Розглянуто проблеми та перспективи розвитку краєзнавчо-туристичної роботи з учнями. Проаналізовано послідовність формування практичних краєзнавчо-педагогічних умінь, що включає актуалізацію теоретичних знань, вироблення й узагальнення студентами своєрідного алгоритму процесу формування умінь, показ видів діяльності, які сприяють актуалізації даних умінь, залучення студентів до діяльності, яка формує уміння, вивчення рівня сформованості умінь та їх оцінку. Апробовано методику виявлення основних якостей соціального педагога. Вміщено матеріал про краєзнавчі дослідження у Кіровоградському державному педагогічному університеті. Зазначено роль водного туризму в екологічній освіті студентів. Розглянуто стан і перспективи розвитку спортивного туризму в Україні. Запропоновано шляхи вирішення проблем краєзнавчої підготовки вчителя, картографічного забезпечення краєзнавчого дитячо-юнацького туризму, оптимізації шкільної туристської роботи, організації туристсько-краєзнавчої роботи за умов оздоровчого табору. Досліджено умови впровадження програми "Читання та письмо для розвитку критичного мислення" в ході краєзнавчої роботи в школі. Накреслено напрямки екологічного виховання туристів і перспективи комп'ютеризації інформаційного забезпечення туризму.

Розглядається зміст, форми і методи краєзнавчо-туристичної діяльності, висвітлюється історія краєзнавства і туризму. Описуються особливості географічного, біологічного, етнографічного, фольклорно-мистецтвознавчого, господарчого, екологічного, історичного краєзнавств, а також музеєзнавства та туристично-краєзнавчої діяльності.

Подано організаційно-методичні основи практичного курсу з краєзнавства. Навчальні заняття включають зміст співбесіди, групову і індивідуальну практичну роботу, рекомендовану літературу і контрольні питання.

Розглянуто роль театрального краєзнавства в осягненні драматичних творів. Набуває актуальності проблема методичного забезпечення цього процесу за умов профілізації шкільної літературної освіти. Визначено принципи, зміст, підходи до організації театрального краєзнавства в школі, з'ясовано роль запропонованих методичних засобів у формуванні та розвитку інтерпретаційної компетенції старшокласників засобами драматичного мистецтва. Запропоновано методичну систему вивчення зарубіжної драматургії у контексті театральних інтерпретацій. Розроблена методика враховує досвід місцевих театрів у читанні класичної драматургії та пропонує підвищення читацької компетенції школярів.

З'ясовано суть поняття громадянськості як філософської та психолого-педагогічної категорії. Визначено його структуру, показники та рівні сформованості. Проаналізовано зарубіжний і вітчизняний досвід громадянського виховання учнівської молоді та висвітлено роль історико-краєзнавчої роботи в даному процесі. З'ясовано психологічні механізми розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості, які є основою формування її громадянських якостей. Теоретично обгрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови виховання громадянськості у старшокласників у процесі історико-краєзнавчої діяльності. Обгрунтовано зміст і методи роботи шкільного історико-археологічного гуртка та історичного музею щодо громадянського виховання учнівської молоді.

На основі історико-педагогічного аналізу охарактеризовано розгортання основних етапів краєзнавчої роботи учнів загальноосвітніх шкіл України та визначено її зміст в контексті сучасного освітньо-виховного процесу. Виділено чотири етапи розвитку краєзнавчо-пошукової роботи, які з 1950-х до початку 90-х років характеризувались прогресуючим впливом на її зміст комуністичної ідеології. З 1991 р. в загальноосвітніх школах введено курс "Рідний край", організаційною формою позакласної роботи займається Всеукраїнський рух учнівської молоді "Моя земля - земля моїх батьків". Проведене дослідження дає підставу стверджувати, що у сучасній загальноосвітній школі краєзнавство утвердилось як система знань адаптованих до вікових особливостей дітей, як підхід (принцип) до вивчення основ наук та як практична діяльність з питань вивчення рідного краю у позаурочний час.

Проаналізовано розвиток краєзнавства як науки. Сформульовано категоріальний апарат щодо історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів. Побудовано модель готовності майбутніх учителів до проведення цієї роботи у АРК, яка містить афективний, когнітивний і технологічний компоненти. Для кожного з цих компонентів визначено відповідні критерії та їх показники та виявлено рівні готовності студентів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК (високий, середній і низький). Розроблено педагогічну систему підготовки майбутніх учителів до зазначеного виду діяльності, експериментально доведено її ефективність. Визначено зміст і методи організації підготовки студентів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК.

