Розглянуто функціональні особливості розмовного дискурсу. Проведено аналіз колоквіальної специфіки художнього дискурсу британського й американського варіантів англійської мови, зважаючи на фонетичні, лексичні та синтаксичні особливості діалогу трьох синхронних зрізів - 1940-х, 1960-х, 1980-х рр., що дає можливість простежити колоквіальну динаміку діалогу та виділити ті особливості, які є найбільш типовими для кожного національного варіанта. Доведено, що частотність вживання фонологічних, лексичних і синтаксичних колоквіальних структур у діалогах романів британських та американських авторів залежить від ряду факторів: жанрової приналежності твору, творчої манери автора, часового періоду, в якому він жив і працював, співвідношення діалогічної мови персонажів і авторського оповідання, віку та статі героїв роману. З'ясовано, що найбільш насиченим колоквіальною лексикою, з досліджених творів, є роман D.D. Salinger "The Catcher in the Rye", де превалює підлітковий діалект. Найбільш типовою особливістю британської прози є професійно-експресивна лексика, яка мала місце у всіх досліджених творах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-227.4 + Ш143.21-31

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: Ж69231/філол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано метакомунікативні презавершального етапу блоки, їх категоризацію в англомовному художньому діалогічному дискурсі прощання. Вивчено лінгво-когнітивний характер предзавершальних мовленнєвих засобів, за допомогою яких відбувається підготовка, інколи і сам процес завершення діалогічної взаємодії, їх факультативність або обов'язкова присутність залежно від ситуації спілкування, соціального статусу комунікантів.

Установлены иллокутивные функции оценочных речевых актов похвалы и поощрения, а также определены их структурные, семантические и функциональные особенности. Концептуальным различием речевых актов похвалы и поощрения признано временное соотношение качества или поступка, вызвавшего одобрительное отношение, и момента речи. Определен набор лексических, синтаксических и интонационных средств, формирующих высказывания похвалы и поощрения.

Досліджено закономірності побудови та розгортання далогічного дискурсу, зумовлені специфікою функціонування оцінки як мовної категорії зі своїми логіко-семантичними та комунікативними властивостями. З використанням дискурс-аналізу досліджено особливості аксіологічного спілкування, а також мовні засоби реалізації різних типів оцінки в діалогічному дискурсі. Встановлено, що критерієм для виокремлення оцінного дискурсу як дискурсу окремого типу є наявність компонентів аксіологічної структури, а критерієм для виокремлення оцінного субдискурсу в межах дискурсу іншого типу є існування, окрім зазначеної аксіологічної структури, глобальної аксіологічної макростратегії. На підставі результатів аналізу фактичного матеріалу запропоновано типологію аксіологічних тактик, які використовуються в оцінному діалогічному дискурсі або субдискурсі.

Вперше здійснено систематизацію та класифікацію соціально обумовлених емоційних і прагматичних видів англійського висловлення-подяки. Проаналізовано характер та закономірності взаємодії просодичних підсистем у процесі реалізації у мовленні даних видів досліджуваного висловлення. Експериментально визначено парадигму моделей інтонаційного оформлення висловлення-подяки, яку представлено з урахуванням впливу його функціонально-семантичних властивостей. Розглянуто інваріантну інтонаційну модель англійського висловлення-подяки та варіантні диференційні просодичні ознаки його функціонально-семантичних видів за офіційних та неофіційних умов спілкування.

На підставі вивчення експериментального матеріалу вперше виявлено провідні риси варіативності інтонаційної організації англійського офіційно-ділового діалогічного мовлення з урахувнаням його соціолінгвістичних особливостей. Визначено та систематизовано основні структурно-семантичні, соціолінгвістичні, функціонально-прагматичні й емоційно-модальні ознаки англійського діалогу в офіційно-діловій сфері. Обгрунтовано парадигму моделей просодичного оформлення офіційно-ділового мовлення, розкрито специфіку впливу соціолінгвістичних чинників, які обумовлюють його варіативність. Вперше на матеріалі англійської мови теоретично обгрунтовано й експериментально доведено функціонування інваріантної інтонаційної моделі офіційно-ділового мовлення та її варіантних соціолінгвістично маркованих просодичних ознак.

