Визначено роль новітніх лексичних запозичень з англійської в сучасну українську мову (УМ) та їх характеристику. Проаналізовано склад лексичних англіцизмів, запозичених в УМ у новітній період (1990-ті рр. - початок ХХІ ст.) за матеріалами сучасних лексикографічних джерел та ЗМІ в структурному та лексико-семантичному аспектах. Наведено класифікацію новітніх англіцизмів, проведено їх нормативну оцінку та розкрито аспект культури мовлення.

Определены роль новейших лексических заимствований с английского в современный украинский язык (УЯ) и их характеристика. Проанализирован состав лексических англицизмов, заимствованных в УЯ в новейший период (1990-е гг. - начало ХХІ ст.) по материалам современных лексикографических источников и СМИ в структурном и лексико-семантическом аспектах. Дана классификация новейших англицизмов, проведена их нормативная оценка и раскрыт аспект культуры речи.

Освещена полемика с Линн Виссон относительно "культурологической" интерпретации отрицательных конструкций в русском и английском языках. В контексте упрямых фактов и незыблемых лингвистических максим "культурологический" подход не имеет будущего в переводоведении и лингвистике.

Виявлено напрямки розвитку англійської мови (АМ) і функціонування сучасних мов-гібридів (МГ) і професійних підмов, для кожної з яких уже з'явилися лінгвістичні дезигнації. Розглянуто процес впливу АМ на інші національні мови, існування МГ і засоби вербалізації цих процесів. Професійні підмови розглянуто як форми АМ, завдяки чому виявлено основні напрямки їх розвитку. Приділено увагу причинам кодування мови та її формам. Виділено основні словотворчі елементи для створення інновацій і виокремлено нові форманти, що передають мовну належність і семантику.

Досліджено вплив глобалізації на культуру та мову суспільства, зокрема, розглянуто конкретні приклади впливу англійської мови на українську.

Досліджено проблеми асиметричного вираження одиниць англійської мови засобами української мови; проаналізовано основні складові асиметричної міжмовної деформації тексту оригіналу; запропоновано авторську класифікацію основних декомпресемних мовленнєвих типів.

Розглянуто семантичні запозичення у лексиці сучасної словацької мови на матеріалі засобів масової інформації кінця ХХ - початку ХХI ст. Встановлено критерії визначення нових семантичних запозичень (поява певного значення лексичної одиниці в англійській мові значно швидше, аніж у словацькій) і причини їх проникнення у словниковий фонд мови (становище англійської мови у сучасному світі, її функціонування у всіх сферах життя словацького суспільства).

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-022.1 + Ш143.21-212.4

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: Ж69543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Вперше на новітньому мовному матеріалі було проведено лінгвокультурологічне, етнолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження вербалізації етнічних стереотипів в англійській мові США. Встановлено конкретні корелятивні зв'язки між етнічними стереотипами та дерогативними мовними характеристиками іспаномовних етносів в американському варіанті англійської мови. Запропоновано класифікацію етнокультурно забарвлених одиниць, зокрема, пейоративних іспанізмів та псевдоіспанізмів.

На матеріалі англійської мови здійснено комплексний аналіз еволюції мовленнєвих актів (МА) директива як багатоаспектної системи. Уточнено прагматичний статус МА директива, з використанням системно-діяльнісних принципів встановлено критерії його диференціації від інших типів МА, зокрема, ін'юктивів і реквестивів, прямих і непрямих (експіцитніх та імпліцитніх), простих (моно- та поліілокутівних) і складних. Визначено діахронічний інваріант і варіанти системи МА директива, закономірності та тенденції їх історичного варіювання в англійській мові XVI - XX ст. Досліджено прагматичне поле спонукання, описано історичне варіювання його конституентів. За результатами аналізу реалізації принципу ввічливості у спонукальному дискурсі виявлено набір стратегій ввічливості, реалізований МА директивами, простежено його історичне варіювання в даний період.

Проведено комплексне дослідження еволюції історичного ядра лексичних систем двох германських мов - англійської та німецької (за період з VIII ст. до XX ст.). Виявлено залежність між хронологічною стійкістю лексем та тією роллю, яку вони відіграють в еволюції лексичних систем досліджуваних мов. На базі комплексного аналізу встановлено, що ядерним лексемам притаманна сукупність ознак, яка визначає еволюційний дуалізм ядерного словника - одночасну стабільність та мінливість. Показано, що даний комплекс ознак забезпечує історичному ядру структурну, функціональну та еволюційну центральність в лексичній системі. Встановлено, що даний статус гарантує історичному ядру високий рівень впливу на інтенсивність та напрямки розвитку лексичної системи в цілому, оскільки, завдяки постійній актуалізації в комунікації та зв'язкам з усіма прошарками лексики, еволюційні процеси, які відбуваються в ядрі, реалізуються на периферії системи. Показано, що дуалізм ядерного словника забезпечує підтримання лексичної системи в стані гомеостазису.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз синтаксичних, семантичних, когнітивно-граматичних і комунікативно-функціональних характеристик простого речення за їх взаємодії у мові давньоанглійського періоду з застосуванням традиційного, генеративного, когнітивного та комунікативного методів. Установлено синтаксичні та семантично-рольові властивості конституентів, жанрово зумовлені типи комунікативного устрою простих речень і виокремлено ментальні схеми, за якими вони моделюються. Просте давньоанглійське речення виявляється системою взаємопов'язаних аспектів, де варіювання базових словопорядків OV/VO зазнає впливу когнітивно-граматичних (ментальні схеми речення), структурно-семантичних (аргументно-предикатні структури та їх лексико-семантичне наповнення) і комунікативно-функціональних чинників (тема-рематичні конфігурації речення у прозі різних жанрів).