Здійснено історико-педагогічний аналіз процесу становлення та розвитку системи краєзнавчої роботи у школах Північно-Східної України у 1920 - 1930-ті рр. Розглянуто соціально-педагогічні умови становлення та розвитку цієї системи. Надано теоретичне та методичне обгрунтування краєзнавчої діяльності учнів. Визначено специфіку та характерні особливості здійснення цього процесу на території досліджуваного регіону. Проаналізовано шкільне краєзнавство в аспекті основних компонент педагогічної системи, а саме: цільового, змістового й організаційно-процесуального. Установлено, що краєзнавча робота шкіл Північно-Східної України у 1920 - 1930-ті рр. мала особливі теоретичні, практичні та соціальні умови, завдяки яким забезпечувалася масовість, творчість і систематичність у вивченні школярами рідного краю.

Проведено історико-педагогічний аналіз процесу становлення та розвитку краєзнавства на Волині. Здійснено системний аналіз становлення та розвитку завдань, змісту, форм і методів організації краєзнавчої справи в школах Волині, наслідком якого стало розкриття основних тенденцій та суперечностей ретроспективного змісту даного соціального явища, а також реалізації краєзнавчих засобів впливу на формування особистості учнів початкових і семирічних шкіл краю. Основні результати дослідження можуть бути використані науковцями та педагогами для вирішення теоретичних і практичних завдань формування цілісного наукового світогляду на сучасному етапі розвитку освіти в Україні, сприятимуть збагаченню і передачі історико-педагогічного досвіду.

Розкрито суть поняття "готовність до краєзнавчої роботи", конкретизовано зміст, структурні компоненти, показники та рівні сформованості цього складного особистісного утворення як важливої характеристики професіоналізму. Виявлено педагогічні умови й експериментально доведено їх ефективність у формуванні дослідженого феномена. У процесі проведення формувального експерименту апробовано методику, а також теоретично обгрунтовано й впроваджено модель формування готовності студентів природничо-географічних факультетів до краєзнавчої роботи з учнями.

Визначено сутність і структуру національної самосвідомості особистості, досліджено особливості її розвитку засобами краєзнавчої роботи. Обгрунтовано зміст, педагогічні умови та технологію формування національної самосвідомості учнів старших класів у процесі краєзнавчої роботи. Здійснено апробацію нової технології в загальноосвітніх навчальних закладах. Експериментально підтверджено ефективність змісту та технології за умов застосування адекватних меті та завданням формування національної самосвідомості форм, методів і прийомів краєзнавчої роботи та врахування українознавчого, комплексного, системного та діяльністного підходів. Запропоновано методи аналізу рівнів сформованості досліджуваної інтегративної якості у старшокласників, експериментально визначено їх ефективність. Удосконалено основні положення особистісно-орієнтованого підходу щодо формування національної самосвідомості старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах.

Розглянуто проблеми патріотичного виховання учнів початкових класів засобами художнього краєзнавства. Уточнено зміст поняття "патріотизм" і визначено поняття "патріотичне виховання засобами художнього краєзнавства". Розроблено критерії (когнітивний, емоційно-мотиваційний, діяльнісно-творчий, етно-ідентифікаційний, полікультурний), за допомогою яких визначено рівні сформованості патріотизму у молодших школярів (високий, достатній, середній, початковий). Запропоновано модель патріотичного виховання молодших школярів засобами художнього краєзнавства. Визначено, науково обгрунтовано та дослідно-експериментальним шляхом перевірено педагогічні умови й особистісно орієнтовану інтегративну технологію патріотичного виховання молодших школярів засобами художнього краєзнавства.

Вперше визначено виховний потенціал краєзнавчої роботи як основного засобу патріотичного виховання учнів початкових класів. Розроблено, обгрунтовано та реалізовано модель патріотичного виховання молодших школярів у процесі зазначеної роботи. Удосконалено специфіку краєзнавчого виховання у процесі краєзнавчої роботи у початковій школі, методи та форми цієї роботи як засобу патріотичного виховання, критерії та рівні патріотичної вихованості, класифікацію засобів краєзнавства, що можуть бути використані у патріотичному вихованні молодших школярів. Набули подальшого розвитку підходи до патріотичного виховання молодших школярів.

Розглянуто проблему активізації творчого потенціалу підлітків (ТПП) у процесі краєзнавчої роботи (КР) загальноосвітньої школи (ЗОШ). Обгрунтовано та розроблено концептуальні підходи, критерії відбору та побудови різнорівневого змісту, форми, методи та педагогічні умови активізації ТПП у процесі КР ЗОШ, визначено їх ефективність. Розкрито змістові характеристики поняттєво-категоріального апарату дослідження, розглянуто його базові поняття як дієвий світоглядно-методологічний засіб пізнання особистістю об'єктів довкілля в процесі КР. Визначено функції та удосконалено класифікацію принципів активізації ТПП у процесі організації та здійснення КР ЗОШ, що забезпечує ефективність розробленого й запровадженого в практику навчального змісту, удосконалених форм і методів формування досліджуваного феномену. Розкрито теоретичні основи особистісно орієнтованих методик активізації ТПП і визначено їх структурні та функціональні компоненти.

