Розглянуто проблему лінгвістичного вивчення агресивної поведінки. Дослідження виконано на матеріалі промов депутатів бундестагу ФРН, які було виголошено в період до і після виборів канцлера восени 1998 року. Проаналізовано агресивну мовленнєву поведінку в парламентському узусі ФРН. Наведено визначення вербальної агресії в цілому. Запропоновано прагмалінгвістичну класифікацію агресивних мовленнєвих актів як актів звинувачення, погрози, іронії, глузування, наклепу, приниження, образи, як ініціативних та реактивних, прямих і непрямих. Узагальнено попередні висновки щодо особливостей функціонування агресивних мовленнєвих актів у парламентському узусі, а саме про об'єкт агресивної мовленнєвої поведінки та фактори, що її викликають. Об'єктом агресивних висловлювань у парламенті є морально-етичні позиції, інтелектуальні властивості та ділові якості опонентів. Умовами, що викликають вербальну агресію у парламенті, є наявність сильної парламентської опозиції та гострої соціально-політичної проблеми. Висловлено тезу про доцільність розгляду мовних засобів актуалізації агресивної мовленнєвої поведінки в парламентському узусі ФРН.

Вперше системно досліджено тональну будову тексту й екстралінгвістичні чинники, що впливають на її своєрідність. Визначено види ритму, які відбивають екстралінгвістичне у лінгвістичному та утворюють підгрунтя тональності тексту як концентрат всіх його експресивних засобів. Запропоновано систему тональностей і окремих тонів, що становлять поліфонію тексту.

Розглянуто одне з малодосліджених питань комунікативної лінгвістики - проблему вербальної агресії. Дослідження проведено на матеріалі стенографічних звітів виступів депутатів бундестага ФРН, що дало можливість простежити особливості проявів вербальної агресії в парламентському дискурсі. Проаналізовано варіанти агресивної мовленнєво-поведінкової тактики (МПТ). Зазначено, що основна функція вербальної агресії полягає у заподіянні шкоди іміджу опонента. З метою систематизації та узагальнення численного емпіричного матеріалу, пов'язаного з реалізацією МПТ, запроваджено поняття "етологема" та подано його визначення. Запропоновано класифікацію агресивних етологем, що представлені двома типами, а саме ініціативно-інструментальним та реактивно-ворожим, які в свою чергу поділяються на групи та види. На основі встановленої різноманітності агресивних етологем зроблено висновок щодо розповсюдженості агресивних мовленнєвих актів у парламентському узусі.

Рассмотрен один из малоисследованных вопросов коммуникативной лингвистики - проблема вербальной агрессии. Исследование проведено на материале стенографических отчетов выступлений депутатов бундестага ФРГ, что дало возможность проследить особенности проявлений вербальной агрессии в парламентском дискурсе. Проанализированы агрессивные рече-поведенческие тактики (РПТ). Указано, что основная функция вербальной агрессии состоит в нанесении ущерба имиджу оппонента. С целью систематизации и обобщения многочисленного эмпирического материала, связанного с реализацией РПТ, введено понятие "этологема" и дано его определение. Предложена также классификация агрессивных этологем, которые представлены двумя типами, а именно инициативно-инструментальным и реактивно-враждебным, которые в свою очередь подразделяются на группы и виды. На основании установленного разнообразия агрессивных этологем сделан вывод о распространенности агрессивных речевых актов в парламентском узусе.

Розглянуто засоби вербалізації інтендованих імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі та зумовлюючі її когнітивно-прагматичні характеристики дискурсивної імплікації. На підставі використання сучасної когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики всебічно висвітлено взаємозв'язки мови та мовлення, мисленнєвої та комунікативної діяльності мовців, експліцитного й імпліцитного у вербальній комунікації.

Рассмотрены средства вербализации интендированных имплицитных смыслов в немецкоязычном диалогическом дискурсе и обусловливающие ее когнитивно-прагматические характеристики дискурсивной импликации. На основе использования современной когнитивно-коммуникативной парадигмы лингвистики всесторонне освещены взаимосвязи языка и речи, мыслительной и коммуникативной деятельности говорящих, эксплицитного и имплицитного в вербальной коммуникации.

Розкрито сутність спілкування, показано його провідну роль у житті індивідуума та суспільства на підставі просторових і часових параметрів. Визначено методологічні принципи дослідження комунікації, висвітлено історію становлення та розвитку комунікативної лінгвістики, виділено її теоретичний, спеціальний та емпіричний рівні. Розроблено лінгвістичну теорію дискурсивного континууму, запропоновано континуумний егоцентричний метод дослідження комунікативного простору, розглянуто його деякі часткові методики. Охарактеризовано структуру дискурсивного континууму на прикладі політичного дискурсу, дискурсивних рядів і дискурсивів.

