У контексті символістської теорії драми розглянуто твори В.Іванова, О.Блока, А.Бєлого, Ф.Сологуба та ін. Досліджено феномен символістської драми на прикладі драматургії А.П.Чехова, модерністського театру, опозиційного символізму.

Акцентовано увагу на існуванні українського варіанта поетичного символізму на національних духовних і філософських засадах. Розглянуто специфіку українського модерністського індивідуалізму, що пояснюється особливостями національного менталітету та світосприйняття. Стверджено, що фольклорний матеріал і філософські концепти Г.Сковороди, допрацьовані П.Юркевичем, покладено в основу українського символізму та визначено його відмінність від західноєвропейських художніх стандартів.

Проанализировано поэтическое и философское творчество младших символистов как определенную эстетическую заданность и конкретную культурную данность. Рассмотрен опыт младших символистов в перспективе современных исканий литературоведческой науки в контексте осмысления слова. Освещены современные проблемы изучения специфики художественного слова, а также проблемы слова в творчестве В.Иванова и слова - символа в творчестве А.Блока. Раскрыто значение смысла для определения специфики слова.

Проаналізовано теорії Р.Вагнера та Ф.Ніцше, які вплинули на п'єси Г.Ібсена, М.Метерлінка, режисуру О.-М.Люнє-По. Виявлено символістичні елементи у п'єсах П.Клоделя, Ж.Жіроду, В.Йєтса, Т.Еліота, Г.Лорки та Л.Піранделло. Охарактеризовано театр жорстокості А.Арто, новітній авангардний театр в Америці, а також театр абсурду на підставі діяльності Ж.-П.Сартра, С.Беккета, Г.Пінтера та Е.Іонеско.

Проанализированы теории Р.Вагнера и Ф.Ницше, которые повлияли на пьесы Г.Ибсена, М.Метерлинка, режиссуру О.-М.Люне-По. Выявлены символистические элементы в пьесах П.Клоделя, Ж.Жироду, В.Йетса, Т.Элиота, Г.Лорки и Л.Пиранделло. Охарактеризованы театр жестокости А.Арто, новейший авангардный театр в Америке, а также театр абсурда на основании деятельности Ж.-П.Сартра, С.Беккета, Г.Пинтера и Э.Ионеско.

Досліджено драматургію російського символізму з точки зору символістської теорії драми як мистецтва, тісно пов'язаного з життям та культом. На основі ідентифікації драматичних творів В.Іванова, А.Бєлого, Ф.Сологуба з "сучасною містерією" зроблено висновок про повне підкорення дії дійству в експериментальних фрагментах і компроміс з традицією у всіх інших випадках. Встановлено вплив ідей мистецтва-культу на В.Брюсова та протидію їм у драматургії І.Анненського. Доведено зв'язок еволюції О.Блока з загальним розвитком символізму. З'ясовано теургічний підтекст "ліричних драм", значення циклоутворювальних зв'язків у драматургії О.Блока. Інтерпретовано "Пісню Долі" як спробу подолати кризу символізму та як твір "реалістичного символізму" - драму "Троянда й Хрест". Особливості символістського варіанта нової драми порівняно з чехівським та постсимволістським. Розглянуто функціональні відмінності ігрових прийомів у п'єсах О.Блока, М.Кузьміна, А.Ремізова. Висвітлено залежність ідеї театралізації життя М.Євреїнова від символістських уявлень про життєтворчість.

Проаналізовано мотиви та символи у творчості Д.Дебелянова в контексті визначення основних екзистенційних модусів, які створюють уявлення про душевні стани ліричного героя, а також поетичних топосів. Проведено порівняльно-типологічні зіставлення з творчістю інших поетів-символістів, в тому числі й українських. Охарактеризовано специфіку розвитку символізму на болгарських теренах.

Узагальнено та систематизовано дані про творчу діяльність українських і англо-американських символістів, особливості розвитку символізму в Україні. Досліджено у зіставленні лірику поетів символістів на тематичному, образотворчому та міфопоетичному рівнях, розкрито особливості символістського моделювання дійсності. Висвітлено засоби текстуального вияву символістського дискурсу, особливості його функціонування в українській, англійській, американській літературах. Проаналізовано міфологеми, міфологічні сюжети, образи, мотиви в ліриці українських та англо-американських символістів.

Висвітлено питання становлення символізму як художнього напряму в літературі та провідного естетичного напряму наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., а також як типу світогляду. Увагу приділено еволюції символізму та його руху в Україні, основним етапам та характеристикам, представникам і послідовникам: І. Франку, П. Тичині, Б.-І. Антоничу.

Освещены вопросы становления символизма как художественного направления в литературе и ведущего эстетического направления конца ХІХ - начала ХХ ст., а также как типа мировоззрения. Внимание уделено эволюции символизма и его движении в Украине, основным этапам и характеристикам, представителям и последователям: И. Франко, П. Тычине, Б.-И. Антоничу.