Викладено теорію і методику післядипломної освіти, психологію основ післядипломної освіти та управління нею, розглянуто проблеми управління закладами освіти та підготовки керівних кадрів освіти, проблеми гуманітарної освіти, виховання та українознавства. Висвітлені особливості управління інноваційною діяльністю в системі освіти, тенденції інноваційних процесів в освіті України, критерії ефективності виховної системи навчального закладу. Наведено модель підготовки та підвищення кваліфікації спеціаліста відділу освіти в системі післядипломної освіти, розглянуто питання підготовки керівників освітніх закладів до розв'язання конфліктів в умовах психологічного консультування тощо.

Висвітлено методологічні та психологічні засади особистісно орієнтованої організації післядипломної освіти (ПдО), запропоновано її концепції, моделі. Розглянуто маркетингові дослідження як засіб диференціації та індивідуалізації освітніх послуг у системі ПдО. Наведено управлінські підходи до організації дистанційної освіти, самостійної роботи слухачів, підвищення кваліфікації.

Освещены методические и психологические основы личностно ориентированной организации последипломного образования (ПдО), предложены его концепции и модели. Рассмотрены маркетинговые исследования как средство дифференциации и индивидуализации образовательных услуг в системе ПдО. Приведены управленческие подходы к организации дистанционного образования, самостоятельной работе слушателей, повышению квалификации.

Обгрунтовано можливість використання дистанційної форми навчання для перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників банків за умов розробки комплексної програми навчання, створення відповідних модулів. Розглянуто спеціальну підсистему додаткової підготовки персоналу банку, стратегічні напрями й основні принципи формування кваліфікованого кадрового потенціалу.

Наведено приклади застосування сучасних освітніх технологій, зокрема, дистанційних моделей навчання, що є одним з пріоритетних напрямів діяльності Центру підвищення кваліфікації державних службовців Херсонської обласної державної адміністрації.

Розглянуто проблеми теорії та практики управління науково-методичною роботою педагогів як одного з важливих шляхів їх безперервної освіти. Розкрито зміст і структуру, форми та методи організації науково-методичної роботи. Наведено характеристику сучасного стану методичної служби Хмельниччини за умов інноваційного розвитку. Представлено систематизовані матеріали з управління науково-методичною роботою районними/міськими методичними службами Хмельниччини. Розглянуто стратегію формування науково-методичної роботи. Визначено основні функції методичних кабінетів. Обгрунтовано шляхи розробки та поширення сучасних технологій та моделей організації науково-методичної роботи, висвітлено питання модернізації її змісту та структури. Розкрито інноваційні аспекти діяльності районного/міського методичного кабінету. Проаналізовано проблеми діагностики професійної компетентності педагогів. Показано можливості використання традицій та інновацій в організації науково-методичної роботи з педагогічними та керівними кадрами. Розглянуто видавничу діяльність районних (міських) методичних служб.

Рассмотрены проблемы теории и практики управления научно-методической работой педагогов как одного из наиболее важных путей их беспрерывного образования. Раскрыты содержание и структура, формы и методы организации научно-методической работы. Приведена характеристика современного состояния методической службы Хмельницкой области в условиях инновационного развития. Представлены систематизированные материалы по управленияю научно-методической работой районными/городскими методическими службами Хмельницкой области. Рассмотрена стратегия формирования научно-методической работы. Определены основные функции методических кабинетов. Обоснованы пути разработки и реализации современных технологий и моделей организации научно-методической работы, освещены вопросы модернизации ее содержания и структуры. Раскрыты инновационные аспекты деятельности районного/городского методического кабинета. Проанализированы проблемы диагностики профессиональной компетентности педагогов. Показаны возможности использования традиций и инноваций в организации научно-методической работы с педагогическими и руководящими кадрами. Рассмотрена издательская деятельностиь районных (городских) методических служб.

Проаналізовано досвід підготовки слухачів у межах другої вищої освіти за фахом "Фізична реабілітація" в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського. Реалізація конкретних освітніх проектів у регіоні може бути успішною тільки за врахування відповідних регіональних соціально-економічних пріоритетів. Швидко заповнити кадровий потенціал і не допустити зростання безробіття в регіоні дозволяє система підготовки і перепідготовки кадрів. Приділено увагу важливості розвитку безперервної професійної освіти (CVE) для модернізації освітнього простору України. Висвітлено особливості сфери додаткової професійної освіти в Україні в порівнянні з світовим рівнем. Розглянуто групи "дорослих студентів" в Криму, принципи формування викладацького складу та елементи організації учбової діяльності та навчально-методичного забезпечення.