Раскрыта сущность общения, показана его приоритетная роль в жизни индивидуума и общества на основе пространственных и временных параметров. Рассмотрены методологические принципы исследования коммуникации, освещена история становления и развития коммуникативной лингвистики, выделены ее теоретический, специальный и эмпирический уровни. Разработана лингвистическая теория дискурсивного континууму, предложен континуумный эгоцентричный метод исследования коммуникативного пространства, рассмотрены его некоторые частичные методики. Охарактеризована структура дискурсивного континуума на примере политического дискурса, дискурсивных рядов и дискурсивов.

Висвітлено історію перекладу, його основні аспекти. Увагу приділено перекладу німецькою мовою та з німецької мови на українську. Розглянуто питання перекладу у первісному суспільстві та доантичний час, періоди античності, середньовіччя, Відродження або Ренесансу, бароко, класицизму та просвітництва, романтизму, критичного реалізму, "Розстріляного Відродження", післявоєнного СРСР/УРСР. Проаналізовано проблеми перекладу та перекладознавства у період незалежності України.

Освещены история перевода, его основные аспекты. Внимание уделено переводу на немецкий язык и с немецкого языка на украинский. Рассмотрены вопросы перевода в первобытном обществе и доантичное время, периоды античности, средневековья, Возрождения или Ренессанса, эпоху барокко, а также периоды классицизма и просвещения, романтизма, критического реализма, "Расстрелянного Возрождения", послевоенного СССР/УССР. Проанализированы проблемы перевода и переводоведения в период независимости Украины.

Розглянуто феномен харизматичної мовної особистості політичного лідера в контексті лінгвокультурних традицій Німеччини й України. Проаналізовано ментально-культурні особливості харизматичних лідерів, їх мотивації, персуазивні цілеустановки, комунікативні потреби, вияви емоційного стану піднесення та сугестії мовного впливу. Визначено вербальні, паравербальні (просодичні та кінетичні) й екстралінгвальні засоби досягнення харизматичної апеляції політичного лідера, виявлено спільні та відмінні риси у реалізації цих засобів у дискурсах політичних лідерів Німеччини й України. На підставі одержаних даних сформовано дискурс-портрети сучасних німецьких і українських харизматичних політичних фігур - Й. Фішера, Г. Шредера, А. Меркель, В. Ющенка, В. Януковича, Ю. Тимошенко.

Рассмотрен феномен харизматической языковой личности политического лидера в контексте лингвокультурных традиций Германии и Украины. Проанализированы ментально-культурные особенности харизматических лидеров, их мотивации, персуазивные целеустановки, коммуникативные потребности, проявления эмоционального состояния подъема и суггестии языкового влияния. Определены вербальные, правербальные (просодические и кинетические) и экстралингвальные средства достижения харизматической апелляции политического лидера, выявлены общие и отличительные черты в реализации этих средств в дискурсах политических лидеров Германии и Украины. На основе полученных данных сформированы дискурс-портреты современных немецких и украинских харизматических политических фигур - Й. Фишера, Г. Шредера, А. Меркель, В. Ющенко, В. Януковича, Ю. Тимошенко.

Проаналізовано один з центральних текстів у розвитку сучасної дискусії про природу перекладу есе В. Беньяміна "Місія перекладача", розглянуто витоки поглядів Беньяміна щодо перекладу, які кореняться в німецькій гетівській перекладознавчій традиції, та основні для його поглядів поняття - перекладності та "чистої мови".

Розглянуто на матеріалі німецької мови проблему вживання темпоральних індикаторів у офіційно-діловому дискурсі. Доведено, що їх використання детермінується синергетичною взаємодією лексики та граматики.

Досліджено лінгвокультурну специфіку німецьких ділових жанрів і проблеми її інтерпретації. Розглянуто джерела лінгвокультурних непорозумінь у німецьких економічних текстах, які функціонують у багатомовному інституційному просторі. Визначено перспективу дослідження лінгвокультурної специфіки німецьких економічних текстів - аналіз інтердискурсивних концептів у німецьких економічних текстах.

Досліджено сутність і способи досягнення адекватності перекладу, проблему вибору слова та передавання ( відтворення) комунікативного завдання, способи та прийоми подолання найважливіших лексико-граматичних труднощів перекладу заголовків публіцистичних текстів сучасної німецької газетної періодики.

Досліджено проблеми перекладу німецьких субстантивних композитів засобами української мови, проаналізовано можливості передачі не лише їх денотативного, але й конотативного значень. Особливу увагу приділено осмислюванню значення композитів, що функціонують у німецькомовних засобах масової інформації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.24-11 + Ш143.24-715

Рубрики:

Німецька мова

Шифр НБУВ: Ж69543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Разработана модификация Серлевской типологии иллокутивных актов, позволяющая выделить в отдельные типы квеситивы и контактивы. В качестве когнитивных критериев выделены степень фокусированности значений высказываний, реализующих РА, и свойства его ментальной пропозиции: вид пропозициональной установки, направленность ее на говорящего или адресата и "открытость" пропозиции - наличие когнитивного дефицита у говорящего. Освещены некоторые вопросы, связанные с прототипическим подходом к типологии, а именно со статусом экспрессивно окрашенных РА и РА - угроз.

