Наведено історико-правовий коментар до Сенатського указу 1720 р. Петра I "Про заборону книгодрукування українською мовою", запропоновано оригінальне трактування його змісту, мети та завдання. Досліджено цензурну політику Росії другої половини XIX ст. та наслідки заборони української мови Емським указом для розвитку національного суспільного життя. Розглянуто історичні законодавчі документи XVI - XX ст. про функціонування української мови.

Приведен историко-правоведческий комментарий к Сенатскому указу 1720 г. Петра I "О запрещении книгопечатания на украинском языке", предложена оригинальная трактовка его содержания, цели и задания. Исследована цензурная политика России второй половины XIX ст. и последствия запрета украинского языка Эмским указом для развития национальной общественной жизни. Рассмотрены исторические законодательные документы XVI - XX ст. о функционировании украинского языка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(2)5-56 + Ш121(4РОС)1

Рубрики:

Історія

Мовна політика

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто мовно-освітні проблеми російської меншини в Україні та української меншини в Російській Федерації (90-ті роки ХХ ст.). Проаналізовано стан забезпечення мовно-освітніх потреб росіян в Україні та українців в Російській Федерації. Наведено статистичні та фактичні дані, порівняно різнохарактерні погляди науковців-дослідників обох країн, Російської Федерації та України. Висвітлено стан забезпечення освітою (всіх рівнів) росіян в Україні та українців в Російській Федерації.

Розглянуто основні проблеми розгортання процесу українізації на Кубані в 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. На основі аналізу здобутків сучасної української та російської історіографії простежується реалізація практичних кроків влади щодо впровадження у вжиток української мови у школах та офіційному діловодстві. Доведено, що найбільш успішно її впровадження здійснювалося в початкових школах, тоді як органи державного управління, громадські структури українізувалися досить повільно. З'ясовано, що пожвавлення процесу українізації в 1925 - 1929 рр. зумовлено в результаті двох чинників: потужного національно-культурного піднесення українців Кубані та прийняття на партійному рівні рішень про пришвидшення українізаційного процесу. Стверджено, що процеси українізації особливо поглибилися з 1928 р. Це пов'язано, передовсім, зі зростанням національної свідомості українського населення, яке в цілому позитивно сприймало задекларовані заходи українізації, виявляло ініціативу в українізації школи.