Висвітлено проблеми дидактичних засад розвитку економічних знань вчителів в системі післядипломної педагогічної освіти. Розкрито теоретичні основи розвитку економічних знань вчителя, визначено періодизацію становлення економічної освіти. Описано форми та методи розвитку економічних знань вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти залежно від особливих професійних якостей вчителя. Проаналізовано науково-методичні та дидактичні умови розвитку економічних знань вчителів у процесі використання сучасних інформаційних технологій. Доведено підвищення ефективності розвитку економічних знань учителів загальноосвітньої школи, що сприяє впровадженню експериментальної моделі розвитку економічних знань педагогів в системі післядипломної педагогічної освіти.

Наведено результати дослідження теоретико-методичних, організаційно-педагогічних засад діяльності міського управління освіти (МУО) з підвищення управлінської компетентності керівників (УКК) загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ), виконано ретроспективний аналіз функціонально-посадових обов'язків директора та розроблено його посадову інструкцію. Розглянуто експериментально перевірені критерії ефективності управління ЗНЗ, запропоновано методику діагностування рівнів сформованості УКК. Розкрито зміст і проаналізовано структуру діяльності МУО з даної проблеми, визначено взаємовплив УКК на рівень ефективності управління закладом, виявлено позитивну динаміку сформованості рівнів УКК.

Визначено кількість і структуру закладів післядипломної освіти України, форми її організації, тенденції розвитку за регіональною ознакою та напрямами перепідготовки, що дає змогу прогнозувати структуру підготовки фахівців у дослідженій сфері. Розроблено методику оцінки економічної та соціально-економічної ефективності діяльності даних закладів з використанням запропонованої системи показників, які застосовуються на мікро- (закладу освіти) і макрорівні та характеризують результативність і відповідність системи післядипломної освіти суспільним потребам. Обгрунтовано доцільність застосування коефіцієнту відповідності щодо планів навчального процесу спеціалістів різного профілю, економічний зміст якого полягає в оцінці ступеня сумісності планів навчального процесу. Висвітлено порядок фінансування післядипломної освіти та системи підготовки кадрів, який передбачає диверсифікацію джерел залучення коштів, а також визначення підходів щодо їх використання та посилення відповідальності державних закладів післядипломної освіти за результати своєї діяльності. Запропоновано економіко-математичну модель функціонування системи даної освіти на базі застосування балансового методу, яка дозволяє за умов ринку праці кваліфікованих кадрів оцінити гнучкість та ефективність процесу підготовки спеціалістів і прогнозувати економічні наслідки державного регулювання цієї сфери. Удосконалено структуру організаційно-економічного механізму державного регулювання післядипломної освіти на базі розробки концептуальних положень, законодавчо-нормативного, економічного та організаційного забезпечення з метою її ефективного функціонування.

Проаналізовано наукові дослідження та досвід підготовки вчителів до класного керівництва в історико-педагогічному контексті, розглянуто основні вимоги до їх знань і вмінь. Обгрунтовано організаційно-методичні засади підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників. Розкрито шляхи забезпечення єдності та послідовності всіх ланок системи підвищення кваліфікації у підготовці вчителів до виховної роботи. Розроблено, теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено методику підготовки вчителів до класного керівництва в системі підвищення кваліфікації, цільової програми підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності та програми проблемно-тематичних курсів для класних керівників.

Досліджено проблему організації навчального процесу в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, навчальних планів, програм навчальних закладів післядипломної педагогічної освіти та досвіду їх діяльності науково обгрунтовано відмінності процесу навчання фахівців у системі підвищення кваліфікації, описано його функції, структуру, проаналізовано характер взаємозв'язків як специфічної цілісної системи. Удосконалено класифікацію форм і методів навчання, систему критеріїв ефективності та оптимізації управління навчальним процесом у закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Висвітлено місце та роль інформаційного зв'язку у процесі навчання фахівців, викладено засоби оптимізації, розкрито сутність організації та управління навчальним процесом у закладах для підвищення кваліфікації.

Обгрунтовано педагогічні засади удосконалення професійної самоорганізації слухачів у системі післядипломної педагогічної освіти. Досліджено вітчизняний і зарубіжний досвід становлення теорії педагогічної самоорганізації, уточнено термінологічний апарат. Визначено роль педагогічної синергетики як теоретичної основи дослідження проблем самоорганізації у системі післядипломної педагогічної освіти. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено модель удосконалення педагогічної самоорганізації учителів на курсах підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти. Модель розроблено на базі підвищення ефективності організаційного впливу на чотири блоки (змістовий, аксіологічний, технологічний, методологічний) формування педагогічної компетентності сучасного вчителя. На підставі аналізу кількісних та якісних результатів експериментальної роботи показано ефективність запропонованих методів самоорганізації слухачів системи післядипломної педагогічної освіти. Результати наукового дослідження впроваджено в систему роботи обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти різних регіонів України.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади, нормативно-правові основи та проблеми керування післядипломною освітою в Україні. Досліджено її суть, особливості та структуру, поняття, а також предмет і завдання державної політики щодо становлення й розвитку останньої за сучасних умов. Охарактеризовано зміст, форми та основні засади нормативно-правового регулювання відносин післядипломного розвитку особистості та подальшої професійної підготовки фахівців для різних галузей суспільного виробництва. Проаналізовано міжнародний досвід та визначено напрямки удосконалення нормативно-правового забезпечення управління післядипломною освітою в Україні, тенденції її подальшого реформування й розвитку за умов ринкових відносин. Надано відповідні теоретичні та практичні рекомендації.

