Досліджено зміни національного складу та мовної структури населення України за даними переписів 1959, 1970, 1979, 1989 рр. та причин, що їх обумовили. З'ясовано, що за цей час чисельність українців та україномовного населення зростала значно повільніше, ніж росіян і російськомовного населення, внаслідок чого частка перших від усього населення України скоротилася, а других - збільшилася. Серед українців розгорнулися процеси мовної та етнічної русифікації, особливо у 70 - 80-ті рр., коли загальна чисельність українців зростала переважно за рахунок російськомовних. Російська національна меншина не зазнала асиміляції. У 1959 р. співвідношення між україномовним та російськомовним населенням в Україні було 3 до 1, а у 1989 р. - 2 до 1. Перед українцями та україномовним населенням постала реальна перспектива стати меншиною на своїй історичній Батьківщині, особливо у східних та південних областях. Встановлено, що зміни національного складу та мовної структури населення за 1959 - 1989 рр. відбувалися не під впливом природних чинників, а стали наслідком русифікації України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш121(4Укр) + Х2(4Укр33)51-512.9

Рубрики:

Мовна політика

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорюється проблема стану й функціонування української мови у двомовному соціумі. Автор аналізує наслідки тривалого процесу русифікації в історичному, політичному і соціальному аспектах.

Розглядаються питання етно- і соціолінгвістичної еволюції української мови в країнах поселення, досліджуються особливості мовної поведінки і мовної свідомості українців діаспори, пропонуються кількісні і якісні оцінки дифузних явищ у двомовному середовищі, а також аналізується лабіринт правописного дуалізму.

Досліджено проблеми мовної ситуації на Півдні України та особливості формування сучасного мовного середовища. З використанням діахронічного та синхронічного принципів опису розкрито, специфіку регіону в мовно-національному плані.

Висвітлюються проблеми мовної політики в Україні, досліджується історичний аспект походження українського народу і української мови. Розкривається державотворча роль української мови в сучасній Україні, її застосування у світі (Болгарії, Німеччині). Ставиться проблема визначення статусу російської мови в Україні, її подальшого використання тощо. Представлено законодавчі і нормативно-правові документи з мовних питань.

Проанализирована духовная ситуация в Украине и проблема адаптации русского населения в украинское общество. Охарактеризованы конституционные гарантии и реальное положение русского языка в Украине, а также конституционные подходы к развитию законодательства Украины в свете межэтнических отношений. Исследованы роль славянских диаспор в формировании культурно-информационного пространства, взаимодействие языков и культур как фактор развития славянского мира, национально-языковая группа как субъект лингвокультурной деятельности общества. Изучены русско-украинские научные и научно-технические связи в дореволюционный период, русские и современные проблемы этнонационального развития Украины, а также состояние преподавания русского языка в современной школе и др.

Висвітлено історично-методологічні підвалини формування вітчизняної державобудівничої концепції, соціокультурологічний та лінгвістичний погляди на проблеми впровадження української мови у військову діяльність. Розглянуто аспекти правової поведінки особистості, методи психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ у процесі професійного навчання, а також проведено соціально-психологічний аналіз причин загибелі та травматизму серед них.

На основе историко-демографического исследования и анализа реальной ситуации обосновывается необходимость повышения статуса русского языка в Украине до второго государственного языка.

Розкривається специфіка розвитку українського народу, внутрішня єдність формування українців як нації, їхньої ментальності. Висвітлюється органічна причетність українського народу до творення загальнолюдських духовно-гуманістичних цінностей. Уособлюються всі етапи інтелектуального і духовного самовизначення українського народу, його прагнення до самопізнання і самосвідомості, надається комплексне уявлення про Україну в її історичній, політичній (внутрішній та зовнішній), соціально-економічній, екологічній, культурній (освіта, наука, мистецтво, право, філософія, релігія), національно-державній генезі.