На основі функціонально-прагматичних критеріїв запропонована комунікативна типологія негативно-оцінних висловлювань, здійснено їх різнобічний аналіз. Виявлено та описано мовні та немовні засоби, які використовуються у реалізації негативної оцінки адресата. Встановлено прагматичний потенціал досліджуваних висловлювань, виявлено вплив екстралінгвістичних факторів на їх функціонування.

Досліджено мовленнєву поведінку представників різних вікових груп та проаналізовано стратегії й тактики англійського дискурсу, зумовлені віком комунікантів. За результатами системного аналізу виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові особливості мовленнєвої поведінки дітей/підлітків і дорослих, виділено три класифікації форм звертань представників різних вікових груп за критеріями: кількість адресатів, ступінь вираження адресата, типовість/нетиповість даної форми звертання до адресата певної вікової групи. Проаналізовано функції форм звертань у мовленні представників різних вікових груп, виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові мовленнєві стратегії та тактики представників різних вікових груп у 14 найчастіших ситуаціях спілкування. Розглянуто особливості реалізації інформативної та комунікативної інтенції, проаналізовано вибір форми реалізації мовленнєвих актів представниками різних вікових груп.

Досліджено, що дискурсивні маркери є носіями процедурного значення, сигналами когерентності діалогічного тексту. Визначено функцію дискурсивного маркера в термінах сконструйованої дискурсивної моделі когерентності та когнітивної моделі розподілу інформації у діалозі. Концептуальним профілем дискурсивних маркерів є їх спрямованість на позначення локальних і глобальних відношень між сегментами діалогу. Реалізовано когерентну функцію дискурсивного маркера на трьох структурних рівнях, які визначаються як семантичний, прагматичний і топікальний. Виділено семантичні маркери, що співвідносять дві суміжні пропозиції, прагматичні маркери, які є експлікаторами відношення між двома суміжними мовленнєвими актами, і топікальні маркери, що сигналізують про глобальні когерентні відношення та виступають засобами тематичної організації діалогу.

Дослідження проведено у руслі когнітивно-комунікативного підходу до мови, що визначає його актуальність. Виявлено вербалізовану в сучасній англійській мові концептуальну модель неправди. Розглянуто комунікативну ситуацію неправди через змінні соціально-прагматичного контексту, виявлені та систематизовані мовленнєві стратегії, завдяки яким неправда знаходить своє дискурсивне втілення. Побудова концептуальної моделі здійснюється шляхом прототипічного моделювання на рівні дискурсу, що дозволяє чітко визначити прототип і маргінальні різновиди неправди. Виявлено, що гендерний параметр є найбільш вагомим соціальним параметром, який зумовлює використання прототипного та маргінальних різновидів неправди. Види неправди реалізуються через певні мовленнєві стратегії або групи мовленнєвих стратегій. Найбільший арсенал стратегій має прототипна неправда та різновиди неправди, що знаходяться найближче до неї - біла та етикетна неправди.

Досліджено мовленнєву системність, діалогічну єдність "офератив - деклінатив", поданих як функціонально-адаптивну систему, фукціонування якої у розмовному дискурсі обумовлено внутрішньосистемною взаємодією офератива-стимула та деклінатива-реакції, адаптацією даної системи під впливом соціокультурних і когнітивних факторів екстралінгвального середовища. Виявлено, що незалежно від впливу на систему таких соціальних факторів позамовного середовища,як стать комунікантів, "дистанція влади" та ступінь знайомства між ними, в ній спостерігається універсальна тенденція - значна перевага непрямих інтерогативних офератів і мітигованих деклінативів, які є стратегіями негативної ввічливості, над прямими декларативними та імперативними оферативами та категоричними деклінативами, які є стратегіями позитивної ввічливості. Отже, в процесі функціональної адаптації системи діалогічної єдності "офератив - деклінатив" вирішальними є когнітивні фактори екстралінгвального середовища - культурно обумовлені когнітивні сценарії.

