Висвітлено доробок Ю. Шевельова - найвидатнішого українського гуманітарія ХХ ст. у різних галузях мовознавства. Проаналізовано праці вченого, зокрема, "Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 - 1941): Стан і статус", полемічну розвідку "Так нас навчали правильних проізношеній", у якій він спростовує деякі псевдонаукові концепції радянських лінгвістів, статті, що висвітлюють погляди вченого на актуальні правописні та лексикографічні проблеми. Розглянуто питання походження та розвитку української мови.

Освещены достижения Ю. Шевелева - выдающегося украинского гуманитария ХХ в. в разных отраслях языковедения. Проанализированы труды ученого, в частности, "Украинский язык в первой половине двадцатого века (1900 - 1941): Состояние и статус", полемическая разведка "Так нас обучали правильным произношениям", в которой он опровергает некоторые псевдонаучные концепции советских лингвистов, а также статьи, которые освещают взгляды ученого на актуальные орфо- и лексикографические проблемы. Рассмотрены вопросы происхождения и развития украинского языка.

Наведено результати досліджень з проблем граматики, фонетики, фонології, лексикології, лексикографії, лінгвістики, діалектології та історії української мови. Розглянуто назалізацію та деназалізацію приголосних у слов'янських мовах, історичні зміни диференціальних ознак системи голосних фонем у давньоруській і українській мовах, граматичні категорії в сучасній українській літературній мові та методи їх вивчення. Проаналізовано вплив літературного мовлення на вираження діалектних морфологічних категорій (на матеріалі усного мовлення населення Львівщини). Увагу приділено особливостям письменницької лексикографії та лінгвостилістики творів І. Франка та В. Стефаника.

Приведены результаты исследований по проблемам грамматики, фонетики, фонологии, лексикологии, лексикографии, лингвистики, диалектологии и истории украинского языка. Рассмотрены назализация и деназалиция согласных в славянских языках, исторические изменения дифференциальных признаков системы согласных фонем в древнерусском и украинском языках, грамматические категории в современном украинском литературном языке и методы их изучения. Проанализировано влияние литературной речи на выражение диалектных морфологических категорий (на материале устной речи населения Львовской области). Уделено внимание особенностям писательской лексикографии и лингвостилистики произведений И. Франко и В. Стефаника.

Подано праці автора різноманітної мовознавчої проблематики, написані протягом чотирьох десятиліть, що дають загальне уявлення про дослідницьке видноколо ученого та принципи його наукового пошуку. Висвітлено погляди на двомовність у соціолінгвістичних студіях О. Потебні та його послідовників. Розкрито питання естетики мови в працях Л. Булаховського. Подано перекладознавче дослідження сонетів О. Пушкіна в перекладі Д. Павличка. Увагу приділено символіці образно-смислових єдностей у поетичній мові І. Драча, концепту "доля" в поетичній картині світу Т. Шевченка. Розглянуто методичну проблему навчання української мови з урахуванням володіння близькою мовою - російською. Розкрито проблеми функціонування сучасної української мови як державної.

Розглянуто теоретичні проблеми словотвору, лінгвістичні засади формування основоцентричної дериватології, характеристики окремих сегментів словотвірної системи української мови. Охарактеризовано аспекти взаємодії літературної мови та територіальних діалектів, мову художньої літератури, мовну ситуацію в Галичині кінця XVIII - XIX ст. та в сучасній Україні.

Рассмотрены теоретические проблемы словообразования, лингвистические основы формирования основоцентрической дериватологии, характеристики отдельных сегментов словообразующей системы украинского языка. Охарактеризованы аспекты взаимодействия литературного языка и территориальных диалектов, язык художественной литературы, языковая ситуация в Галичине конца XVIII - XIX ст. и в современной Украине.

Проаналізовано деякі риси української мови у логічному вимірі. Розглянуто всі рівні мови, стилі (зокрема книжний та науковий). Досліджено деякі мовні особливості текстів шкільних диктантів, Кодексу про адмінісграгивне судочинство та роману В. Шкляра "Залишенець. Чорний ворон".

