Досліджено реалізацію концепту "хитрість" у російській мові та народній казці. Визначено особливості реалізації даного концепту у лексичній семантиці. Виявлено специфіку реалізації дослідженого концепту залежно від рівня відображення фрагмента дійсності. Виділено способи мовної фіксації концепту "хитрість" з іншими концептами. Визначено особливості реалізації аналізованого концепту у фразеологічній семантиці. Виявлено специфіку його реалізації у фразеологічній семантиці. Показано специфіку реалізації концепту "хитрість" у когнітивній моделі паремійного знака. Визначено типи індикаторів, що репрезентують досліджений концепт у текстах народних казок, наведених О.М.Афанасьєвим, а також виділено способи реалізації дослідженого концепту залежно від типу казки.

Проведено дослідження символічних значень першоелементів буття (води, вогню, землі, повітря) та особливостей їх об'єктивації у казковому тексті та внутрішньому лексиконі людини. Встановлено, що казковим символам притаманні такі ознаки, як багатозначність, яка в деяких випадках характеризується дифузністю семантики (особливо це стосується символів води та вогню), а також амбівалентність (або полівалентність) оцінних конотацій. Доведено, що спектр символічних значень першоелементів буття, який виявлено на основі контекстуального аналізу, є актуальним для мовної свідомості носіїв російської культури. Відзначено, що даний факт підтверджує існування взаємодії, взаємопроникнення, взаємозбагачення у процесі текстової та ментально-вербальної реалізації мови.

Досліджено лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості найменувань персонажів у російських народних і літературних казках ХІХ - ХХ ст. Виділено в окрему галузь ономастики "казкову" антропонімію, яка об'єднує фольклорні та літературні традиції найменування дійових осіб на основі специфічних особливостей у системі іменування персонажів. Проаналізовано найменування персонажів російських народних казок, семантику, структуру, форми та варіанти імен, їх функції та засоби уведення в казковий контекст. Описано антропонімікон російської літературної казки ХІХ - ХХ ст. в контексті фольклорних та літературних і виділено авторські прийоми створення та використання найменувань дійових осіб. Визначено особливості використання прецедентних імен у казкових творах відповідно до інших прецедентних феноменів. Висвітлено еволюцію розвитку власного імені в жанрі російської казки від народної до літературної та в межах самої літературної казки.

Вивчено міфопоетику та лінгвосеміотику психологічних асоціативів у російських чарівних казках. Описано особливості організації сакрально-міфопоетичної мови східних слов'ян і російської чарівної казки зокрема, здійснено спробу реконструювання архаїчних смислів сакральної мови етносу східних слов'ян, визначено поняття "психологічний асоціатив" і описано феноменологію ситуацій сакральної історії особистості та соціуму східних слов'ян, досліджено природу ізофункціональності міфопоетичних образів у російських чарівних казках. Визначено поняття психологічного асоціативу як різновиду асоціатів між феноменами мікро- і макрокосму, смислоформ, системно вербалізованих у контекстах перехідних ситуацій сакральної історії особистості та соціуму. Обгрунтовано поняття психологічного асоціативу в світлі теорії сакрального, фреймової теорії та теорії можливих світів; поняття "можливий світ" осмислено як феномен сфери лінгвоміфопоетики: визначено спектр сакральних ситуацій (народження, ініціація (хрещення), сватання, весілля, народження дитини, молитва, заклинання, "пролиття сакральних соків" тощо) і принципи структурування лінгвістичних ситуацій переходу між світами. Виявлено типологію психологічних асоціативів, зокрема описано маркери ірреальності в російських чарівних казках і медіатори між світами. Розглянуто семантичні домінанти, що мотивують ізофункціональність психологічних асоціативів.

На материале русских и украинских фольклорных легенд, зафиксированных и изданных на протяжении 2-х столетий, и на основании исследований специфики народного мировидения и жанровой природы легенд проанализированы причины и характер интерпретации и трансформации сюжетов и образов персонажей Ветхого Завета. Рассмотрены способы адаптации и трансляции обширного массива библейских текстов (о сотворении мира, создании первых людей, преступлении Каина, потопе и др.) в народной среде в условиях сформированного православно-языческого синкретизма.