Досліджено давньоанглійські підрядні причинові речення, що перебувають у процесі активного формування. Відзначено, що основними маркерами гіпотаксису є сполучні засоби, які характеризуються полісемантичністю та не вказують на тип зв'язку в реченні. Показано, що поліфункціональність сполучників призводить до того, що в ряді випадків немає чіткої межі між причиновими, часовими, порівняльними та цільовими підрядними реченнями. Для мінімізації синтаксичної неоднозначності вживаються окремі моделі порядку слів у головному та підрядному реченнях - умовний спосіб дієслова, порядок розташування головного та підрядного речень. Дані ознаки підрядності характеризують окремі залежні предикативні одиниці, але не є обов'язковими для підрядних причинових речень у цілому. З'ясовано, що абсолютна дієприкметникова конструкція є єдиним типом незалежних неособово-дієслівних конструкцій і може вважатися синтаксичним синонімом підрядного причинового речення.

Досліджено різнорівневі мовні засоби (лексичні, словотвірні, граматичні) вираження інструментальності в англійській мові VII - XVII ст. Проаналізовано внутрішню структуру даної категорії. Польове структурування здійснено із застосуванням синхронного та діахронного підходів. Виявлено, що становлення функціонально-семантичних категорій інструментальності (ФСПі) припадає на давньоанглійський період. Виявлено стабільність і компактність його поліцентричної структури, яка містить мікрополя Знаряддя та Способу. Визначено місце ФСПі у функціонально-семантичному просторі англійської мови. Доведено що для ФСПі, які використовувались у VII - XVII ст., характерні відкритість і постійний рух конституентів. З'ясовано, що розвиток елементів поля відбувався під впливом екстра- й інтралінгвальних факторів, визначених для кожного історичного періоду. Вперше вивчено взаємозв'язок функціонально-семантичного поля інструментальності з суміжними з ним полями у давньо-, середньо- та ранньоновоанглійський періоди.

Досліджено структурні, семантичні та прагматичні особливості абсолютної інфінітивної конструкції (АІК) протягом XII - XIX ст., здійснено ідентифікацію джерел її походження в англійській мові. Дану конструкцію визначено як редуковану синтаксичну одиницю, яка утворилася у давньоанглійському простому особово-дієслівному реченні. Суб'єкт дії АІК представлено на рівні поверхневої структури. У розвитку АІК виділено три періоди. Відзначено, що протягом XII - XIII ст. зафіксовано спорадичні вживання АІК, пізніше (у XVI - XV ст.) вона переважно вживалася у східно-центральному діалекті. Запропоновано тезу, що вплив риторичного мистецтва та розвиток аргументованого мовлення сприяли подальшому поширенню АІК. Зазначено, що за своєю структурою АІК поділялась на два типи: непоширені та поширені, які складаються з певних моделей. У середньоанглійський період для непоширених типів характерним є порядок "суб'єкт - об'єкт - дієслово" (SOV). Відзначено, що порядок поширених типів АІК відповідає типу "суб'єкт - дієслово - об'єкт" (SVO), властивий структурі простого речення. У ранньоанглійський період (XVI - XVII ст.) частота АІК скорочувалась, а її структура ускладнювалась. Протягом XVIII - XIX ст. вживаність АІК у текстах зростала, її структура ставала простішою, а SVO-порядок - домінуючим у непоширених і поширених типах. З текстів XII - XIX ст. виокремлено чотири основні семантичні групи АІК: оцінні, приєднувальні, уточнювальні та кваліфікативні.

Досліджено процес реалізації нестандартних вимовних форм в англійській мові бурсько-англійських білінгвів на підставі вивчення записів англійського мовлення бурів у трьох комунікативних ситуаціях. Розглянуто особливості бурсько-англійської мовної взаємодії, виявлено механізми фонетичної інтерференції, визначено частотність вживання соціально маркованих алофонів. Вивчено реалізацію елементів сегментного рівня мовлення бурсько-англійських білінгвів і встановлено кореляційні відносини між реалізацією соціофонетичних змінних і такими позамовними чинниками, як параметри комунікативної ситуації та демографічні характеристики мовців.

  Скачати повний текст

Досліджено основні структурні та функціональні особливості абсолютної дієприкметникової конструкції (АДК) у мові середньоанглійського періоду. Визначено критерії відмежування АДК від інших типів дієприкметникових зворотів та абсолютних конструкцій. Розглянуто історичні умови розвитку АДК у середньоанглійський період з урахуванням даних попереднього етапу розвитку мови. Визначено синтаксичний статус АДК. Доведено предикативність дієприкметника та розкрито структурні та функціональні умови існування дієприкметникової конструкції з урахуванням діалектної взаємодії у середньоанглійський період.