Досліджено семантичну організацію окличних висловлень (ОВ) і специфіку їх функціонування у сучасному англомовному діалогічному дискурсі. Запропоновано результати лінгвістичного аналізу окличних висловлень з використанням комунікативно-прагматичного та когнітивно-дискурсивного підходів до вивчення процесів їх продукування та функціонування. На підставі критерію співвідношення емоційного та розумового у пропозиційній структурі окличних висловлень виокремлено афективний непропозитивний монопропозитивний і емоційно неінтенсивний поліпропозитивний типи окличних висловлень. Визначено зв'язок кожного з цих типів з психічним станом продуцента висловлення. Досліджено прагмасемантичну структуру окличних висловлень і розроблено іллокутивну таксономію комплексних мовленнєвих актів ОВ. Виявлено й описано комунікативні стратегії, тактики та ходи, спрямовані на модифікацію емоційного фону мовленнєвої взаємодії у бажаному комунікантові напрямі, з'ясовано роль ОВ у динаміці змін його інтенсивності. Проаналізовано конвейційні норми емоційної взаємодії комунікантів і відповідні комунікативні стратегії, які формують емотивну компетенцію мовців англомовного соціуму.

За результатами теоретичного аналізу літератури з досліджених питань, а також вивчення класифікації мовленнєвого матеріалу на засадах теорії аргументації визначено типи діалогічних єдностей: кооперативну, координуючу та евристичну. Удосконалено методику проведення фонетичного аналізу, з використанням якої та за допомогою новітніх комп'ютерних технологій виявлено та унаочнено відмінності в інтонаційних ознаках аргументативних діалогічних єдностей (частоту основного тону, інтенсивність і темп). Розвинуто традиційний опис просодичного оформлення репліки-стимулу та репліки-реакції діалогічної єдності, розроблено інтонаційні портрети кожного з досліджених типів діалогічних єдностей. За результатом електроакустичного аналізу одержано об'єктивні фізичні ознаки трьох типів діалогічних єдностей, що реалізують функцію переконування, які узгоджуються з результатами перцептивного аналізу. Запропоновано положення, що просодія є важливим механізмом формування та передавання переконувального значення реплік аргументативних діалогічних єдностей. Серед акустичних ознак, які найбільш чітко відрізняють аргументативні типи діалогічних єдностей, виокремлено тональний контур завершення та характер руху тону у фразах. Відзначено, що важливе значення щодо ідентифікації типів аргументативних діалогічних єдностей мають частота основного тону перших наголошених та ядерних складів, частотний інтервал структурних елементів фраз, їх частотний діапазон, пікова інтесивність перших наголошених та ядерних складів, тривалість перших наголошених і ядерних складів, середньоскладова тривалість фраз і особливості паузації на

Проведено всебічне дослідження ділового діалогічного дискурсу як соціально обумовленої комунікативної події, що функціонує в інституційно-виробничій сфері і характеризується особливою формою організації мовного матеріалу, детермінованою метою спілкування, співвідношенням інтенцій комунікантів та їх статусно-рольовими характеристиками. Базовою одиницею аналізу визначено дискурсивну процедуру, розглянуту як функціонально-структурну одиницю, спрямовану на реалізацію певного комунікативного наміру. На основі співвідношення інтересів комунікантів розроблено типологію ділового діалогічного дискурсу. Визначено такі типи дискурсу як доповнюючий, координативний та трансигентний. Розглянуто діловий діалогічний дискурс як спільну діяльність комунікантів, проаналізовано мовленнєві дії кожного з учасників інтеракції. Доведено, що комунікативна прагманастанова кожного типу дискурсу реалізується певним набором дискурсивних процедур, які номінуються відповідними мовними маркерами.

