Вперше в українському мовознавстві проведено комплексний аналіз семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника та прислівника. Виділено підпарадигму та грамеми як складники нижчого рівня, що формують їх семантико-синтаксичну категорійну парадигму. На противагу традиційному розумінню функцій прикметника та прислівника як лише ознакових залежних компонентів речення доведено можливість їх функціонування у центральних семантико-синтаксичних позиціях. На функціонально-категорійних засадах проаналізовано семантико-синтаксичні функції прикметника та прислівника, визначено особливості формування їх категорійних парадигм.

Здійснено комплексне (семантико-словотвірне, структурне, функціональне, діахронно-синхронне) дослідження історії префіксального та конфіксального словотворення прикметників в українській мові. Виявлені в пам'ятках XI - XX ст. деривати класифіковано за словотвірними формантами, у межах кожного з яких виділено окремі лексико-словотвірні типи (ЛСТ), визначено типологію словотвірних зв'язків формантів з твірними основами, установлено їх семантико-функціональну спрямованість у різні хронологічні періоди, описано основні словотвірні моделі похідних префіксальних і конфіксальних прикметників. З'ясовано час виникнення, етапи розвитку, структурні та семантичні особливості кожного ЛСТ, установлено його продуктивність / непродуктивність, висвітлено долю похідних у сучасній українській літературній мові, частково - у територіальних діалектах.

На матеріалі відприкметникових словотвірних гнізд української мови досліджено особливості функціонування морфонологічних моделей. Виділено основні морфологічні одиниці деад'єктивного словотворення: морфонема, субморфема, морфонологічна позиція, морфонологічна трансформація. З'ясовано морфонологічно важливі ознаки ад'єктивних коренів та афіксів, що беруть участь у відприкметниковому словотворенні. Простежено роль морфонологічного чинника в структурі похідних лексем. Визначено три морфонологічні класи словотвірних гнізд з морфонологічно тотожними вершинами. Встановлено загальну морфонологічну структуру деад'єктивів шляхом виділення функціональних морфонологічних моделей на кожному ступені похідності.

Подано семантичну характеристику компонентного складу словотвірних гнізд (СГ) у межах окремих ступенів словотворення на семному та семемному рівнях. З'ясовано лексико-семантичні відношення між твірними та похідними. Визначено засоби творення похідних та їх словотвірні значення. Розглянуто структуру кожного СГ. Виділено структурно-семантичні типи дериватів. Побудовано моделі відображених антонімів. Подано структурно-семантичну характеристику відображених антонімів на семному та семемному рівнях і проведено кількісне дослідження відображеної антонімії. Визначено групи відображених антонімів, різних за своєю природою. Визначено чинники, які впливають на кількісний і якісний склад відображених антонімів.

Досліджено особливості процесу фразеологізації синтаксичних словосполучень з присвійно-прикметниковим компонентом. Визначено ступені фразеологізації присвійних прикметників у складі фразеологічних одиниць. Здійснено комплексний аналіз структурно-семантичних типів і моделей фразеологічних одиниць з присвійним компонентом. Виявлено конотативний компонент у семантиці фразеологічних одиниць з присвійними прикметниками.

Розглянуто семантичні функції інтерфіксів у структурі українських прикметників на- с'к-(ий). Основну увагу зосереджено на характеристиці інтерфіксальних похідних, у яких інтерфікс частково чи повністю змінює їх значення, у порівнянні зі спільнокореневими безінтерфіксальними похідними.

Розглянуто історія розвитку прикметників з префіксом при- в українській мові, починаючи з праслов'янського періоду і до наших днів. На базі зібраного матеріалу встановлено структурні типи, виділено лексико-словотвірні групи, характерні для цих дериватів на кожному етапі розвитку української мови.

