Рассмотрены проблема словообразовательной синонимии в современном немецком языке, существующие в германистике подходы к данному явлению, которые предполагают разные интерпретации словообразовательной синонимии.

Вперше досліджено проблему словотвірної синонімії та словотвірних синонімів сучасної німецької мови, існування яких у системі мови зумовлено низкою факторів структурно-формального, словотвірного та семантичного порядків. Принципово новим у праці є підхід до словотвірних синонімів як лексичних одиниць, яким властиві ознаки лексичного та словотвірного рівнів. Структурно-семантичні загальні та відмінні ознаки синонімічності свідчать про подвійну природу словотвірних синонімів, а також визначають характер та типи синонімічних відношень між ними.

Статтю присвячено питанням одного зі способів словотворення - основоскладання, а саме - проблемі твірних словосполучень композитних іменників. Дослідження проведено на матеріалі лексичних одиниць на позначення назв осіб. Встановлено склад і продуктивність різних типів словосполучень у творенні композитних назв осіб німецької мови.

Вивчено структурні і семантичні типи безафіксних віддієслівних іменників у середньоверхньонімецькій та сучасній німецькій мові. Встановлено, що безафіксний віддієслівний словотвір іменників німецької мови охоплює дві моделі: субстантивацію інфінітива та субстантивацію дієслівної основи. Доведено, що до процесу субстантивації інфінітива залучаються майже усі морфологічні та структурні типи середньоверхньонімецьких дієслів, найбільш активними є слабкі перехідні кореневі лексеми. Визначено, що у сучасній німецькій мові зростає активність слабких, модальних, неперехідних дієслів, а також дієслів з відокремлюваними префіксами. Досліджено, що у процес субстантивації дієслівної основи у середньоверхньонімецькій мові іменники чоловічого роду утворюються, як правило, від сильних дієслів та основ з відокремлюваними префіксами; середнього роду - від сильних дієслів та основ з невідокремлюваними префіксами; під час утворення іменників жіночого роду активними є слабкі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами. Простежено, що на сучасному етапі зростає словотвірна активність сильних дієслів та мотивуючих основ з відокремлюваними префіксами у відношенні до дериватів чоловічого роду; слабкі кореневі дієслова та основи з відокремлюваними префіксами утворюють, частіше за все, іменники жіночого роду; слабкі та кореневі твірні основи - іменники середнього роду. Продуктивним засобом щодо утворення подібних іменників на обох зрізах виступає зміна голосного кореня, а саме аблаут.

Висвітлено специфіку реалізації словотворчих функцій твірних основ німецьких суфіксальних дієслів-термінів шляхом визначення їх структурної та семантичної організації, визначено їх словотворчі функції та потенції у подальшому процесі термінотворення. Виявлено типові словотвірні моделі суфіксальних дієслів і віддієслівних похідних термінів у німецькій медичній терміносистемі. Встановлено характер взаємозв'язків, які базуються на формальній та семантичній спорідненості між твірними основами суфіксальних дієслів і похідними віддієслівними основами іменників та прикметників.

Уперше здійснено аналіз фонетико-морфологічної взаємодії у закореневій структурі словоформ та висвітлено особливості її зміни у різні періоди існування німецької мови. Виявлено, що типовим для кінця слова є поступове фонетичне послаблення звуків, зумовлене впливом лексико-граматичних факторів. З'ясовано, що послаблення у кінцевій частині слова корелює з фонетичним підсиленням, що припадає на кореневу морфему. На тлі загального послаблення зазначено щодо наявності фонетичного посилення деяких морфемних одиниць, яке виявляється у реалізації фонематичних диференційних ознак і стосується функціонування окремих суфіксів.

Вивчено структурні та семантичні особливості однослівних одиниць третинної номінації, утворених від фразеологізмів німецької мови. Проаналізовано й описано словотвірні способи, типи та моделі дефразеологічних дериватів (ДД). Визначено їх продуктивність, що дозволило висвітлити напрямки розвитку німецької мови та місце, яке посідає дефразеологічна деривація в її словотвірній системі. Досліджено структурні, семантичні та граматичні властивості твірних фразеологізмів. Виявлено фактори, що впливають на вибір компонента твірної одиниці як основи подальшого словотворення, встановлено позамовні та внутрішньомовні чинники виникнення ДД у німецьків мові. З'ясовано специфіку семантичної структури відфраземних утворень на підставі порівняльного аналізу значення твірних і похідних одиниць.

Розглянуто словоскладання та його роль у творенні нових економічних терміноодиниць, досліджено семантичні відношення між компонентами складного терміна, визначено продуктивні словотвірні моделі термінів-композитів.

Розглянуто афіксацію та субстантивацію як характерні способи словотворення в німецькій та українській мовах в типологічному аспекті.