Розвинуто та збагачено зміст поняття "еколого-педагогічна культура вчителя", визначено її сутнісні ознаки та складові. Розроблено модель еколого-педагогічної культури вчителя, критерії та показники її сформованості. Удосконалено методику діагностики даної культури, а також обгрунтовано зміст еколого-педагогічної підготовки вчителів у процесі підвищення кваліфікації, форми та методи її здійснення.

Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено технологію професійної перепідготовки слухачів, формування в них знань, умінь і навичок, необхідних для екологічного виховання учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Встановлено, що розвиток екологічної культури особистості базується на використанні активних методів післядипломної освіти, систематичної екологічно-пізнавальної роботи для вирішення конкретних завдань збереження та примноження багатств довкілля.

Розглянуто проблему розвитку вмінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти, проаналізовано її стан у педагогічній науці та практиці. Обгрунтовано критеріально-ціннісну систему визначення рівнів розвитку вмінь педагогічного спілкування вчителів. Розроблено й експериментально перевірено модель управління педагогічним спілкуванням у системі післядипломної освіти. Наведено теоретико-методологічні та технологічні засади розвитку вмінь і впроваджено модель управління педагогічним спілкуванням у системі післядипломної освіти, запропоновано критеріально-ціннісний підхід до діагностики, кореляційного аналізу факторів, які впливають на розвиток і ефективність умінь педагогічного спілкування. Виявлено закономірності розвитку вмінь спілкування за професійно-педагогічною визначеністю.

У контексті неперевної освіти обгрунтовано теоретико-методологічні засади управління процесом підвищення кваліфікації педагогічних кадрів професійно-технічних навчальних закладів. Проаналізовано еволюцію теорії та практики становлення і розвитку системи професійно-технічної освіти (ПТО). Обгрунтовано концептуальні й організаційно-методичні положення щодо управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти в Україні. Досліджено особливості його реалізації на загальнодержавному, регіональному та внутрішньому рівнях. Визначено можливості та перспективи подальшого удосконалення системи ПТО шляхом використання моделей відкритої освіти та дистанційного навчання. Експериментально доведено ефективність реалізації системи ПТО та визначено перспективи її подальшого розвитку у контексті сучасних державотворчих процесів.

Досліджено феномен готовності педагога до пошукової діяльності з позицій системно-структурного та особистісно-діяльнісного підходів. Обгрунтовано необхідність формування даного виду готовності за умов післядипломної освіти. Запропоновано структурну модель процесу підготовки вчителя до творчого пошуку та комплекс умов, що оптимізує даний процес. Визначено ефективні шляхи, що сприяють оновленню системи післядипломної освіти та суттєво підвищують рівень сформованості готовності педагога до пошукової діяльності.

Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено модель формування управлінської культури керівника школи у системі післядипломної освіти. Здійснено аналіз даної проблеми у соціально-педагогічному контексті. Розглянуто генезис поняття "управлінська культура", виділено структурні компоненти та критерії рівнів сформованості управлінської культури керівника школи. Обгрунтовано модель системи її розвитку у процесі післядипломної педагогічної освіти, яка передбачає врахування курсового етапу, міжкурсового етапу та самоосвіти, критеріїв ефективності та певних результатів. Доведено, що успішне формування управлінської культури керівника школи за умов системи післядипломної освіти є можливим за умов наукового розуміння ним управлінської культури у сукупності усіх позитивних соціальних утворень, розвитку даної культури як необхідної складової процесу підвищення кваліфікації керівника, наукової розробки моделі та пакету дидактичних засобів (тестів, анкет, методичних рекомендацій, сценаріїв ділових ігор).

Освещена методология современной педагогики в контексте анализа особенностей построения учебного процесса (УП) в школах. Раскрыты роль научного мышления в УП, методологические особенности создания современных учебников и учебно-методических пособий в системе среднего образования. Определены пути перестройки системы повышения квалификации учителей.