Проведено комплексний багатоаспектний аналіз синтагматичного потенціалу відносних ад'єктивів як носіїв валентності та валентних партнерів у складі словосполучень. Усебічно розкрито глибинний семантико-синтаксичний зв'язок між компонентами ад'єктивно-субстантивних, ад'єктивно-адвербіальних та субстантивно-ад'єктивних словосполучень з відносним прикметником, охарактеризовано їх наповнюваність з боку детермінованого та детермінувального конституентів. Запропоновано оригінальну методику аналізу семантико-синтаксичних відношень, яка опирається на синкретизм семантики атрибутивності як релевантної ознаки відносних ад'єктивів та інших значеннєвих відтінків, зумовлених характером плану змісту опорних і залежних компонентів словосполучення. Виокремлено чинні в сучасній українській мові диференційовані значення атрибутивного, атрибутивно-об'єктного, атрибутивно-адвербіального типу, а також мовні засоби їх репрезентації у вигляді структурних моделей і субмоделей, що входять до валентних схем Adj (relat) + Det та Det + Adj (rеlat). Виявлено та різнобічно інтерпретовано систему спеціальних засобів вираження в досліджуваних конструкціях широкого спектра відношень, яку утворюють означальні та обставинні прислівники, субстантивні словоформи, прийменниково-відмінкові форми іменників, відносні ад'єктиви різних лексико-семантичних груп.

Проаналізовано особливості прикметників зі значенням морально-етичних та інтелектуальних характеристик людини як окремого фрагмента мовної картини світу. Висвітлено принципи виділення мовних одиниць, які репрезентують відповідну семантику, запропоновано їх класифікаційний поділ на відповідні мікрогрупи. Розкрито особливості паради- і синтагматичних зв’язків та відношень у межах розгляданих лексико-семантичних полів. Виявлено специфіку формування їх периферійних зон. Здійснено словотвірний аналіз прикметників та виокремлено валентнісні моделі реалізації прикметникової семантики "оцінка морально-етичних та інтелектуальних характеристик людини".

Вперше проведено системний аналіз складних прикметників зі значенням національно-територіальної належності, здійснено їх структурну та семантичну класифікацію. Описано специфіку компонентів національно-територіальної належності в словотвірній моделі відповідних ад'єктивів. Відзначено функціональне навантаження національно-територіальної належності, вказано особливості їх лексикографічного маркування. Розглянуто чинники, що впливають на лексикографічне маркування національно-територіальної належності, зокрема, такі як: специфіка самого прикметника, характер видання, в якому зафіксовано ад'єктив, наявність реальних передумов для утворення й існування національно-територіальної належності.

Вперше в українському мовознавстві здійснено аналіз прикметника сучасної української мови у вимірах граматики оцінки з урахуванням ознак його функціонування в різних стилях української мови. Висвітлено природу оцінки як багатоаспектної категорії, охарактеризовано механізми породження значення оцінки від якісних, відносних, присвійних, порядкових, займенникових прикметників. Репрезентовано особливості словотвірного потенціалу прикметників, зокрема актуалізація їх префіксальних значень. Описано моделі порушення сполучуваності прикметників у сучасному мовленні українців. Функціонування актуалізованих прикметникових форм як засобів вираження оцінки висвітлено з огляду на специфіку їх застосування у функційних стилях української мови, мовленнєвій практиці українців. Окремі положення дослідження доведено експериментально.

Розглянуто один із найважливіших факторів, що впливають на лексикографічне маркування складних прикметників зі значенням національно-територіальної належності - наявність реальних передумов їх існування. Описано специфіку ад'єктивів, що зазвичай включаються до словників. Проаналізовано політичні та економічні фактори, що здійснюють вплив на лексикографічне маркування досліджуваних прикметників.

Здійснено комплексний аналіз загальномовних та індивідуально-авторських прикметникових неологізмів, що постали в сучасній українській мові на початку XXI ст. Проаналізовано наявні теоретичні надбання в галузі вивчення інноваційних дериватів, вибудовано категорійний апарат і методику дослідження деривації ад'єктивів у сучасній українській мові. Виявлено інноваційні ад'єктивні похідні одиниці (загальномовні та індивідуально-авторські) початку XXI ст. у мові ЗМІ, інтернет-форумів, художньої літератури та у словниках неологізмів сучасної української мови. Надано класифікацію інноваційних ад'єктивних одиниць за способами й засобами творення, з'ясовано їх особливості. Описано продуктивні дериваційні типи простих і складних похідних прикметників-неологізмів. Виявлено специфіку реалізації загальних і часткових словотвірних значень ад'єктивних новотворів, проведено порівняння їх із узуальними. Установлено мотиваційні стосунки інноваційних похідних прикметників і твірних баз різної частиномовної належності. Проаналізовано їх структурно-семантичні та граматичні особливості. Зафіксовано явища множинної мотивації, а також розходження формальної та семантичної мотивації. Виокремлено випадки черезкрокової деривації. Охарактеризовано процес творення інноваційних ад'єктивів способом схрещування слів. Простежено морфонологічні зміни, що відбуваються під час творення прикметників-неологізмів.