Висвітлено особливості мовної ситуації у незалежній Україні. Досліджено історіософські, культурологічні та педагогічні проблеми функціонування української мови в освітніх закладах різного типу. Проаналізовано роль української мови у сучасному державотворенні. Визначено соціологічний та педагогічний аспекти української мови як державної, викладено етнологічні засади її вивчення. Відображено проблеми викладання української мови як фахової дисципліни у вищій школі. Розглянуто проблеми української лексикографії в освітянському процесі.

Праця видатного українського філолога Ю.Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття. Автор накреслює об'єктивну лінгвістичну картину внутрішнього розвитку української мови у першій половині ХХ ст., шляхи формування її загальнонаціонального літературного варіанту, унормування правопису й термінології, історію лексикографічної теорії і практики - і все це на тлі постійної протидії, що її зазнавала українська мова з боку урядів панівних націй у різних частинах України.

Досліджено та осмислено витоки сучасного важкого становища української мови в українському суспільстві. На підставі принципів об'єктивності та історизму подано докладний аналіз переслідувань української мови протягом століть та політики денаціоналізації українського народу з боку різних загарбників. Розкрито справжню сутність апологетів двомовності в Україні як слухняних виконавців волі чужинців. Запропоновано заходи щодо покращання мовної ситуації в державі та зміцнення української державності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш121(4УКР) + Ч33(4УКР)6

Рубрики:

Мовна політика

Історія освіти і педагогічної думки

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглядаються питання української мови як феномена з її генезою, етапами, проблемами, перспективами розвитку. Обрано принцип історизму в еволюції семантики і стилістики, внутрішньої структури й ментальності. Досліджується тернистий шлях української мови, але водночас - її шлях глибинного розвитку як в Україні, так і за її межами, її міжнародний авторитет, історичну місію.

Автор переконаний, що в Україні не тільки цілком можливе співіснування української і російської мов, а й необхідне. Підкреслено історичну обумовленість цих двох мов та вільне володіння ними більшістю населення України. Зроблено висновок, що вивчення російської мови, літератури, культури на тому рівні, який був за радянських часів поряд з поглибленим вивченням української мови, культури, літератури тільки б збагатило духовний світ українського народу.

Представлены результаты философского исследования религиозного языка православия в Украине в контексте национальной философско-лингвистической традиции. Выделение внутри национального языка общечеловеческих логических форм выражения применено к анализу языка религии. В религиозном языке на национальных территориях выделено неизменное общеконфессиональное сакральное содержательное ядро и варьирующиеся под влиянием национальной специфики конфессиональной практики формы текстового и обрядового выражения этого содержания. Религиозный язык исследован в системе религиозной коммуникации, на внутриязыковом и экстралингвистическом уровнях. Проанализированы процессы становления, сакрализации и кодификации церковнославянского языка на территории Украины. Рассмотрены причины современного кризиса богослужебного языка православия в Украине, возможные пути его разрешения.

Розглядаються основи мовної політики і фактори прискорення процесів впровадження державної мови. Висвітлюються проблеми та особливості застосування державної мови у вузах, науково-дослідних інститутах (НДІ) та підприємствах, основні аспекти методології та методики викладання і вивчення гуманітарних дисциплін, а також питання формування термінології і досвід викладання технічних дисциплін. Описується специфіка викладання українською мовою дисциплін загальнонаукового циклу та довузівської підготовки.

Висвітлюються найважливіші віхи історії української мови. Робиться спроба розкрити той слід у царині осмислення генезису нашої мови, який залишили видатні, відомі українські вчені, трудівники-лінгвісти та історики. Велику увагу приділено з'ясуванню сучасної мовної ситуації в Україні та тих історичних факторів, які мали безпосередній вплив на її формування. Міститься розмаїтість точок зору щодо походження української мови, її місця в слов'янській мовній сім'ї, особливостей становлення мовної ситуації в минулому й сьогоденні.

Проаналізовано певні аспекти сучасної мовної політики в Україні. Значну увагу приділено мовним та мовленнєвим проблемам школи у контексті вступних випробувань до академії. Розглянуто найбільш типові помилки абітурієнтів, запропоновано шляхи подолання та вдосконалення мовленнєвої культури спеціалістів.