Розкрито прагмалінгвістичні особливості сучасного німецького публіцистичного аргументативного дискурсу. Проаналізовано вплив полінгвальних чинників на відбір мовних засобів аргументації та досліджено критерії її вірогідності й істинності. Німецький публіцистичний аргументативний дискурс - мисленнєво-комунікативна діяльність адресанта й адресата - призначений для розповсюдження суспільно значущої інформації з одночасним формуванням ставлення до неї. Він має відображення у вигляді розгалуженої системи тестів, об'єднаних спільністю виконуваного соціального завдання. Провідні аргументи апелюють до прикладу, авторитету та до статистичних даних. Основними аргументативними тактиками в німецькому публіцистичному дискурсі є тактика експліцитного й імпліцитного інформування, тактика формування ставлення до повідомлення шляхом оцінювання та тактика спонукання.

Розроблено класифікацію висловлень-звинувачень з урахуванням особливостей їх структури. Охарактеризовано мовні засоби об'єктивації висловлення-звинувачення. Розроблено синтаксичні моделі, за якими структуруються висловлення-звинувачення залежно від форми їх реалізації. На підставі результатів статистичного аналізу взаємодії всіх засобів об'єктивації зроблено висновок про вплив лексико-синтаксичних та прагматичних факторів на вибір форми вираження висловлення-звинувачення адресантом. Встановлено вплив рольових, статусних та гендерних факторів на функціонування висловлення-звинувачення на рівні ситуативного контексту. Розглянуто основні когнітивно-прагматичні характеристики висловлення-звинувачення.

Здійснено класифікацію граматичних труднощів перекладу науково-технічної літератури. Вперше в українському перекладознавстві здійснено достатньо повний аналіз трасформацій різних видів граматичних конструкцій та морфологічних елементів під час перекладу німецьких науково-технічних текстів українською мовою. Розкрито спільні та відмінні риси наукової та технічної німецької та української мов з урахуванням розмовного стилю. Розкрито проблему знаходження українських відповідників граматичних конструкцій та морфологічних елементів, притаманних німецькій наукової та технічної лексики. Систематизовано прийоми перекладу даних граматичних явищ.

Досліджено когнітивно-семантичні та прагма-дискурсивні особливості реалізації мовленнєвого акту (МА) натякання в сучасному німецькомовному дискурсі. Виділено натяк як концепт та імпліцитну пропозицію - імплікатуру, та натякання як мовленнєвий акт і дискурсивну тактику. Запропоновано дефініцію МА натякання та визначено його лінгвістичний статус. Зазначено, що МА натякання є імпліцитним мовленнєвим актом та визначається як дискурсивно-мовленнєва взаємодія мовця і адресата, у процесі якої конструюється інтендована імпліцитна пропозиція. Описано концепт і когнітивний сценарій натякання. Розроблено підходи до класифікації та аналізу різних аспектів МА натякання і визначено його основні типи. Розглянуто провідні дискурсивні стратегії, що реалізуються за допомогою тактики натякання, зокрема, ввічливості, агресії, евфемізації, уникання відповідальності, урахування третьої особи, які взаємодіють у дискурсі.

Досліджено роль текстових категорій та лінгвістичних одиниць лексичного та синтаксичного рівнів, що створюють жанрову специфіку детективної прози. Виявлено особливість розповідної манери як засобу створення емоційно-інтелектуального напруження. Виділено конкретні мовні засоби втілення темпоральної структури тексту, тобто зображуваного хроносу. Виділено і таксономічно структуровано тематичне поле часу, зіставлено два типи висловлювань, що реалізують у мовленні структуру складнопідрядного речення з when-клаузом. Доведено, що варіативність видо-часової парадигми дієслівних предикатів корелює передусім з функціонально-синтаксичною перспективою висловлювання, тобто його тема-рематичним членуванням.

Визначено особливості лексичної реалізації звертання у контексті узуальності й оказіональності. Виділено функції звертання в мовленні, а саме: номінативну, управління комунікативним процесом, емотивну. Досліджено адекватність і неадекватність номінації адресата, звертання як засіб встановлення (розмикання) комунікативного контакту, продовження комунікації, а також роботи комунікатів над іміджем, мовні й мовленнєві засоби в маніфестації емотивно-оцінного ставлення мовця до адресата. З огляду на амбівалентну природу й динамічність розглянутого феномену, описано зміни в парадигмі його форм. Поруч з номінальними формами звертання охарактеризовано нові тенденції у функціонуванні іншого засобу вираження зверненості на сучасному етапі розвитку німецької мови - апелятивних займенників.