На підставі теоретичного аналізу сугестопедагогічної літератури обгрунтовано та уточнено понятійний апарат сугестопедагогіки з урахуванням її найновіших досягнень. Доведено, що сугестопедагогіка являє особливий напрям у світовій педагогіці, який з метою впливу на мнестичні можливості учня використовує засоби навіювання. Визначено у межах сугестопедагогічного напряму в педагогіці чотири напрями нижнього порядку: гіпнопедію, ритмопедію, релаксопедію, сугестопедію. Установлено їх суть, місце та роль сугестопедії у загальному сугестопедагогічному процесі. У розроблених технології та моделі даного навчання школярів середніх загальноосвітніх навчальних закладів обгрунтовано методи: діагностики задатків і обдарувань учня, розвитку їх засобами сугестопедії, формування на основі цього рефлексу цілі. Доведено необхідність використання в процесі сугестопедичного навчання програми образного мислення. Удосконалено сугестопедичну систему відбору та структурування змісту навчального матеріалу загальноосвітніх дисциплін у процесі об'єднання його у так звані глобальні теми, а також методи його сугестопедичної етюдної розробки. Розвинуто теорію сугестопедичної мотиваційної діяльності вчителя на базі особистісно орієнтованого навчання школярів середніх загальноосвітніх закладів.