Наведено матеріали з оволодіння майстерністю художнього слова під час занять сценічною мовою. Розроблено рекомендації з роботи над художніми творами, враховано основні положення вчення К. С. Станіславського про словесну дію. Надано рекомендації щодо подолання мовних дефектів.

Розглянуто проблеми педагогічного спілкування (ПС) і розвитку комунікативної компетентності (КК) фахівців сфери обслуговування у контексті їх професійної адаптації. Розкрито теоретико-методологічні засади КК, психолого-педагогічні умови та методику її розвитку у процесі професійної підготовки. Проаналізовано роль ПС як інструмента особистісного розвитку учнів і педагогів, особистісні та діяльнісні аспекти розвитку КК. Особливу увагу приділено діагностиці комунікативних здібностей педагогів, визначенню організаційних умов розвитку КК майбутніх фахівців, висвітленню методів і форм її розвитку, забезпеченню ефективної міжособистісної взаємодії в процесі підготовки фахівців у професійно-технічних навчальних закладах.

Розглянуто сутність, структуру, функції, методи та методики, проблеми написання промов для відомих людей журналістами та фахівцями галузей знань. Визначено місце спічрайтингу серед інших галузей знань, проаналізовано його функції та вчення про нього. Надано відомості про професію "спічрайтер", з'ясовано причини виникнення цього виду діяльності. На прикладі промов політиків XX ст. подано тлумачення ремесла спічрайтерства. Проаналізовано мовленнєві штампи та кліше в публічних виступах, вживання в мас-медіа психолінгвістичних інструментів маніпуляції ззовні через "фахові оцінки" спічрайтерів, їх лінгвістичні засоби в Інтернеті у процесі формування іміджу політиків. Обгрунтовано необхідність урахування спічрайтером фізіології ритора й її зв'язку з промовою, темпераментів спічрайтера та промовця як бази для першого, емоційний вектор оратора. Увагу приділено моделюванню ефекта збудження публіки з використанням специфічних прийомів психолінгвістики. З'ясовано специфіку взаємин між спічрайтером і замовником.

Зібрано та систематизовано матеріал, який учні впродовж навчального року вивчають на уроках розвитку зв'язного мовлення. Викладено базові положення з теорії розвитку мовлення, запропоновано апробовані на практиці розробки уроків, уміщено тексти різних стилів мовлення на краєзнавчій основі для усних і письмових переказів, подано зразки учнівських різножанрових робіт. Розкрито поняття про літературну мову та мовні норми. Розглянуто спроектовані моделі всіх типів уроків розвитку зв'язного мовлення, які грунтуються на інноваційних методах, прийомах і засобах навчання.

Висвітлено особливості мови, її функції та значення у житті суспільства та формування мовної особистості. Викладено особливості правопису та відмінювання прізвищ. Розглянуто питання функціонування образів-символів у власне українських фразеологічних одиницях. Подано інформацію про семантичні типи простих і складносурядних означальних речень, що функціонують у професійно орієнтованих науково-навчальних текстах. Викладено семантико-стилістичні особливості здійснення й описання студентського наукового дослідження та форми звітування про його результати. Розглянуто особливості використання інтерактивних методів навчання на заняттях з української мови за професійним спрямуванням. Увагу приділено міжкультурному фаховому діалозі й основним аспектам міжкультурної комунікації.

Висвітлено історико-теоретичні проблеми мовленнєвої комунікації, насамперед її риторичне ядро. Проаналізовано проблеми богоспілкування людини, поруч з традиційними видами міжособистісного спілкування. Визначено характерні комунікативні ситуації, як маніпуляція співбесідником, його лзомбіювання» та протидія подібним технікам. Наголошено, що теоретичний матеріал конкретизується в системі вправ, які дозволяють закріпити отримані знання та можуть стати основою для побудови практичних занять, зокрема, розроблені психологічні тести, які дозволяють виявити свої лслабкі місця» при спілкуванні. Зауважено, що можливо самостійно розвинути вміння переконливо говорити та впливати на співбесідника, навчитися читати мову міміки та жестів, розпізнавати нещирість та брехню, вміти гармонійно поєднувати логіку та емоції, враховувати тендерні аспекти комунікації, засвоїти основи нетикету (етикету спілкування в Інтернеті), навчитися подолати страх публічного виступу тощо.

Здійснено реконструкцію образів комунікантів і стереотипів товариського й родинного спілкування в листах Л. Боровиковського та Є. Гребінки. Розглянуто мовноповедінковий статус адресатів у "Листах до Тараса Шевченка". З'ясовано діалектні риси в епістолярних стереотипах В. Стефаника. Проаналізовано структурно-семантичну організацію послань А. Шептицького й особливості функціонування мовно-етикетних виразів у них. Охарактеризовано мовний етикет в епістолярії К. Білокур.

Описано особливості комунікативних процесів, інструментів, структур і стратегій, надано актуальні приклади та доцільність застосування комунікативних інструментів в окремих випадках. Значна частина посібника спирається на книгу "Communication des entreprises : stratégies et pratiques" авторів Liliane Demont-Lugol, Alain Kempf, Martine Rapidel та ін. видавництва "Armand Colin".

Подано основні теоретичні відомості про усне професійне мовлення, професійну мовнокомунікативну компетенцію, форми обговорення ділових проблем, загальні засади етикету професійного спілкування, культуру мовлення та мовленнєвий етикет. Розкрито шляхи вдосконалення професійного мовлення педагога, з'ясовано етикетні формули та їх роль у формуванні мовленнєвої культури.