Досліджено систему словотворення сучасної німецької мови у структурно-семантичному, функціональному, номінативному та комунікативному вимірі шляхом аналізу новоутворених похідних слів, не зафіксованих словниками (10 000), а також словотвірних одиниць з прозорою семантикою, позбавлених лексикологічних нашарувань. В результаті аналізу фактичного матеріалу (найбільш авторитетних і великих за обсягом словотвірних, тлумачних, двомовних словників сучасної німецької мови, а також текстів різних функціональних стилів: художнього, публіцистичного, наукового, науково-технічного, поетичного) розкрито сутність словотвору як одного з найважливіших різновидів номінативної та комунікативної діяльності та показано живі продуктивні тенденції у функціонуванні словотвірної побудови мови. Укладено словник новотворів як свідчення розвитку номінативного арсеналу сучасної німецької мови, який є матеріальним втіленням живого процесу творення нових номінативних одиниць на основі наявного словотворчого потенціалу. Доведено, що словотворення в мовній діяльності варто розглядати як один з різновидів комунікативної номінації, в основі якого покладено динамічні стереотипи словотворення, що існують у свідомості носіїв мови та відображають структурно-семантичні моделі творення нових слів, які склались у тій чи іншій мовній системі.

Розглянуто типологічне зіставлення німецького і українського словотворення, способи та засоби словотворення, спільні та відмінні риси кожної мови.

Рассмотрено типологическое сопоставление немецкого и украинского словообразования, способы и средства словообразования, общие и отличительные черты каждого языка.

The article deals with the typical correlation, methods and means of German and Ukrainian word-formation, their common and distinctive features.

Розглянуто процеси універбації, які лежать в основі творення більшості стилістично маркованих композитів і є причиною їх багатоаспектного стилістичного навантаження. Композити використовуються для створення мікро- і макроконтекстних стилістичних фігур.

Рассмотрены процессы универбации, которые лежат в основе создания большинства стилистически маркированных композитов и являются причиной их многоаспектной стилистической нагрузки. Композиты используются для создания микро- и макроконтекстных стилистических фигур.

The article deals with the processes of univerbation which are the basis of creation of the majority of stylistically marked composite units and are the actual reasons of various stylistic loading of the mentioned lexical units. The composites are used for creation of both micro- and macrocontextual stylistic figures.

Розглянуто композити як один із найпродуктивніших способів словотворення німецької мови. Досліджено типи комбінаторики компонентів та стилістичні фігури, які виникають за різних видів порушення внутрішньомодельного узгодження компонентів складного слова. На прикладі композитів простежено способи комбінування значень, на підставі яких формуються різні стилістичні фігури та тропи. Визначено, що стилістичний ефект може виникати на підставі контрасту всього композита чи одного з компонентів композита з макроконтекстом або культурологічним фоном.

Рассмотрены композиты как один из самых производительных способов словообразования немецкого языка. Исследованы типы комбинаторики компонентов и стилистические фигуры, которые возникают при разных видах нарушения внутримодельного согласования компонентов сложного слова. На примере композитов прослеживаются способы комбинирования значений, на основе которых формируются разные стилистические фигуры и тропы. Стилистический эффект может возникать на основе контраста всего композита или одного из компонентов композита с макроконтекстом или культурологическим фоном.

The article deals with compounds as one of the most productive ways of composition in German language. The author studies the types of components combination and stylistic figures which appear as a result of various violations of inner model coordination of the components of a compound. Ways of combination of meanings, on the basis of which different stylistic figures and tropes are formed, have been investigated on the example of compounds. The author states that stylistic effect can appear on the basis of the contrast of the whole compound or of its one element with macrocontext or cultural background.

Вивчено складні субстантивні одиниці, які є досить поширеними в усіх підсистемах сучасної німецької мови та відзначаються високим експресивно-стилістичним потенціалом і широким спектром комунікативно-дискурсивних характеристик. Досліджено семантико-стилістичні функції субстантивних композит. На прикладах продемонстровано стилістичні ефекти, які можуть виникати на основі контрасту композиту з макроконтекстом або культурологічним фоном.

Изучены сложные субстантивные единицы, которые достаточно распространены во всех подсистемах немецкого языка, отличаются высоким экспресивно-стилистическим потенциалом и широким спектром комуникативно-дискурсивных характеристик. Исследованы семантико-стилистические функции субстантивных композит. На примерах продемонстрированы стилистические эффекты, возникающие на основании контраста композит с макроконтекстом и культурулогическим фоном.

The article is devoted to the study of complex substantive units which are rather widely used in all subsystems of modern German. They are characterized by high expressive and stylistic potential and wide spectrum of communicative and discourse features. The authors investigate semantic and stylistic functions of substantive composites. The examples are given to show stylistic effects which can appear on the basis of contrast of a composite and macrocontext or culturological background.

