встановлення набору конструкцій, які об’єднуються поняттям уточнення, та детальний опис їх структурних і семантико-синтаксичних особливостей. У результаті якісного і кількісного порівняння досліджуваних конструкцій визначено ізоморфні та аломорфні риси категорії уточнення у зіставлюваних мовах.

Розглянуто комплексний аналіз та інтерпретацію оказіональних топопонімічних одиниць, що функціонують в дискурсі британського, російського та українського фентезі. Визначено основні засоби творення авторських топонімів, принципи їх втілення у тексті, семантичні особливості та проблеми перекладу.

Проведено зіставний аналіз поетонімів літературних казок у близькоспоріднених і різносистемних мовах з опертям на дослідження фольклорних текстів. Інтерпретацію онімії авторської казки з урахуванням контексту ґрунтовано на науковому осмисленні поняття казкового дискурсу, сконструйованого з елементів (онімів) народної казки і власних імен (ВІ), вигаданих автором. Визначено ядерну, приядерну та периферійну частини онімного простору, проаналізовано онімію чарівних, побутових і анімалістичних казок. Досліджено мотиваційну основу поетонімів літературних казок в одно- та різносистемних мовах. Упроваджено типологію персонажів з урахуванням онімних парадигм. Виявлено спільні та відмінні ознаки поетонімів в англійській, російській, українській мовах, що стосуються плану вираження (визначення структурних типів ВІ із простеженням кількісної репрезентації; характеристика мовних засобів і прийомів утворення імен казкових об'єктів; класифікація ВІ за родовою належністю) і змісту (доведення полісемантизму поетонімів; з'ясування функційно-семантичного навантаження поетонімів англійської, російської, української казки). Окреслено специфіку та роль ВІ на позначення казкового простору; виявлено особливості зовнішніх і проміжних заголовків авторської казки у близькоспоріднених і різносистемних мовах.