Розглянуто основні напрями та структуру освіти в Іспанському королівстві, наведено коментарі щодо окремих її положень у зв'язку зі схожим досвідом України й Іспанії, котра також пережила перехід від авторитарного до демократичного правління. Акцентовано увагу на тому, що в Іспанії дуже дбайливо ставляться до молодого покоління (батькам заборонено законом застосовувати фізичні покарання дітей, муніципальна поліція стежить за пішохідними переходами, забезпечуючи вільний прохід дітей до школи та додому тощо). Зазначено, що реформування освіти, проведене паралельно з демократичними перетвореннями суспільства, в короткий термін вивело країну з економічної та політичної кризи, що свідчить про те, що іспанський досвід може бути успішно використаний в Україні.

Увагу приділено проблемі духовного виховання (виховання душі) в іспанській педагогіці на зламі XIX і XX століть. На ґрунтовній джерельній основі, переважну частину якої становили видані у 1890 -1910-х роках фундаментальні праці визначних іспанських педагогів (П. де Алькантара Гарсії, Р. Руїса Амадо, Р. Бланко Санчеса, П. Креспі, П. Мартінеса Палао, П. Діаса Муньоса, Л. Парраля Крістобаля, Г. Рекуеро Гарсії, X. Фернандеса-Хіменеса та інших), з'ясовано й інтерпретовано сутність, провідні цілі, змістові компоненти, ціннісні значення, методичний інструментарій духовного виховання особистості в іспанській педагогіці на межі XIX - XX століть.