Обгрунтовано процес підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності. На основі цілеспрямованого конструювання передового досвіду виявлено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови забезпечення ефективності процесу: наявність внутрішніх і зовнішніх суб'єкт-суб'єктних відносин; єдність урочноЇ, позакласної та позашкільної, аудиторної та позааудиторної діяльності; створення спеціально організованого музейно-педагогічного середовища; інтеграція складників музейно-педагогічної діяльності виховного змісту загальнопедагогічних і фахових дисциплін. Створено організаційно-функціональну модель підготовки вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності. Розроблено спеціальний елективний навчальний курс "Музейно-педагогічна діяльність як комплекс засобів підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах", методичні рекомендації щодо використання засобів музейно-педагогічної діяльності у підготовці вчителя до виховної роботи.

Системно узагальнено суть принципу краєзнавства в організації навчального процесу початкової школи в Україні (1920 - 1930-ті рр.). Уточнено дефініцію "принцип краєзнавства" у педагогічній науці. Обгрунтовано тенденції та етапи реалізації краєзнавчого принципу у комплексних навчальних програмах, підручниках і посібниках для початкових шкіл України дослідженого періоду. Розкрито аспект використання даного принципу у позакласній роботі з молодшими школярами зазначеного періоду. Визначено перспективи його застосування у навчальному процесі загальноосвітньої школи I ступеня на сучасному етапі.

Визначено й обгрунтовано етапи розвитку шкільного краєзнавства, його зміст, форми та методи організації краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів України у 1920 - 1930 рр.: І етап (1920 - 1924 рр.) - становлення шкільного краєзнавства; II етап (1925 - 1929 рр.) - піднесення шкільного краєзнавства; III етап (1930 - 1933 рр.) - згортання розвитку шкільного краєзнавства. Виявлено форми підготовки та перепідготовки вчителів до краєзнавчої роботи у школі. Наведено маловідомі історико-педагогічні матеріали, які розкривають особливості розвитку шкільного краєзнавства.

Розглянуто проблему становлення та розвитку батьківщинознавства у вітчизняній школі в другій половині ХIХ ст. Охарактеризовано основні чинники цього процесу. Висвітлено динаміку уявлень освітян про "батьківщинознавство" як принцип організації навчально-виховної роботи школи та пропедевтичний курс вивчення природничих дисциплін. Здійснено огляд позицій відомих науковців щодо значущості використання місцевого матеріалу й активних методів вивчення рідної природи для підвищення ефективності навчально-виховного процесу навчальних закладів. Акцентовано увагу на значенні батьківщинознавства в удосконаленні цілей, змісту, методів і форм навчання природничим дисциплінам в означений період розвитку вітчизняної школи. Зроблено стислий аналіз методичної літератури з батьківщинознавства.

Наведено методичні рекомендації для вчителів початкових класів щодо здійснення краєзнавчої роботи з молодшими школярами (з досвіду роботи автора). Викладено перспективний план роботи щодо формування краєзнавчих уявлень у дітей молодшого шкільного віку.

Здійснено спробу періодизувати, а відтак і систематизувати розвиток шкільного краєзнавства упродовж тривалого періоду. З'ясовано, що краєзнавча робота як педагогічне явище, системно присутнє у змісті освітньої діяльності школярів, перебувало в динамічній залежності від соціально-політичних і культурологічних процесів, що відбувалися в державі, і за змістом добре диференційоване в часі. Виділено періоди і визначено основні тенденції їх розвитку, а саме: період - з початку ХХ ст. до 1917 р.; II - 1917 - 1920 рр.; III - упродовж 1920-х - 1930-х рр.; IV - із середини 1940-х рр. до 1950-х рр.; V - з початку 1950-х рр. і до середини 1980-х рр.; VI - з кінця 1980-х рр. і до початку 1990-х рр.; VII - з 1991 р. Відзначено сталу орієнтацію краєзнавчої роботи на комуністичні ідеали та цінності, вивчення природи та виробничих відносин локально малих територій з подальшим використанням зібраних матеріалів на уроках історії та географії. Розкрито наступні форми краєзнавчої роботи: краєзнавчі екскурсії, туристсько-екскурсійні станції, експедиції червоних слідопитів, краєзнавчі ігри, експедиція "Моя Батьківщина - СРСР" тощо. Охарактеризовано останні періоди розвитку краєзнавчої роботи як національно спрямовані, з вираженими культурологічним і народознавчим аспектами, що пояснюється проголошенням Україною в 1990 р. Декларації про державний суверенітет.

Акцентовано увагу на організаційних формах краєзнавчої роботи, які були збережені, але зміст значно відрізнявся та базувався на елементах українського краєзнавства: природи, історії, літературі, матеріальній культурі, соціально-економічній сфері локально малих територій.