Комплексно досліджено лексико-семантичні та словотвірні особливості лексики народної медицини та лікувальної магії у степових і контактних говірках Дніпро-Бузького межиріччя, що функціонують на території сучасної Кіровоградщини. Проведено паралелі між місцевим матеріалом і аналогічними одиницями в літературній мові. Виявлено спільні та відмінні семантичні значення однакових медичних назв у досліджених та інших українських говірках, а саме: закарпатських, прикарпатських, буковинських, наддністрянських, західноволинських, поліських, полтавських, нижньонаддніпрянських, східноволинських. Проаналізовано народно-медичну та лікувально-магічну лексику як об'єкт наукового вивчення. Описано склад, структуру та значення лексико-семантичних груп, способи і засоби творення однокомпонентних назв. Визначено активність таких одиниць, продуктивність словотвірних типів.

Комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (у контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною диференційованістю. Проведено структурно-семантичний, назвотвірний і етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпаття у синхронічному та діахронічному аспектах, а також лінгвокульутрологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів і особливості їх функціонування. Укладено словник мікротопонімів (близько 9 000 назв та їх варіантів, зібраних за польовим методом). Результати проведеного дослідження уможливлюють створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи.

Висвітлено методологічні основи анклавістики, особливості існування та розвитку анклавних територій, історію формування анклаву та сучасний стан українського населення Башкорторстану, анклавні аспекти техаської говірки. Описано абстрактні явища у говірках етнічних українців Поволжя. Розкрито специфіку функціонування лексичних паралелізмів у мовленні етнічних українців Волгоградської області.

Розглянуто методологічні особливості збірників діалектних текстів автохтонного українського населення Румунії, Словаччини та Польщі (записи 1959 - 2006 рр., загальний обсяг - 1 213 сторінок транскрипції). Обгрунтовано можливість їх використання як джерельної бази для етнографічних студій.

Представлено ареальну характеристику лексики народного ткацтва в українських говірках півночі Молдови. Досліджувана територія є місцем історичного проживання етнічних українців, які за умов іноетнічного оточення та віддаленості від джерел літературної української мови зберегли рідну мову та культуру. Проведені польові дослідження виявили збереження серед сільського населення старшого віку знань про народне ткацтво, яке було традиційним в культурі українців Молдови у першій половині ХХ ст., а також функціонування у їх мовленні чималої кількості найменувань ткацького промислу та тканих виробів. Визначено, що більшість аналізованих номінацій функціонують в інших українських говорах, проте з'явилася можливість представити і ввести у науковий обіг ряд збережених у мовленні діалектоносіїв оригінальних номенів, які надають особливого колориту загальній етнокультурній палітрі українців діаспори.

Визначено говори середньонадбузького ареалу на тлі групування говорів української мови. Розглянуто різні гіпотези вчених щодо поставленої проблеми в період із ХIХ ст. до нашого часу та прослідковано зміни у розумінні говорів Середнього Надбужжя як складника загальноукраїнських діалектів.

Досліджено соціолінгвістичну ситуацію - вибір мови спілкування молоддю польського походження, яка навчається в позашкільних навчальних закладах (польських суботніх/недільних школах) західних областей України. Одержаний за допомогою методу анкетування матеріал надає змогу визначити соціолінгвістичну ситуацію молоді польського походження - носіїв польської мови, які проживають у трьох західноукраїнських областях.

Розглянуто феномен українсько-польського культурного пограниччя, підгрунтя для появи спільних культурних явищ та міжкультурного діалогу. Запропоновано українсько-польське пограниччя розглядати як пограниччя культур, які взаємодіють та доповнюють одна одну, але фундаментальні національні цінності залишаються незмінними. Встановлено, що внаслідок українсько-польських мовних контактів виник південний периферійний діалект, наслідки впливу якого спостерігаємо у фонетичній i морфологічній системах польської літературної мови. Завдяки периферійному діалекту словниковий склад польської мови збагатився на лексичні запозичення з української мови.

Охарактеризовано фонетичні й лексико-семантичні особливості східноподільських і західностепових говірок, поширених на території Середнього Надбужжя. Риси проаналізованих діалектних одиниць проілюстровано прикладами живого мовлення їх носіїв. Загалом польові записи здійснено в 74 населених пунктах середньонадбузького ареалу протягом 2013 - 2015 рр. Увагу зосереджено на сільськогосподарській лексиці.

Виявлено і зіставлено на лінгвокогнітивному рівні номінативних моделей вербалізацію етнокультурного концепту ДІМ карпатського діалектного ареалу на тлі балкано-слов’янського етномовного континууму у площині проблеми взаємозв’язку мови і культури в часі та просторі в антропоцентричній опосередкованості. Зазначено, що дослідження є першим досвідом в ареалогічних дослідженнях, зокрема в карпатистиці та балканістиці, зіставного дослідження ономасіологічних процесів на когнітивному рівні. З метою всебічного вивчення об’єкта на сучасному науковому рівні в авторській концепції засади когнітивної компаративістики екстрапольовані в царину лінгвістичної типології, ономасіології, контактології, ареалогії та лінгвокультурології, що дозволило сформулювати теоретичні підвалини та методологію нового напрямку в мовознавчих студіях - лінгвокогнітивної ареалогії. У результаті семантичного та етимологічного дослідження понад 400 різномовних номінативних одиниць на позначення архітектурних об’єктів виявлено й класифіковано 17 ономасіологічних моделей континууму і 7 - ареалу, на основі яких визначено місце концепту ДІМ у балкано-слов’янській і карпатській картинах світу. З’ясовано, що у взаємовідношенні мови і культури в ономасіологічних процесах в мультикультурному мовному континуумі пріоритетним виявився часовий лінгвальний фактор, а в монокультурному ареалі - просторовий культурний. Доведено, що номінативні моделі - ментальна основа вербальної актуалізації концептів - є надійним релевантним критерієм зіставлення ономасіологічних явищ у мовах та діалектах, диференціації діалектного ареалу в мовно-культурному континуумі, виявлення взаємозв’язку мови і культури у процесі номінації етнокультурних артефактів.