Висвітлено проблему перекладу та вивчення вигуків сучасної англійської мови у порівнянні з їх еквівалентами у сучасній українській мові.

Освещена проблема перевода и изучения междометий современного английского языка в сравнении с их эквивалентами в современном украинском языке.

The article is devoted to the problem of studying and translation of modern English exclamations in comparison with their equivalent in modern Ukrainian language.

Розглянуто статус, семантику та функціональні вияви українських прийменників і їх еквівалентів. Висвітлено особливості сигтагматики та парадигматики прийменникових одиниць різного типу. Проаналізовано проблеми їх словникової репрезентації та комп'ютерного опрацювання. Проведено зіставний аналіз прийменників і їх еквівалентів у близькоспоріднених мовах. Показано місце прийменників у комунікативній структурі висловлення.

Рассмотрены статус, семантика и функциональные проявления украинских предлогов и их эквивалентов. Освещены особенности сигтагматики и парадигматики предложных единиц различного типа. Проанализированы проблемы их словарной репрезентации и компьютерной обработки. Проведен сравнительный анализ предлогов и их эквивалентов в близкородственных языках. Показано место предлогов в коммуникативной структуре высказываний.

Комплексно досліджено семантичну та структурну організацію простих речень з дієслівними предикатами різних лексико-семантичних груп і особливоті їх функціонування у сучасній українській літературній мові. Проаналізовано проблему семантики дієслова. Створено типологію значень дієслівних предикатів. Увагу приділено процесам десемантизації та лексикалізації. З'ясовано основні функції дієслів у структурі речення, а саме: предикативно-пропозитивну, копулятивну, актуалізаційну, модифікаційну, конпенсаторну. Зроблено спробу представити дієслівні речення як системно організований фрагмент, що має ознаки польової структури. Визначено місце речень певної семантики у ньому. Обгрунтовано зумовленість семантико-синтаксичної структури речення валентнісно-інтенційними потенціями дієлівного предиката. Визначено базові моделі дієслівних речень різної семантики, встановлено їх внутрішньомодельні різновиди та варіанти структурно-морфологічної реалізації.

На базі фактичного матеріалу сучасної української мови здійснено функціонально-словотвірний опис нульсульфіксальних дериватів на тлі похідних з матеріально вираженими суфіксами, а також особливості мотивації та творення нульсуфіксальних іменників. Визначено місце та роль нульсуфіксального словотворення в системі суфіксальної деривації українського іменника. З'ясовано семантичну орієнтацію та функціональне навантаження нульового суфікса. Встановлено тенденції розвитку матеріально не вираженого творення іменників у сучасній українській мові XIX - початку XXI ст.

Вперше в українському мовознавстві проведено досліження прийменникової еквівалентності у структурно-семантичному аспекті. Проаналізовано основні положення теорії еквівалентності, вивчено структурні особливості еквівалентів прийменника, визначено семантику досліджуваних одиниць. Виділено структурні характеристики синтетичних та аналітичних прийменникових еквівалентів. Виявлено, що досліджувані одиниці за кількістю компонентів поділяються на синтетичні (однокомпонентні) й аналітичні (багатокомпонентні). Визначено частиномовну належність функційних еквівалентів прийменника, досліджено особливості їх творення. Охарактеризовано якісний склад компонентів прийменникових еквівалентів, розроблено семантичну типологію досліджуваних одиниць. Вперше простежено внутрішньоприйменникові парадигматичні зв'язки з виявом їх кількісної динаміки. Обгрунтовано необхідність поглибленого вивчення будови й особливостей найближчого контексту досліджуваної групи функційних одиниць мови.

Проаналізовано теоретичні засади відприслівникової транспозиції в сучасній українській літературній мові. Описано можливі випадки переходу прислівників до складу інших частин мови й утворення функціональних омонімів, визначено еміграційний транспозиційний потенціал прислівників. Укладено реєстр відприслівникових функціональних омонімів. Виявлено роль семантичних, морфологічних і синтаксичних властивостей слова як чинників, що дозволяють реалізувати перехід прислівників до інших лексико-граматичних класів або перешкоджають йому.