Вперше проведено комплексне дослідження діалогічної єдності питання - відповідь (ДЄПВ), що інтегрує внутрішньоструктурні мовні риси та екстралінгвістичні аспекти їх реалізації. Запропоновано визначення ДЄПВ як мікроодиниці дискурсу, здійснено моделювання її когнітивних основ. Описано структуру системи ДЄПВ, визначено релевантні чинники середовища, проаналізовано їх взаємодію. Встановлено наявність стійких кореляцій між репрезентаціями фактуальної/концептуальної інформації та макротемою, структурно-синтаксичними, структурно-семантичними, семантико-прагматичними характеристиками системи. Виявлено стійкі та нестійкі, ризоморфні кореляції між репрезентаціями інформації про соціальні ознаки комунікантів, їх стратегією та типом мікротеми, комунікативно-прагматичними характеристиками. Встановлено, що властивості діалогічної єдності питання -- відповідь зазнають впливу контекстуальних чинників і водночас конструюють їх, що відображає інтерактивність системи та середовища.

У термінах дискурсивної парадигми визначено комунікативно-позиційний статус слухача. Запропоновано визначення різновиду діалогу - полілогу, що спирається на розуміння мисленнєво-комунікативної природи дискурсу. Розглянуто варіювання дискурсивних характеристик (комунікативно-інтеракційних моделей, вибору та подання теми, релевантних для слухача прагматично-оцінних компонентів змісту, засобів позначення слухача), встановлено типи слухачів: слухач з постійним/перемінним статусом, тематизований/нетематизований слухач. Виявлено зв'язки між варіюванням дискурсивних характеристик та релевантними для слухача стратегіями комунікантів. Простежено співвіднесення допоміжних стратегій (інтеракційних, тематичних, інформативних, змістових, мовних, мовленнєвих) та основних стратегій, що конструюють гармонійні/конфронтаційні стосунки мовця та слухача.

Вперше визначено роль і місце дискурсивного акту (ДА) "підхоплення" в сучасному англійському діалогічному мовленні. Змодельовано алгоритм кореляції різних типів підхоплень (завершеної репліки, незавершеної репліки, перебиву) з комунікативними тактиками (прийняття, неприйняття, невизначеність), гендеру та соціорольовою структурою інтерактантів, на перетині яких виникають вторинні прагматичні значення й активізуються процеси іллокутивної модифікації підхоплень. Вперше з'ясовано систему вербальних (лексико-семантичних, лексико-граматичних) засобів ініціації репліки-підхоплення та невербальних засобів її комплементації. Описано специфіку морфологічного аранжування репліки стимулу з огляду на провідні предикативні категорії темпоральності, модальності та персональності. Розкрито основні шляхи та способи синтаксичної організації ДА "підхоплення" в контексті його детермінованості реплікою-стимулом.

Проаналізовано вияви гендерної асиметрії оцінювання в англійській мові. Висвітлено особливості комунікативної прагматики англійських оцінних висловлень у діалогічному мовленні побутової сфери. Визначено просодичні засоби маркування раціональних та емоційних оцінок в чоловічому та жіночому мовленні. На основі аудиторського й акустичного аналізу встановлено інваріантні та диференційні просодичні характеристики, просодичні маркери гендерної варіативності експліцитних оцінних висловлень у сучасному англійському діалогічному мовленні.

Вперше використано комплексний підхід до аналізу непорозуміння, що уможливило дослідження проблеми на новому рівні наукового пізнання. Напрацьовано модель ментальної репрезентації дискурсу, яка стала методологічним підгрунтям вивчення непорозуміння як типу інтерпретації на матеріалі англійських діалогічних єдностей. Визначено основні різновиди непорозуміння та з'ясовано лінгвокогнітивні чинники, які зумовлюють їх породження. Виокремлено дискурсні моделі та маркери непорозуміння в англомовних художніх творах, визначено функціональну спрямованість коригуючих реплік. Простежено реалізацію непорозуміння на різних змістових рівнях англійського діалогічного мовлення. З'ясовано основні стратегічні помилки інтерпретатора, що призводять до непорозуміння в англомовній комунікації.