Досліджено семантичну природу сенсорних прикметників на позначення звуку як бази для похідних слів і значень, що визначають специфіку системної організації аналізованої групи слів. Доведено автономність структури та здатність залучати до свого складу елементи, які належать до інших лексико-семантичних сфер.

Semantic nature of sensor adjectives for sound designation as the basis for derivative words and meanings, which define the system organization specificity of the analyzed word group has been researched. The structure autonomy and the possibility of involving the elements, which belong to other lexical-semantic spheres, to its composition have been proved.

Досліджено семантичну природу сенсорних прикметників на позначення температури як бази для похідних слів і значень, що визначають специфіку системної організації проаналізованої групи слів. Доведено автономність структури та здатність залучати до свого складу елементи, які належать до інших лексико-семантичних сфер.

Исследована семантическая природа сенсорных прилагательных для обозначения температуры как базы для производных слов и значений, которые определяют специфику системной организации проанализированной группы слов. Доказаны автономность структуры и способность приобщать в свой состав элементы, которые принадлежат другим лексико-семантичным сферам.

Semantic nature of sensor adjectives for temperature designation as the basis for derivative words and meanings, which define the system organization specificity of the analyzed word group has been researched. The structure autonomy and the possibility of involving the elements, which belong to other lexical-semantic spheres, to its composition have been proved.

Досліджено корені непохідних прикметників української мови. Доведено, що для адекватної морфонологічної характеристики деад'єктивів релевантною є морфонологічна структура кореневої словотворчої морфеми. Виділено 2 типи коренів: формально неподільні, вільні корені, які здатні поєднуватися з будь-яким суфіксом (сині-, стар-, весел-, туг-, дик-, сух-, сліп-); формально подільні (членовані), ускладнені субморфемою (кріп/к-, мок/р-, вис/ок-, вузь/к-, хир/яв-, нейтраль/н-). З'ясовано, що субморфема - це особливий, позбавлений самостійного значення складник кореневої морфеми. Установлено історичні причини виникнення питомих субморфемізованих коренів. Висвітлено шляхи засвоєння українською мовою чужомовних ад'єктивів. Обгрунтовано, що субморфемізація кореня сприяє розширенню класу непохідних лексем і формуванню нових словотвірних гнізд. Описано визначальну морфонологічну операцію - усічення - у дериватах, утворених від прикметників із субморфемізованою основою.

Комплексно проаналізовано семантико-словотвірні особливості вираження кількісного значення ад'єктивами української мови. Поглиблено та на новому матеріалі проаналізовано специфіку виявлення значення кількісної ознаки, яке реалізується експліцитно чи імпліцитно. З'ясовано, що кількісна ознака як лексико-словотвірна категорія реалізує свій зміст на різних мовних рівнях, зокрема, на дериваційному та семантичному. Квантитативне значення має великий та малий ступеньовані вияви ознаки. Розкрито особливості афіксального творення градаційних прикметників (аналіз охоплює всі відомі градаційні форманти, а також суфікси суб'єктивного оцінювання). Системно досліджено енантіосемію, омонімію, полісемію, синонімію й антонімію формантів. Уточнено розмежування цих понять. Описано широкі сполучувальні можливості градаційних афіксів. Експлікаторами семантики кількісного вияву ознаки інколи є дієприкметники у значенні прикметників, форми ступенів порівняння, редупліковані та складні ад'єктиви. Розкрито особливості функціонування одиниць із квантитативним значенням, які в текстах різної стильової належності можуть виконувати різні функції, інколи втрачаючи семантику кількісного вияву ознаки.