Проаналізовано сучасний стан української мови. Акцентовано увагу на масовому проникненні іншомовних слів у мовно-інформаційний простір. Зазначено найпомітніші прикмети лінгвістичної пурифікації в граматиці української мови (розподібнення з російською мовою); дві протилежні тенденції намагання відмежуватися від практики радянських часів у сфері власних назв; зростання суспільної ваги усного різновиду літературної мови, використання стилістично зниженої лексики, суржику; тенденцію до поступового витіснення з ужитку активних дієприкметників теперішнього часу, використання яких зросло в радянський період внаслідок впливу російської мови. Виявлено таке ускладнення в термінології, як зростання дублетності, що супроводжує динамічні зміни в розвитку української наукової та фахової мови (підшипник - вальниця, болт - прогонич), і яке в багатьох випадках призводить до неоднозначності наукового вислову, термінологічної плутанини, завдаючи шкоди не тільки повноцінній комунікації, а й авторитету української мови в науковому вжитку. Розглянуто питання інтенсивного проникнення в систему української мови англіцизмів, що стало найпродуктивнішим джерелом інноваційних явищ останнього двадцятиліття.

Визначено основні причини масового притоку англійських лексичних запозичень. Окреслено вплив на мову в Україні мовної практики діаспори, яке виявляється в дискусії з питань правопису, позначається на орфографії деяких видань тощо. Зроблено висновок, що значна інтенсивність іншомовних запозичень, інноваційних явищ різноманітного походження розхитує мовну норму, знижує поріг чутливості до її порушень, водночас, даючи значний імпульс оновленню та збагаченню лексичного складу української мови, розвитку словотвірної та граматичної систем, загальному зростанню її ресурсу та розширенню функціональної сфери.

Досліджено взаємодію функціональних стилів літературної мови та вплив її на словотвірну систему. Визначено місце композитних прикметників у формуванні семантичних полів. Обгрунтовано принципи лексико-словотворчого групування. Розглянуто морфемні структури слів у сучасній українській літературній мові. Охарактеризовано тенденції родової категоризації іменників у сучасних українській та новогрецькій мовах. Висвітлено словотвірно-лексичні значення зв'язків слів, що вербалізують той самий концепт у мові. Проаналізовано нові підходи до укладання комп'ютерних словників. Досліджено шляхи пізнання істини у філології. Охарактеризовано перспективи неоелліністичних лінгвостилістичних та перекладознавчих студій в Україні.

Висвітлено теоретичні проблеми сучасного українського мовознавства. Розкрито семантику поняття "інтелектуальний" в системі лінгвістичних категорій. Проаналізовано діалектику інтелектуального та мовної свідомості в концепції Ф. Гегеля. Досліджено екстралінгвістичну основу як фактор формування мовних особливостей жанру. Розглянуто активні процеси в розмовному стилі української мови: культурний простір і мовну свідомість соціуму. Увагу приділено деяким стилістичним проблемам метафоризації. Охарактеризовано новітні напрямки в національному мовознавстві. Розкрито концептуалізоване поняття "вербалізація думки" в О. Потебні й теорії інтелектуалізації літературної мови.

Проаналізовано основний корпус лінгвістичних досліджень з послідовним встановленням їх зв'язку з іншими мовознавчими працями та співвідношення з відповідними науково-лінгвістичними парадигмами. Простежено кореляцію традиційного та сучасного підходів до розгляду й оцінки відповідних мовних явищ. Увагу зосереджено на дослідженнях із проблем функційної, когнітивної, комунікативної, ідеографічної, прагматичної лінгвістики. Розкрито закономірності розвитку прикладної (комп'ютерної) лінгвістики, психоаналітики, соціолінгвістики та ін.

Розкрито шляхи формування і становлення громадянської позиції та наукових засад знаного українського письменника, поета, сатирика, подолянина С. Т. Риндика. Висвітлено загальні аспекти його творчої діяльності та його відношення до викривлення, гвалтування та калічення української мови в українських книжках, часописах і публічних виступах, до усіх тих, хто ігнорував і досі ігнорує українську мову та правила українського правопису. В додатку з дотриманням оригіналу мови С. Риндика надано його основні мовознавчі праці "Читач і модерна поезія", "Літературні вечерниці", "Колись і тепер", "Чистки в мові", "Дещо з нашої мовної практики", "Мозаїка новин". Зазначено, що мова визначає не лише національний характер людини, але й є своєрідним генетичним кодом зв'язку поколінь. С. Т. Риндик намагався докричатися до нашого сумління щодо дбайливого ставлення до української мови.