Проведено комплексний аналіз транспозиційних процесів у межах граматичних форм іменних частин мови у зв'язку з ситуативно-прагматичними настановами контексту. З'ясовано передумови, механізм та специфіку внутрішньокатегорійної транспозиції. Обгрунтовано взаємозалежність транспозиційних перетворень на грамемному рівні та значення словоформи й контексту. Висвітлено напрямки перехідності в зоні граматичної категорії числа, описано транспозиційні можливості грамем роду. Розглянуто семантичну парадигму спеціалізованих значень відмінкових грамем, виокремлено та класифіковано транспозиційні семантико-синтаксичні функції відмінків. Проведено семантико-граматичний і семантико-стилістичний аналіз функціонування граматичних транспозитів числа, роду та відмінка, вивчено контекстуальні умови та своєрідність вживання граматичної метафори.

Теоретично обгрунтовано статус та основні ознаки множинних іменників як номенів з неповною числовою парадигмою в українській мові. Визначено словотвірну структуру й особливості семантики номінацій дослідженого типу. Описано динаміку лексико-словотвірних типів множинних найменувань у різні періоди нової української мови, визначено ступінь дериваційної активності мотивувальних основ. Встановлено функціональні особливості плюральних формантів. Визначено продуктивність досліджених словотвірних типів і виявлено чинники, що впливають на її формування. Розглянуто специфіку вживання даних дериватів у різностильових джерелах нової української мови, встановлено основні тенденції та закономірності розвитку словотвірної підсистеми множинних іменників протягом останніх трьох століть.

Вперше в українському мовознавстві проведено комплексний аналіз семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника та прислівника. Виділено підпарадигму та грамеми як складники нижчого рівня, що формують їх семантико-синтаксичну категорійну парадигму. На противагу традиційному розумінню функцій прикметника та прислівника як лише ознакових залежних компонентів речення доведено можливість їх функціонування у центральних семантико-синтаксичних позиціях. На функціонально-категорійних засадах проаналізовано семантико-синтаксичні функції прикметника та прислівника, визначено особливості формування їх категорійних парадигм.

Здійснено комплексне (семантико-словотвірне, структурне, функціональне, діахронно-синхронне) дослідження історії префіксального та конфіксального словотворення прикметників в українській мові. Виявлені в пам'ятках XI - XX ст. деривати класифіковано за словотвірними формантами, у межах кожного з яких виділено окремі лексико-словотвірні типи (ЛСТ), визначено типологію словотвірних зв'язків формантів з твірними основами, установлено їх семантико-функціональну спрямованість у різні хронологічні періоди, описано основні словотвірні моделі похідних префіксальних і конфіксальних прикметників. З'ясовано час виникнення, етапи розвитку, структурні та семантичні особливості кожного ЛСТ, установлено його продуктивність / непродуктивність, висвітлено долю похідних у сучасній українській літературній мові, частково - у територіальних діалектах.

Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення валентності дієслів тематичної групи "чуттєвої сфери" англійської та української мов. Розроблено методику зіставлення валентнісних відношень англійських та українських дієслів "чуттєвої сфери". Визначено інваріантні властивості дієслів тематичної групи "чуттєвої сфери" у неблизькоспоріднених мовах. Зіставлено прототипічні структури дієслів тематичної групи в англійській та українській мовах. Охарактеризовано варіантні властивості аналізованих дієслів в англійському та українському художньому мовленні. Визначено контрастивні особливості валентністної потужності дієслів "чуттєвої сфери" в англійській та українській мовах.

Обгрунтовано статус бажальної модальності як самостійного типу ірреальної модальності, відмежовано її від спонукальної модальності. Визначено набір різнорівневих засобів вербалізації бажальної модальності в українській мові. З'ясовано умови їх використання в односкладних інфінітивних, називних і двоскладних реченнях. Встановлено специфіку вживання часток у ролі маркерів бажальної модальності в еліптичних реченнях. Охарактеризовано засоби оптативності, ужиті як опорні предикатні компоненти в головній частині складнопідрядного речення з підрядною з'ясувальною частиною.

На матеріалі відприкметникових словотвірних гнізд української мови досліджено особливості функціонування морфонологічних моделей. Виділено основні морфологічні одиниці деад'єктивного словотворення: морфонема, субморфема, морфонологічна позиція, морфонологічна трансформація. З'ясовано морфонологічно важливі ознаки ад'єктивних коренів та афіксів, що беруть участь у відприкметниковому словотворенні. Простежено роль морфонологічного чинника в структурі похідних лексем. Визначено три морфонологічні класи словотвірних гнізд з морфонологічно тотожними вершинами. Встановлено загальну морфонологічну структуру деад'єктивів шляхом виділення функціональних морфонологічних моделей на кожному ступені похідності.