Проаналізовано поведінку англіцизмів-прикметників у словотвірній підсистемі української мови, зокрема їх адаптація до словотвірних норм мови-реципієнта, а також характер впливу чужомовних елементів на мікроструктури мови-одержувача. Пласт досліджуваних лексем, взятих із інтернет ресурсів, художньої літератури та публіцистики, формують дві основні групи: власне англіцизми, або безпосередні мови-реципієнта набули нових словотворчих і формотворчих питомих формантів. Спостерігаємо, що ад'єктиви англійського походження - це переважно відсубстантивні деривати, утворені за допомогою транспозиційних суфіксів. Пристосовуючись до лексико-семантичних норм української мови, ОА-ад'єктиви вливаються в семантичні групи питомих прикметників. Дослідження показує, що соціальні замовлення та певна популярність деяких англіцизмів прискорюють їх пристосування до словотвірних особливостей української мови. У результаті приєднання наявних дериваційних формантів опосередковані англіцизми розширили свій змістовий обсяг невластивими для їх етимонів додатковими семами. Залучення модифікаційних суфіксів підкреслює суб'єктивне ставлення мовців до об'єктів номінації, їх експресивну оцінку. Транспозиційні та мутаційні суфікси забезпечують формування нових категорійних і частиномовних значень похідних і сприяють розширенню словотворчих гнізд. Широке використання англіцизмів у розмовному і сленговому мовленні сприяло їх залученню до смислової та фонетичної гри та мовних експериментів за допомогою таких стилістичних засобів словотвору, як усічення, фонетичної мімікрії, словоскладання, абревіації, деабревіації тощо. Водночас простежується вплив запозичених лексем на словотвірні підсистеми мови-одержувача. Зокрема, словотворчі ресурси української мови поповнюються новими елементами-суфіксоїдами англійського походження, які проявляють здатність набути дериваційної функції у словотвірній системі української мови. Серед дериваційних засобів набуває поширення словоскладання за прикладом субстантивної структури англійських словосполучень.

Проведено комплексне дослідження синтагматики відносних ад'єктивів. Ідентифіковано типологію семантико-синтаксичних відношень, які виникають між компонентами словосполучень із відносним прикметником у ролі детермінованого та детермінувального компонента. Виділено чинні в сучасній українській мові структурні моделі та субмоделі можливих конкретних реалізаторів синтаксичних конструкцій із відносним прикметником у ролі основного носія валентності та валентного партнера. Проаналізовано лексико-семантичний діапазон заповнювачів конститутивних позицій прикметниково-іменникових, прикметниково-прийменниково-іменникових, прикметниково-прислівникових та іменниково-прикметникових словосполучень із відносним ад'єктивом.

Цель работы - описать лексико-грамматические и функциональные особенности и общие черты русских и турецких имён прилагательных для выявления фактов, способных оптимизировать некоторые трудности в усвоении слов этой части речи при изучении русского и турецкого языков. Объектом исследования являются русские и турецкие имена прилагательные. Предмет изучения - сопоставительный аспект в функционировании русских и турецких имён прилагательных с точки зрения их лексико-семантических, словообразовательных и грамматических признаков. В результате сопоставительного изучения русских и турецких имён прилагательных с использованием описательного метода и методов лексико-семантического, словообразовательного, синтаксического, морфологического, парадигмального анализа были сделаны следующие выводы. Главное сходство русских и турецких прилагательных проявляется в их функционировании в роли атрибута. Внутриязыковая систематизация русских и турецких имён прилагательных имеет существенные различия. В русском языке семантически и формально выделяются притяжательные прилагательные, соответствия которых в турецком языке воспринимаются как семантическая разновидность относительных прилагательных. В русском и турецком языках имеется принципиальное отличие имён прилагательных по формальной маркированности. Русские прилагательные отмечены адъективными флексиями и связаны с именами существительными согласованием в роде, числе, падеже и одушевлённости/неодушевлённости, обусловливая частеречную устойчивость. Турецкие прилагательные обычно не имеют формальных частеречных признаков, примыкают к существительным по смыслу и позиции. Они проявляют морфологическую "гибкость", приобретая, по мере коммуникативной необходимости, разную частеречную сущность. В иных синтаксических позициях они становятся существительными, наречиями.