Висвітлено питання української народної поезії. Розглянуто антропологічні, територіальні та культурні особливості, вірування й обряди українців. Увагу приділено весняному циклу народних пісень, похоронному обряду, релігійній епічній поезії, українським народним думам. Розглянуто історичні пісні та їх місце в історичній мистецькій творчості українського народу. Проаналізовано стиль і ритміку обрядових, історичних, побутових пісень і дум. Розглянуто віршову та музичну форму пісень і дум, типи пісенної стопи, роль наголосу в пісні, структуру пісенного вірша, ритмічні форми пісні.

У вступній статті М. Максимовича до етнографічної збірки 1827 р. висвітлено роль української пісенної традиції в розкритті народного/національного духу, зокрема для розуміння минувшини. У світлі уявлень раннього романтизму розглянуто духовне, культурне та мистецько-естетичне призначення народного слова. Обстоюється теза, що пісні й думи репрезентують найрізноманітніші історичні та культурні вияви народного буття.

На прикладі понад сотні пісень і декількох спорадично схоплених зразків традиційної інструментальної музики зроблено спробу наукової реставрації модусу інтонаційного мислення сіл Лютовиськ і Билич Старосамбірщини, що належать до малодослідженої та цікавої з діалектологічного погляду межової зони Бойківського Підгір'я та Надсяння. Наведено загальну характеристику народномузичних традицій досліджуваних сіл. Вміщено записи фольклорних експедицій М. О. Хая по Підгір'ю та Бойківщині (липень, серпень 1969 - 1975 рр.), його записи інструментальної музики с. Лютовиськ (1980-ті рр.), а також записи Л. Р. Федоронько колядок, щедрівок, лагівок (галагівок), весільних пісень, балад, лірико- та суспільно-побутових пісень у Лютовиськах і Биличах (2013 - 2015 рр.).