Досліджено історію вивчення питання родової диференціації іменників на позначення осіб. Здійснено комплексний аналіз родової диференціації нових іменників на позначення осіб. З'ясовано, що на сучасному етапі найпродуктивнішим засобом родозої диференціації є афіксація. Розглянуто всі афікси, за допомогою яких здійснюється родова диференціація нових іменників на позначення осіб та з'ясовано їх прдуктивність. Визначено лексичний й аналітичний способи родової диференціації іменників на позначення осіб. Встановлено групи іменників, у яких родова диференціація відбувається лексичним та аналітичним способами.

Розкрито теоретико-методологічні засади міжмовного зіставлення (ММЗ) української та англійської дієслівних систем (УАДС), сутність і специфіку зіставного напряму лінгвістичної компаративістики. Розглянуто питання граматичної (морфологічної) парадигматики УАДС, нерівнорядності сучасних класифікаційних вимірів категорійної семантики УАДС, теоретичної кваліфікації дієслівного значення в аспекті проблем мовної системності, моделювання та ММЗ. Увагу приділено УАДС в парадигматичних та синтагматичних вимірах універсальної категорії "процесуальність".

Досліджено особливості реалізації текстових категорій прономінативними засобами у сучасній українській літературній мові. Розкрито сутність поняття текстової категорії, визначено її основні типи. Систематизовано референційні та семантичні параметри займенників. Охарактеризовано явища дейксису й анафори у контесті функціонально-семантичних текстових ознак займенника. Визначено роль і місце займенника у реалізації текстових категорій. Проаналізовано текстові функції займенників різних семантичних розрядів.

Проаналізовано особливості семантики та функціонування ад'єктивних і субстантивних неозначених займенників (НЗ) різних афіксальних груп, безафіксних займенників, вжитих як неозначені, та НЗ у контексті прономіналізації інших лексико-граматичних класів слів у сучасній українській літературній мові. Розкрито природу і засоби вираження категорії означеності - неозначеності, визначено НЗ як маркери вираження її семантики, склад і їх класифікацію. Охарактеризовано семантико-граматичні та функціональні особливості, висвітлено основні принципи семантико-функціонального аналізу.

Наведено результати дослідження граматичних явищ у взаємозв'язку з поняттєвою категорією модальності, зокрема щодо волевиявлення (наказовості, дієвості, приписування чинності, обов'язковості, можливості, достовірності, необхідності) на рівні цілісних одиниць висловлення - текстів кодексів (ТК) України. Розкрито комунікативний, жанрово-стильовий, функціонально-семантичний, логічні та мовні аспекти категорії вольової модальності (ВМ). Описано лексико-граматичні засоби вираження реальної та реально-потенційної ВМ у ТК України, визначено реально-індикативний тип ВМ, функціональну семантику дієслівних словосполучень об'єктивної модальності (ОМ), синтаксичні засоби вираження вольової ОМ, потенційність як передумову реальної імперативної модальності. Увагу приділено питанням членування речення як засобу вираження ВМ у ТК.

Вперше на матеріалі української мови проведено системний аналіз функціонально-семантичної категорії кратності на підставі семантичної опозиції багаторазовість/одноразовість. Вперше виділено й описано семантичні групи багаторазових дієслів з урахуванням лексико-семантичних варіантів багатозначних дієслів, розглянуто їх аспектуально-фазові модифікації, доведено збереження в них кратної семантики. З'ясовано специфіку реалізації одно- та багаторазового значення дієслів у реченні. Визначено лексичні детермінанти, які посилюють кратність у тексті, зумовлюють її актуалізацію або нейтралізацію. Описано синтаксичні структури, які сприяють вираженню кратного значення.

Визначено обсяг поняття лінгвокреативності. Розглянуто унікальні реалізатори лінгвокреативного потенціалу модальних форм (наприклад, акроніми, утворювані з англійських розмовних формул). Проаналізовано лінгвокреативні ефекти, створювані ірреально-модальними формами.