Дисертація присвячена дослідженню художнього світу української імпресіоністичної повісті 20-х років XX століття. Головну увагу приділено жанротворчим пошукам митців, інтертекстуальності та внутрішній дискусійності, літературознавчому аналізу творів А.Головка, М.Івченка, М.Ірчана, Г.Косинки, Г.Михайличенка, В.Підмогильного, О.Турянського, Ю.Яновського. Повість розглядається як цілісна структура в плані вивчення домінуючих ознак її поетики, концепції героя, структури тексту (сюжет, композиція, конфлікт, часово-просторові координати).

Системно досліджено імпресіонізм в українській літературі як повноцінну стильову течію, що виникла в кінці XIX ст. та розвивалась на початку XX ст. Уперше показано якісну відмінність між літературним імпресіонізмом і живописом, доведено існування в українській літературі на межі даних століть психологічного імпресіонізму. Запропоновано нове поняття "актуальний хронотоп", який є головною категорією історичної поетики, що характеризує естетичний феномен імпресіонізму в мистецтві. Висвітлено розвиток та особливості категорії історичної поетики - присутність автора як діючої особи, що є обов'язковою ознакою української імпресіоністської прози. Уперше послідовно досліджено особливості зображально-виражальних засобів імпресіонізму: предметність зображення, "психологічність" вираження, адже предмети та зовнішні явища світу в імпресіонізмі найчастіше символізують явища внутрішнього світу. Показано взаємозв'язок між змінами форм художнього письма та проблематикою - увагою до внутрішнього як самоцінного, індивідуальності й неповторності людини, її духовного всесвіту. Показано, що для розуміння українського психологічного імпресіонізму, який становить специфіку національної літератури, визначальними є "філософія переживання" В.Дільтея, теорія М.Бахтіна про "вирішальні питання буття" та теорія В.Франкла про "трагедію внутрішнього життя".

Виявлено синкретизм власне поетичного, живописного та музичного начал, взаємопроникнення прийомів у поетиці І.Северянина. Встановлено, що синестетичність є основним фактором формування структури поетичного образу. Проведено паралелі між естетикою лірики поета та живописом кінця XIX - початку XX ст. (російського та західноєвропейсього). Вперше здійснено аналіз живописно-зображального начала в творчості літератора, докладно розглянуто особливості відтворення пейзажу, портрету, інтер'єра, колористики, а також своєрідно перенесених до поетичної сфери живописних прийомів. Розглянуто музичність лірики митця - від звуків до музичних асоціацій, виділено віршовий твір ("Друга симфонія"), композиція якого створена відповідно до законів сонатно-симфонічної форми. Досліджено психологізм, визначено основні особливості структури образів і прийомів художньої типізації. Визначено вплив скандинавського імпресіонизму на лірику І.Северянина.