Висвітлено проблему морфологічної класифікації мов у студіях учених Московської та Казанської лінгвістичних шкіл. Проаналізовано типологічні концепції П. Ф. Фортунатова, В. К. Поржезинського, О. І. Томсона, І. О. Бодуена де Куртене, В. О. Богородицького, розкрито внесок учених у розвиток типологічних досліджень у лінгвістиці ХІХ ст. - початку ХХ ст.

Освещена проблема морфологической классификации языков в трудах ученых Московоской и Казанской лингистических школ. Проанализированы типологические концепции Ф. Ф. Фортунатова, В. К. Поржезинского, А. И. Томсона, И. А. Бодуэна де Куртенэ, В. А. Богородицкого, раскрыт вклад этих ученых в развитие типологических исследований в лингвистике ХІХ в. - начала ХХ в.

The article deals with the problem of morphological classification of languages in the studies of Moscow and Kazan' linguistic schools. The typological concepts of F. F.Fortunatov, V. K.Porzhezinskiy , A. I.Tomson, I. A. Baudouin de Courtenay, V. A. Bogoroditskiy are analyzed in the article, their contribution to the development of typological studies at the turn of the XIX - XX centuries is described.

Розглянуто напрями, у межах яких доцільно досліджувати джерела вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві ХІХ ст. - 30-х рр. XX ст.

Рассмотрены направления, в рамках которых исследованы источники изучения истории языка в украинском и русском языкознани ХІХ в. - 30-х гг. ХХ в.

In the article there are viewed the directions in the frames of which it is senseful to investigate the sources of learning of language history in the Ukrainian and Russian Linguistics in the 19th - in the 30s of the th centuries.

Розкрито особливості абсолютної та відносної хронологізації мовних явищ та їх системно пов'язаних сукупностей у студіях П. Ф. Фортунатова, О. О. Шахматова, М. М. Дурново, Є. Ф. Будде, С. М. Кульбакіна у зіставленні з дослідженнями їхніх сучасників.

Раскрыты особенности абсолютной и относительной хронологизации языковых явлений и их системно связанных совокупностей в работах Ф. Ф. Фортунатова, А. А. Шахматова, Н. Н. Дурново, Е. Ф. Будде, С. М. Кульбакина в сопоставлении с исследованиями их современников.

The features of absolute and relative chronology of the linguistic phenomena and their system connected aggregates in the works of F. Fortunatov, A. Shahmatov, N. Durnovo, E. Budde, S. Kulbakin are exposed in comparison with their contemporaries.

Освещены вопросы истории методологии отечественного языкознания и языкознания исторических причин возникновения понятия части речи в его современном виде.

Висвітлено концепції Б. Успенського щодо лінгвістичних універсалій узагалі та діахронічних універсалій зокрема на тлі інших поглядів з досліджуваної проблеми. Надано ступені еволюції універсологічної думки мовознавця. Продемонстровано найцікавіші результати універсологічних розвідок ученого. Доведено, що Б. Успенський не лише пропонує власне бачення низки мовних універсалій, але й прогнозує своєю науковою творчістю виявлення діахронічних універсалій.

Надано інформацію про генеалогію та науковий доробок видатного уродженця Волині, лінгвіста М. Крушевського (1851 - 1887). Вміщено його листи до професора Московського університету І. В. Цвєтаєва та відомого польського етнографа Я. Карловича, перелік матеріалів про життя та творчу діяльність, які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею.

Надано критичну оцінку глотогонічної теорії видатного російського мовознавця О. О. Шахматова лінгвістами XX ст.: Т. Лер-Сплавінським, П. Бузуком, К. Німчиновим, М. Трубецьким, Р. Аванесовим, Л. Булаховським та ін. Розглянуто погляди цих учених на різні аспекти цієї проблеми. На шахматовській концепції дуже позначилася модернізація мовної ситуації Давньої Русі, а також перенесення сучасних діалектних відношень у глибоку давнину.

Оубліковано листування М. Грушевського з відомим мовознавцем М. Марром, яке зберігається у Санкт-Петербурзькому філіалі Архіву Російської академії наук. Висвітлено незнані контакти вчених у другій половині 1920-х рр., у чиїх листах обговорювалися проблеми, пов'язані зі співпрацею російського академіка у журналі "Україна", а також його сприяння в реалізації запроектованого М. Грушевським Інституту дослідження історії України при Академії наук СРСР.

Розглянуто особливості вивчення фонетичних умов, за яких відбувалися ті або ті звукові зміни, ученими Казанської й Московської шкіл. Основну увагу приділено фонетичному закону та аналогії в теоретичному та практичному аспектах на матеріалі студій учених Казанської лінгвістичної школи. До аналогії як засобу пояснення мовних змін апелювали мовознавці-компаративісти першого періоду, учені Харківської та Московської шкіл, молодограматики. Важливість чинника аналогії вперше дослідив на матеріалі системи відмін польської мови І. Бодуен де Куртене. Мовознавець указав на його психологічну природу. Вихідним положенням для В. Богородицького було положення пріоритетності фонетичних пояснень; у разі, якщо фонетичне пояснення того або того явища подати не можна, мовознавець звертався до аналогії.

Вперше в українській історико-філософській думці наведено систематичний концептуальний підхід до філософської спадщини Д. Овсянико-Куликовського в контексті вітчизняної та зарубіжної філософії. Здійснено історико-філософську ретроспекцію філософії мови та проаналізовано основні віхи її розвитку, а також специфіку тлумачення змісту мови на різних стадіях соціокультурного розвитку. Висвітлено особливості розвитку ведології в російськомовному інтелектуальному дискурсі та показано специфіку запропонованої Д. Овсянико-Куликовським натуралістично-психологічної парадигми тлумачення гімнів Рігведи. Доведено провідне значення проблеми мови на усіх етапах творчого та наукового становлення мислителя. Розкрито тісний взаємозв’язок лінгвофілософської концепції Д. Овсянико-Куликовського та запропонованої ним психології художньої творчості, що яскраво виявляється у специфіці, з одного боку, тлумачення проблеми розуміння художнього твору, а з іншого - розуміння особистості, зокрема, особистості митця та його значення в еволюції психічного та соціокультурного розвитку людства.

Розглянуто працю М. Крушевського, у якій висловлено його погляди на особливості народних молитов і замовлянь. На підставі аналізу фольклорних текстів зі збірника Л. Майкова стверджено, що більшість із них не є молитвами, котрі передбачають божество, до якого звертається виконавець фольклору. Навпаки, у них відсутня теоцентрична ідея, і тому вони належать до замовлянь. Їх ключовим елементом учений вважав побажання, яке обов'язково має здійснитися. Відзначено також, що погляди на народні молитви та замовляння М. Крушевський сформував під впливом філософії первісного мислення й асоціативної психології. Крім того, у дослідженні частково використано методологію порівняльної міфології, яку розробляв О. Афанасьєв та інші представники міфологічної школи.

Розглянуто таку особливість лінгвістичної реконструкції, як причини фонетичних змін у працях І. О. Бодуена де Куртене, В. О. Богородицького; визначено внесок лінгвістів у розробку відповідного кола питань.

Вперше в українській історико-філософській думці представлено систематичний концептуальний підхід до філософської спадщини Д. Овсянико-Куликовського в контексті вітчизняної та зарубіжної філософії. З цією метою здійснено історико-філософську ретроспекцію філософії мови та проаналізовано, з одного боку, основні періоди її розвитку, а з іншого - специфіку тлумачення змісту мови на різних стадіях соціокультурного розвитку.