На підставі лексики електронного опрацювання даних проаналізовано 3 типи скорочень сучасної німецької мови: акроніми, усічення, амальгами. З'ясовано їх походження. Простежено правила вимови абревіатур, а також їх типологічні та лексикологічні ознаки.

Виокремлено словотворчі моделі, за допомогою яких утворюються колороніми в німецькій мові: кореневі, суфіксальні моделі, моделі складання основ, моделі-словосполучення. Кожну з виділених моделей охарактеризовано щодо потенційної можливості утворювати нові колоронайменування, тобто, умовної відкритості чи закритості. Усі названі моделі проілюстровано прикладами колороназв, які активно функціонують у сучасній німецькій мові.

Висвітлено еволюційні процеси у системі мови в діахронії. Значну роль у вивченні механізмів саморегуляції словотвірної системи як відкритої нерівноважної нелінійної системи відіграє синергетика як теорія самоорганізації, яка спрямована на відкриття універсальних законів еволюції. Предмет дослідження становлять діахронічні аспекти системи словотвору в німецькій мові. Описано генетичні та семантичні особливості словотворчих формантів абстрактних іменників у різні періоди розвитку німецької мови. Увагу сфокусовано на моделюванні процесу самоорганізації словотворчих засобів з позиції лінгвосинергетичноі концепції. Застосування принципів і методів синергетичної методології для розв'язання лінгвістичних проблем відкриває нові горизонти у студіюванні мовної системи в цілому і її підсистем зокрема.

Розглянуто розвиток словотворчих процесів в німецькій мові. Увагу зосереджено на вивченні походження, семантики та історичної динаміки словотворчих засобів на різних етапах діахронії німецької мови. Значну роль у вивченні механізмів саморегуляції словотвірної системи як відкритої нерівноважної нелінійної системи відіграє синергетика як теорія самоорганізації, яка спрямована на відкриття універсальних законів еволюції. Застосування принципів і методів синергетичної методології для вирішення проблем словотвору відкриває нові горизонти у студіюванні словотвірної системи в цілому і її підсистем зокрема. Опис морфологічної структури слова з позицій еволюційної лінгвістичної синергетики сприяє "розпакуванню" (термін за Т. І. Домброван) слова, виявленню складної природи простого слова.

Нелінійність - основний термін синергетики, який надає змогу досліднику фіксувати нестійкість, різноманітність, нерівноважність, нестабільність, взаємодію множинності процесів у межах єдиної системи. Базисом детермінації хаосу в мові є фрактали як межі об'єктів, що мають властивості масштабної інваріантності, тобто спостерігається постійна зміна об'єктів, але обов'язково в межах певної цілісності цього феномена. Фрактальність розглянуто автором як рекурсивно-ітераційний процес, унаслідок якого генеруються самоподібні нелінійні структури, тобто фрактали, есплікується низкою властивостей, таких як: динамічність, нелінійність, самоподібність, рекурсивність, дрібність і здатність до саморозвитку. Висвітлено словотвірну систему німецької мови як відкритої, динамічної, нелінійної, нерівноважної макросистеми, що структурується за фрактальним принципом, де кожен її фрагмент містить в собі "відбиток цілого". З'ясовано, що відкритість словотвірних мікросистем зумовлює їх потенційну здатність до переродження в більш складні структури і словотвірні гнізда, які співвідносяться зі складними нерівноважними, нелінійними фракталами. Словотвірне гніздо вирізняється, у порівнянні зі словотвірним ланцюжком, ієрархічністю своєї структурної організації, більшим ступенем відкритості та нерівноважності, різноманітністю атракторів, на які може вийти система внаслідок мікрорівневих ентропій. Доведено, що словотвірна фрактальність як динамічна мультимасштабна рекурентність базується на ізоморфізмі семантико-словотвірних зв'язків, є способом "зчеплення" мікросистем словотвору в єдине ціле та запорукою внутрішньої цілісності словотвірної макросистеми, когерентної взаємодії її складових компонентів, що забезпечує їй життєздатність, динамізм і повноцінне функціонування.

Увагу приділено динамічному моделюванню словотвірної системи німецької мови на засадах еволюційної лінгвосинергетичної методології. Вперше виявлені в рамках синергетики закономірності еволюції та самоорганізації складних систем сфокусовано у сферу динамічного дослідження словотвірної системи німецької мови, що уможливило в новому ракурсі висвітлити проблеми її становлення та механізми змін. Розбудовано теорію еволюційної синергетичної лінгвістики, основним постулатом якої є розкриття внутрішніх і зовнішніх законів розвитку мовної системи, спрямованих на виявлення глибинних процесів у внутрішній організації системи мови, що сприяють її динамізму, гнучкості та самоорганізації.